Постанова № 12427408, 19.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2010 р.Справа №2а-2681/10/4/0170 о 14:34

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Ємельянов С.О.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого колективного підприємства фірми "Дюбек"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Мале колективне підприємство «Фірма «Дюбек» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2007 року №000826 0000122301/0 та №000827 0000112301/0.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно зробив висновки про те, що операції з придбання та подальшої реалізації обладнання для виробництва сигарет не були направлені на отримання доходу, а тому витрати позивача не могли бути віднесені на його валові витрати в повній сумі придбання, оскільки товар не отримувався для його подальшого використання у власній господарській діяльності. Позивач вказує, що обладнання для виробництва сигарет придбано ним для використання у господарській діяльності. В подальшому вказане обладнання було продано ним за ціною, що перевищує його ринкову вартість.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії від 30 січня 2007 року № 0008260000122301/0 та № 0008270000112301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2010 року скасовані судові рішення судів першої і апеляційної інстанції, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи надійшли до Окружного адміністративного суду АР Крим 23 лютого 2010 року, за результатами автоматизованого розподілу справу передано судді Цигановій Г.Ю., ухвалою суду від 24 лютого 2010 року справу прийнято до провадження.

Ухвалами суду від 10.06.2010 року призначена судово-економічна експертиза та зупинено провадження у справі.

30.09.2010 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи з матеріалами адміністративної справи. Ухвалою від 01.10.2010 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 18.11.2010 року допущено заміну відповідача у справі його правонаступником, Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи. Зокрема, представник позивача зазначив, що договори, на підставі яких проводились господарські операції з купівлі і продажу обладнання є правомірними, їх недійсність не визнано судом та відповідачем іншого не доведено. Крім того, представник позивача вказав, що отримання прибутку не є визначальною ознакою господарської діяльності, продаж обладнання позивачем здійснено за ціною, що перевищує ринкову вартість, яка встановлена на підставі звіту про оцінку вартості майна, який виконаний субєктом оціночної діяльності. Також, представник позивача наполягав на тому, що за єдиною господарською операцією, яка не мала економічного ефекту у вигляді отримання прибутку, не можна робити висновок про ухилення позивача від спати податку.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2010 року на зявився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив. В судових засіданнях, які відбулись 06.04.2010 року, 13.05.2010 року, 10.06.2010 року та 18.11.2010 року представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що операції з купівлі обладнання для виробництва сигарет і подальшого продажу цього обладнання за ціною, значно нижчою ніж ціна придбання, були спрямовані на ухилення від оподаткування, штучне неправомірне формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, а тому вказані операції не можуть брати участі при визначенні сум податкових зобовязань платника податку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 23441652, на час виникнення спірних відносин зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво від 06.10.1997 року №00429654, індивідуальний податковий номер 234416501116).

З 12.12.2006 року по 16.01.2007 року посадовими особами податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 01.10.2006 року, за результатами якої був складений акт №115/23-1/23441652 від 20.01.2007 року (а.с. 81-107, т. 1).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334) та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), що призвело до заниження податку на прибуток у 3-му кварталі 2005 року на суму 98750,00 грн. та завищення податкового кредиту (заниження суми податку на додану вартість) в липні 2005 року на суму 125000,00 грн. відповідно.

Згідно із пунктами 3.1.2 та 3.1.5 акту перевірки такі висновки податкового органу повязані із тим, що позивач здійснив господарську операцію, яка не повязана із отриманням доходу, тож витрати підприємства за такою операцією не можуть бути віднесені на валові.

На підставі даного акту, відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві сум податкового зобовязання: з податку на прибуток у загальній сумі 148125,00 грн., у тому числі за основним платежем 98750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49375,00 грн.; з податку на додану вартість у загальній сумі 187500,00 грн., у тому числі за основним платежем 125000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2005 року між Приватним підприємством «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» (постачальник) та Малим колективним підприємством фірмою «Дюбек» (покупець) був укладений договір №57 (а.с. 20-22, т. 1), пунктом 1.1 якого передбачено, що за цим договором постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцеві товар за номенклатурою, в кількості, за ціною та на умовах, визначених в цьому договорі (сигареторобна машина марки С-9 за ціною 800000,00 грн. з ПДВ, приставка для приклеювання ацетатних фільтрів марки СF-4 за ціною 700000,00 грн. з ПДВ, машина для укладання сигарет в касети марки СР-1 з ціною 500000,00 грн. з ПДВ. Сукупність вищеперерахованих агрегатів складає лінію «Шкода АС-11»).

За цим Договором покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти у власність та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом передачі емітованих покупцем векселів та оформлюються актом приймання-передачі.

Додатковою угодою №1 сторони домовились викласти п. 3.1 договору №57 від 24.06.2005 року в наступній редакції: «Постачальник передає Товар покупцеві на складі покупця м. Луганськ вул. Краснодонська, 7».

На виконання умов укладеного договору ПП «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» передало позивачеві обладнання на загальну суму 2000000,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №РН-28.07-05 від 28.07.2005 року (а.с. 65, т. 1).

Продавцем також була видана податкова накладна №НН-28.07-05 від 28.07.2005 року на суму ПДВ 333333,33 грн. (а.с. 66, т. 1).

Розрахунки між підприємствами здійсненні шляхом передачі Приватному підприємству «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» 5 простих векселів, про що свідчить акт приймання-передачі векселів від 29.07.2005 року (а.с. 67).

В третьому кварталі 2005 року до складу валових витрат позивачем була віднесена сума 1666666,67 грн. (2000000,00 грн. 333333,33 грн. ПДВ). За отриманою податковою накладною сума ПДВ у розмірі 333333,33 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за липень 2005 року.

Також з наявного матеріалах справи акту про технічний стан лінії по виробництву сигарет «Шкода АС-11» (а.с. 18, т. 1) вбачається, що позивачем і Приватним підприємством «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач» проведено пробний запуск лінії по виробництву сигарет, в результаті якого вироблені сигарети. Вказаний акт підписаний представниками сторін, які скріплено печатками.

За твердженням позивача, вказане обладнання було ним придбано з метою використання у власній господарській діяльності (для виробництва тютюнових виробів).

З цією метою позивач 28.06.2005 року уклав з ЗАТ «Спецмонтаждорстрой» договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 300,00 кв. м, яке розташовано у м. Луганську, вул. Краснодонська, 7. Орендна плата за передане майно склала за умовами договору 450,00 грн. з ПДВ (а.с. 72, т. 1).

Вказане майно прийнято позивачем за актом прийому-передачі від 28.07.2005 року (а.с. 73, т. 1), а відповідно до додаткової угоди від 23.09.2005 року договір оренди розірвано (а.с. 74, т. 1), згідно із актом прийому-передачі майно повернуто орендодавцю 30.09.2005 року.

21.09.2005 року між Малим колективним підприємством фірмою «Дюбек» (продавець) та Приватним підприємством «Торгова група «Буд-Майстер-М» (покупець) був укладений договір №45 (а.с. 15, т. 1), пунктом 1.1 якого передбачено, що продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання (вказаного у специфікації), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із специфікацією до цього договору (а.с. 16, т. 1) предметом договору є сигареторобна машина марки С-9 за ціною 415000,00 грн. з ПДВ, приставка для приклеювання ацетатних фільтрів марки СF-4 за ціною 365000,00 грн. з ПДВ, машина для укладання сигарет в касети марки СР-1 з ціною 261666,67 грн. з ПДВ. Загальна сума договору складає 1250000,00 грн., в тому числі ПДВ 208333,33 грн.

В п. 3.1 договору сторони передбачили, що оплата за проданий товар здійснюється шляхом передачі Продавцеві простих векселів, емітованих продавцем. Факт оплати оформлюється актом приймання-передачі векселів, підписаним сторонами договору.

Вказане обладнання було передано позивачем Приватному підприємству «Торгова група «Буд-Майстер-М» за відповідним актом приймання-передачі від 23.09.2005 року, підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а.с. 17, т. 1).

На суму проданого товару позивачем була виписана податкова накладна №14 від 23.09.2005 року (а.с. 61, т. 1).

В рахунок оплати вартості обладнання Приватним підприємством «Торгова група «Буд-Майстер-М» були передані позивачу 3 простих векселя на загальну суму 1480000,00 грн., про що свідчить акт приймання-передачі векселів від 20.10.2005 року, дисконт по отриманих векселях склав 230000,00 грн. (а.с. 62, т. 1).

При цьому суд встановив, що позивачеві були передані три з пяти векселів (№613846072485, №3190926844, №3190926846), емітованих позивачем при здійсненні розрахунків з ПП «Торгово-комерційна фірма «Спецмегапостач».

За результатами проведеної господарської операції позивачем до складу валових доходів 3-го кварталу 2005 року віднесена сума 1041666,67 грн. Сума ПДВ по виписаній податковій накладній була включена підприємством до складу податкових зобов'язань за вересень 2005 року у розмірі 208333,33 грн.

Також суд встановив, що позивачем було замовлено проведення оцінки вартості поточної лінії по виробництву сигарет марки «Љkoda AC11». Оцінку проведено ТОВ «Експертно-юридичний центр». Згідно із звітом про оцінку від 09.09.2005 року (а.с. 116-127, т. 1) ринкова вартість цієї лінії (у складі якої: сигареторобна машина типу Љkoda С-9, приставка для приклеювання ацетатних фільтрів Љkoda СF-4, машина для укладання сигарет в касети Љkoda СР) визначена оцінщиком рівною 1110900,00 грн. з ПДВ. При цьому ринкова вартість визначена як середньозважене значення ціни з ряду значень (значення ціни продажу аналогічних комплексів постачальниками на території Російської Федерації, за даними мережі «Internet»). При цьому суд зазначає, що в звіті про оцінку не зазначено даних про технічні характеристики, знос, комплектність обладнання, ціни на яке взяті для порівняння. Яким чином проводилось корегування на співставність технічних характеристик обладнання, яким чином визначено технічний стан, знос обєктів, застосованих для розрахунку середньозваженого значення ринкової ціни обладнання марки «Љkoda AC11», належного позивачеві, у цьому звіті не вказано. У звязку із цим суд не може визнати зазначений звіт про оцінку у якості належного і беззаперечного доказу ринкової ціни вартості вказаного обєкту на вересень 2005 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.02.2010 року у цій справі судам слід було зясувати, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету; встановити й обґрунтувати наявність (або відсутність) розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу товару за ціною, значно нижчою за ціну придбання та одержання внаслідок таких операцій збитків на суму 750000,00 грн.; зясувати, чи мали операції з придбання та реалізації обладнання реальний характер, як перевозилось і зберігалось обладнання (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат).

Перевіряючи зазначені обставини суд зазначає, що за твердженням позивача (а.с. 93-95, т. 2), усі документи фінансово-господарської діяльності за 2005 рік (у тому числі первинні та зведені документи бухгалтерського і податкового обліку, витребувані для проведення судової експертизи) були знищені ним за спливом строків зберігання(акт від 15.04.2008 року та від 23.03.2010 року).

Зазначене унеможливлює встановлення або спростування судом додаткових обставин щодо перевезення і зберігання придбаного обладнання.

Що стосується реальності проведених операцій, суд зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів для спростування цього факту, крім того відповідача по суті цього не заперечує.

Тож суд здійснює оцінку економічної сутності проведених господарських операцій та правомірності формування позивачем валових витрат і податкового кредиту на підставі тих документів, які наявні в матеріалах справи.

При цьому суд керувався наступними вимогами законодавства.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту та валових витрат платником податків є подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Термін «господарська діяльність» також наведено у п. 1.32 ст. 1 Закону №334, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Зазначена норма у контексті приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 та п. 5.1 ст. 5 Закону №334 зобовязує платника податку довести належним чином наявність у нього мети щодо подальшого використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону №334 є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що позивачем у даному випадку здійснено завідомо збиткові операції. Судом, ухвалою від 24.02.2010 року, були витребувані у позивача пояснення щодо розумних економічних або інших причин їх здійснення. З наданих представником відповідача пояснень таких причин не вбачається. Так, представник відповідача, в обґрунтування продажу обладнання за ціною, нижчою ніж ціна придбання, посилається виключно на звіт про оцінку цього майна, яким встановлено його ринкову вартість (який не приймається до уваги судом з підстав, наведених вище). Стверджуючи про те, що отримання прибутку не є безпосередньо визначальною ознакою господарської діяльності представник відповідача не наводить жодної причини здійснення завідомо збиткової операції (з отриманням збитків на суму 750000,00 грн.). Більш того, розрахунки за проведені операції здійснено за векселями, при цьому при продажу підприємство отримало три з пяти векселів, які воно видало при купівлі цього обладнання. Також суд звертає увагу позивача, що ним не надано жодного доказу неможливості використання обладнання за його безпосереднім призначенням (для виробництва сигарет), незважаючи на те, що в адміністративному позові позивач наполягає на тому, що майно не придбавалось з метою перепродажу. Обєктивними причинами перепродажу обладнання могли бути відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів або інше, проте жодного доказу наявності таких причин позивач не наводить.

Про відсутність у позивача мети використовувати вказане промислове обладнання для виробництва сигарет свідчить і той факт, що це майно не було введено в експлуатацію, а вся сума витрат на його придбання одразу віднесена до валових (замість віднесення цих витрат на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів).

Вчинення збиткових операцій за відсутності розумних економічних мотивів свідчить про їх навмисний характер з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Навмисні дії платників податків, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

При цьому відсутність судового рішення про визнання недійсними господарських зобов'язань або правочинів, що приховують розглядувані дії учасників збиткових операцій, не розглядається як беззаперечне підтвердження правомірності права позивача на податковий кредит і валові витрати.

У разі встановлення факту протиправних дій позивача, невизнання судами в інших справах недійсними договорів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову, оскільки за змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких правових наслідків не породжують.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виключив з податкового обліку позивача усі господарські операції, повязані із купівлею та продажем поточної лінії по виробництву сигарет марки «Љkoda AC11», тож висновки, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень чинному законодавству не суперечать, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.11.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 24.11.2010 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.