Рішення № 12427019, 16.11.2010, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-299/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Кухар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства „Банк Кіпру” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Кіпру» про розірвання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року та зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Банк Кіпру” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 002-30/2007 в розмірі 61501 долар США 73 центи, пеню за простроченими відсотками в сумі 82 долари США 12 центів, витрати на утримання та витрати що повязані з процедурою звернення стягнення на автомобіль марки МERSEDES-BENZ GL-500, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_2, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане МРЕВ-8 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві 21 лютого 2007 року, та судові витрати повязанні із зверненням до суду. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 березня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-30/2007 . З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 20березня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір застави майна (транспортного засобу). Відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення суми кредиту та плати за його користування (відсотків), що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.

26 жовтня 2009 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив р озірвати кредитний договір № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року укладений між позивачем та відповідачем. Стягнути з ВАТ «БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000 грн. Стягнути з ВАТ «БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (прямі витрати ) в розмірі 3346441 грн. 20 коп. Стягнути з ВАТ «БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (упущену вигоду) в розмірі 4758120 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на ріст курсу долару США по відношенню до гривні та на неправомірні дії працівників ПАТ «Банк Кіпру» під час укладення та виконання умов кредитного договору.

17 листопада 2009 року під час проведення судового засідання представник публічного акціонерного товариства „Банк Кіпру” подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила розірвати кредитний договір № 002-30/2007 року від 20 березня 2007 року, укладений між акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1. Звернути стягнення на автомобіль марки МERSEDES-BENZ GL-500, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_2, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане МРЕВ-8 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві 21 лютого 2007 року, за рахунок якого задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» з погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-30/2007 року від 20березня 2007 року в сумі 61 583 (шістдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) долари США 85 центів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп.

В цьому ж судовому засіданні представник ОСОБА_1 подав до суду уточнення до зустрічної позовної заяви в яких просив стягнути з ВАТ «БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000 грн. Стягнути з ВАТ «БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (реальні збитки ) в розмірі 20 629215грн. 49 коп. Стягнути з ВАТ «БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (упущену вигоду) в розмірі 5 254516 грн. 00 коп. Розірвати кредитний договір № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року між позивачем та відповідачем. Стягнути з ВАТ«БАНК КІПРУ» на користь ОСОБА_1 витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. 00 коп.

24 березня 2010 року від ОСОБА_4, який є представником третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2, на адресу суду надійшов позов до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року недійсним. У вказаному позові третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 просила визнати недійсним кредитний договір №002-30/2007 від 20.03.2007 року, укладений між ВАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_1 від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України.

В судовому засіданні представник ПАТ «Банк Кіпру» первісний позов з врахуванням уточнень до нього підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. Проти зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Кіпру» про розірвання кредитного договору № 002-30/2007 від 20березня 2007 року та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007року недійсним заперечила просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 в судовому засіданні проти первісного позову ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-30/2007 від 20березня 2007 року заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Кіпру» про розірвання кредитного договору №002-30/2007 від 20 березня 2007 року та позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року недійсним підтримав просив задовольнити.

ОСОБА_1 та його представники в судове засідання не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить підпис його представників у розписці (а.с. 88), яка знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 2 ст.169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

За наведених обставин суд визнав за можливе слухати справу у відсутність не з?явившихся сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що первісний позов ПАТ «Банк Кіпру» підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 20 березня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-30/2007 (а.с. 6-7). Згідно умов договору ОСОБА_1 було надано 90 150 доларів США 00центів на поточні потреби строком до 19 березня 2012року із розрахунку 13 % річних. У звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань виникла заборгованість за користування кредитом, яка станом на 17листопада 2009 року становила 61 583 долари США 85 центів (а.с.108).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 20березня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави майна (транспортного засобу), відповідно до п.1.2. якого відповідачем передано у заставу належний йому транспортний засіб, а саме: автомобіль марки МERSEDES-BENZ GL-500, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_2, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане МРЕВ-8 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві 21 лютого 2007 року.

Згідно протоколу № 39 загальних зборів учасників Акціонерного банку «АвтоЗАЗбанк» від 19 листопада 2008 року назву банку було змінено на відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру» ( а.с. 52-58). 8 липня 2010 року назву підприємства відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру» було змінено на публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», що підтверджуються матеріалами справи (а.с. 92-125).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.3.3 кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007року банк має право, розірвати договір та достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ним та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення в разі погіршення фінансового стану позичальника, затримок погашення кредиту та сплати процентів ухилення від контролю з боку банку, погіршенню стану заставленого майна, а також у разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

Згідно п.п.2.2. договору застави майна (транспортного засобу) від 20 березня 2007 року заставодержатель має право, достроково звернути стягнення на предмет застави згідно п. 2.3.3. вищевказаного кредитного договору.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з частин 1 та 4 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Частиною 2 пунктом 3 статті 592 ЦК України передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави в інших випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_1 порушено передбачений договором порядок погашення заборгованості, то первісний позов ПАТ «Банк Кіпру» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим суд вважає що вимога ОСОБА_1 щодо розірвання кредитного договору не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки за змістом ст. 652 ЦК України, на яку посилається останній, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну або розірвання договору.

Факт належного виконання первісним позивачем ПАТ „Банк Кіпру”, своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме надання кредиту в розмірах та у строки визначені умовами кредитного договору № 002-30/2007 від 20березня 2007 року не заперечувався представниками ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді.

Падіння гривні по відношенню до курсу долара США не є істотною зміною обставин, оскільки сторони, в тому числі і ОСОБА_7, під час укладення договору міг передбачити зміну курсу національної валюти України по відношенню до курсу долара США і був вільний в своєму виборі щодо укладення або не укладення договору на умовах визначених кредитним договором № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року .

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання ОСОБА_1 на неправомірні дії працівників ПАТ «Банк Кіпру» під час укладення та виконання вищевказаного кредитного договору не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_1 та його представниками не було надано суду беззаперечних доказів на підтвердження неправомірності дій працівників ПАТ «Банк Кіпру» і будь-яких пояснень з приводу того, яким чином ці дії вплинули на договірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків ним віднесено витрати на правову допомогу, витрати на його реабілітацію в ГП «Санаторій Південий», витрати на міжнародний проект «Україна-ОАЕ-Австрія», а також суми претензій, які йому було виставлено фірмою «UTC Projektdevelopment Consulting und Marktting GmdH.» та компанією УТЦ м. Дубаї ОАЕ (а.с.116,117). До матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди ОСОБА_1 відніс суму коштів, яку він мав отримати при закінченні міжнародного проекту «Україна-ОАЕ-Австрія» (а.с.117).

При цьому ні ОСОБА_1, ні його представниками не було надано суду доказів які б встановлювали наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ПАТ«Банк Кіпру» та спричиненням збитків.

Також слід відмітити, що кошти, сплачені ОСОБА_1 за надану йому правову допомогу, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а є судовими витратами, як це вбачається зі змісту ст. 79 ЦПК України, стягнення яких повинно проводитись в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

Відсутні правові підстави і для задоволення вимоги ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому з боку ПАТ «Банк Кіпру» моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В матеріалах справи, ОСОБА_1 не наведені належні обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не наведено доказів, які підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Інших обставин, які могли б бути підставою для зміни або розірвання вказаного договору позивачем та його представниками наведено не було.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Що стосується позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2, то суд також не вбачає підстав щодо його задоволення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_2 посилається на те, що спірний договір не відповідає вимогам закону, оскільки був укладений без згоди дружини ОСОБА_1 з посиланням на ч. 2 ст. 65 СК України, згідно якої визначено, що для укладення одним із подружжя договорів які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Однак застосовуючи до правовідносин сторін вказану правову норму, ні ОСОБА_2 ні її представник, не звернули уваги на те, що вони регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного з подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обовязків для другого із подружжя, а лише для ОСОБА_1, як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До того ж, представником ОСОБА_2, в судовому засіданні не було надано належних доказів, які б підтверджували факт ненадання згоди дружини позивача за позовом на отримання кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року недійсним , задоволенню не підлягає.

Оскільки первісний позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в сумі 1700грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.23, 203, 215, 525, 526, 530, 554, 572, 589, 590, 591, 592, 610, 612, 614, 615, 627, 629, 651, 1054 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу», ст. ст. 10, 11, 60‚ 77, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства „Банк Кіпру” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року задовольнити.

Кредитний договір № 002-30/2007 року від 20 березня 2007 року, укладений між акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1 розірвати.

Звернути стягнення на автомобіль марки МERSEDES-BENZ GL-500, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане МРЕВ-8 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві 21 лютого 2007 року, за рахунок якого задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» з погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-30/2007 року від 20 березня 2007 року в сумі 61 583 (шістдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) долари США 85 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» ЄДРПОУ 19358784, МФО 320940, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» ЄДРПОУ 19358784, МФО 320940, 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Кіпру» про розірвання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року відмовити.

У задоволенні зустрічного позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про визнання кредитного договору № 002-30/2007 від 20 березня 2007 року недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов