Рішення № 12425874, 14.10.2010, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2-2212/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Компанійця О.В.

при секретарі Кочетковій І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

9 лютого 2010 року в м. Смілі відбулось зіткнення належного ОСОБА_3 автомобіля НОМЕР_1 з належним ФОП ОСОБА_1 автобусом ПАЗ державний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який здійснював пасажирські перевезення по міському маршруту № 17. Справа про притягнення обох водіїв до адміністративної відповідальності за пошкодження транспортних засобів розглядалась як Смілянським міськрайонним судом, так і апеляційним судом Черкаської області.

Стверджуючи, що під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 поширювала відомості про підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, що не відповідають дійсності та порочать його ділову репутацію як підприємця та громадянина, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до про відшкодування 5000 грн. моральної шкоди.

Згідно з позовною заявою, ОСОБА_2 на засіданнях апеляційного суду 2, 10 та 17 червня ц.р. усно, а також письмово в запереченнях на апеляційну скаргу від 2 червня 2010 року стверджувала, що перевізник ФОП ОСОБА_1, який є лише співвласником транспортного засобу, здійснює перевезення без всяких законних підстав, без ліцензії, паспорта маршруту, схеми та графіка руху, без відповідних дозволів контролюючих органів, не уклавши договору на перевезення, а водій ОСОБА_4 працює без оформлення трудових відносин.

Крім того, ОСОБА_2 під час розгляду Смілянським міськрайсудом справи за її позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків подала уточнену позовну заяву від 2 червня 2010 року, в якій виклала наведену неправдиву інформацію, а також стверджувала, що водій ОСОБА_4 працює не у ОСОБА_1, а у іншого підприємця.

В судовому засіданні позивач підтримав позов повністю і пояснив: моральна шкода полягає в тому, що поширена відповідачкою недостовірна інформація може вплинути на результати тендерів і конкурсів, в яких він в майбутньому може приймати участь. Ця шкода заподіяна йому наведеними твердженнями відповідачки, а також аналогічними її висловами 9 квітня та 16 липня 2010 року під час розгляду Смілянським міськрайсудом справи про притягнення ОСОБА_4 і ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КУпАП. Позивач не зміг пояснити суду, з яких розрахунків він виходив, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в 5000 грн.

Відповідачка позов не визнала і пояснила, що відомостей, які порочать ділову репутацію ОСОБА_1, не поширювала. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та в поданих до судів заявах вона виклала відомості, які стали їй відомі з відповіді Смілянського міського голови на запит адвоката ОСОБА_5

В позові належить відмовити з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд не розглядає вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної висловлюваннями ОСОБА_2 в місцевому суді 9 квітня та 16 липня 2010 року, оскільки позовну заяву подано у зв’язку з іншими її висловлюваннями - зробленими 2, 10 та 17 червня ц.р. в апеляційному суді.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 57, 63, 64 ЦПК України надані позивачем письмові пояснення свідка ОСОБА_4 не є доказами і не можуть бути враховані судом, як і подані з позовною заявою не посвідчені копії документів, оригінали яких не надано для огляду суду.

Зміст висловлювань відповідачки в апеляційному суді Черкаської області суд встановив з показів свідка ОСОБА_4

Згідно з його показами, 2 червня 2010 року ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 пояснень щодо ДТП не давали; судом вирішувалось питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. 17 червня ц.р. апеляційний суд заслуховував експерта; пояснень ОСОБА_2 в цьому засіданні свідок не пам’ятає.

Таким чином, судом не встановлено поширення відповідачкою 2 і 17 червня 2010 року в усній формі відомостей про підприємницьку діяльність ОСОБА_1, які принижують його ділову репутацію.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 10 червня 2010 року під час розгляду по суті його апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджувала, що він не працевлаштований як водій автобуса у ОСОБА_5 (не зазначаючи імені та по батькові). Суд вважає, що таке висловлювання не є поширенням інформації саме про ФОП ОСОБА_1

Згідно з показами свідка, він дійсно працював водієм не у ОСОБА_1, а у ФОП ОСОБА_6 - матері позивача. ОСОБА_4 пояснив, що в апеляційному суді, як і в суді першої інстанції, ОСОБА_2 давала пояснення про ОСОБА_5 (без імені та по батькові) лише у зв’язку з автобусними перевезеннями на смілянському міському маршруті № 17.

Позивач визнав факт, що водій ОСОБА_4 в 2010 році не перебував з ним у трудових відносинах і що він є власником автобусу ПАЗ-32054078 державний № НОМЕР_2. Оскільки ця інформація відповідає дійсності, вона не принижує ділову репутацію позивача (в т.ч. викладена в письмовій формі в запереченнях на апеляційну скаргу від 2 червня 2010 року).

Суду не надано доказів того, що 10 червня 2010 року ОСОБА_2 поширювала щодо позивача інші відомості, про які йдеться в позовній заяві .

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 (на постанову Смілянського міськрайсуду від 9 квітня 2010 року) відповідачка зазначала, що ФОП ОСОБА_1 «послав свій автобус на перевезення пасажирів по маршруту без всіляких законних підстав, не уклавши угоди на перевезення з органом місцевого самоврядування, без відповідних дозволів органів, контролюючих перевезення пасажирів». Таким чином, це висловлювання також стосується перевезень по міському маршруту № 17.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4, 9 лютого 2010 року на автобусі ПАЗ-32054078 державний № НОМЕР_2 він працював на міському маршруті № 17. Відповідач визнав цей факт і пояснив, що він не здійснює перевезення за наведеним маршрутом. Тому твердження ОСОБА_2, що ФОП ОСОБА_1 не має законних підстав на перевезення пасажирів по маршруту № 17, не має відповідних дозволів органів, контролюючих перевезення пасажирів, і не уклав з органом місцевого самоврядування угоди на перевезення за цим маршрутом, відповідають дійсності.

Ця інформація підтверджується також подорожнім листом від 9 лютого 2010 року на маршрут № 17 (арк. 16 справи № 3-1393/2010 про притягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до відповідальності за ст. 124 КУпАП) і копією паспорту міського автобусного маршруту загального користування № 47,17 (доданого ОСОБА_4 до апеляційної скарги по справі № 3-1393/2010). Згідно з цими документами, що були для відповідачки джерелом інформації щодо перевізника, перевезення на маршруті № 17 здійснює ФОП ОСОБА_6 Наданий ОСОБА_1 паспорт приміського автобусного маршруту загального користування не підтверджує позовних вимог, оскільки його позивачу видано на приміський маршрут № 107, а не на міський № 17.

Під час розгляду справи про відшкодування збитків від ДТП ОСОБА_2 в уточненій позовній заяві від 31 травня 2010 року зазначала про відсутність зареєстрованих трудових відносин між ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_1 З наведених вище доказів судом встановлено, що ці відомості відповідають дійсності. В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 дійсно написано: «перевезення по маршруту здійснювалось без всяких законних підстав». Однак ОСОБА_2 не зазначає, що перевезення по маршруту № 17 здійснював ФОП ОСОБА_1, тому наведена фраза не принижує ділову репутацію позивача.

В справі № 3-1393/2010 наявна відповідь Смілянського міського голови від 28 травня 2010 року на запит адвоката ОСОБА_5, згідно з якою приватні перевізники ОСОБА_1 і ОСОБА_6 не є переможцями конкурсу на право перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування і не мають договірних відносин із Смілянським міськвиконкомом як замовником перевезень. За поширення цієї інформації відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України ОСОБА_2 відповідальності не несе. Відповідна позиція Верховного Суду України висловлена в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року.

Позивач пов’язує моральну шкоду із можливим впливом на результати тендерів і конкурсів, в яких він в майбутньому може приймати участь. Однак він не надав доказів, що органам, які проводять тендери, стала відома поширена відповідачкою інформація; ОСОБА_2 не повідомляла їм відомостей про підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 На час розгляду справи позивач не приймає участі в конкурсах і майбутня його участь в них не є доведеним фактом. Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Крім того, на підставі ст. 23 ЦК України відшкодуванню не підлягає шкода, яка гіпотетично може настати в майбутньому.

Суд враховує, що 10 червня 2010 року апеляційний розгляд проводився суддею одноособово, присутніми в засіданні були ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 З пояснень позивача і показів свідка ОСОБА_4 встановлено, що суддя не прийняв до уваги інформацію ОСОБА_2 щодо підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, зазначивши, що вона не має значення по справі. Позивач і ОСОБА_4 також не повірили цій інформації.

Позивач пояснив суду, що спростування поширеної відповідачкою інформації його не цікавить. Тобто ОСОБА_1 не просить суд усунути першопричину моральних переживань, які він нібито відчуває. Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України суду не надано доказів, які б підтверджували сам факт переживань позивача у зв’язку з поширенням відповідачкою інформації про його підприємницьку діяльність. Керуючись ст. 11, ч. 4 ст. 60 ЦПК України суд вважає недоведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Оскільки в межах заявлених позовних вимог з наданих сторонами доказів судом не встановлено факту поширення відповідачкою завідомо неправдивих відомостей, які принижують ділову репутацію позивача, поширена нею інформація отримана з офіційних джерел, а доказів заподіяння позивачу моральної шкоди не надано, керуючись ст.ст. 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Черкаської області через міськрайонний суд протягом 10 днів, набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий