Рішення № 12425266, 23.11.2010, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа №2-234/10

2010 рік

РІШЕННЯ

іменем України

23 листопада 2010 р.

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

при секретарі Дубенюк Н.О.

за участю представника позивача за первісним позовом Лисака В.С. та представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теофіполі

справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно та зустрічним позовом представника ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання недійсною додаткової угоди

встановив:

позивач ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно. Представник ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсною додаткової угоди

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримав та пояснив, що за договором про іпотечний кредит №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 110 000 грн. На забезпечення виконання договору між боржником та позичальником 30.01.2008 року було укладено договір іпотеки № HMTWGІ0000003112, згідно якого позичальник надав в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 47,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 кв 40. За заявою позичальника від 21.07.2008 року залишок заборгованості за вказаним договором в розмірі 108 360,60 грн було конвертовано у валюту долари США та 31.07.2008 року на підставі вказаної заяви між кредитором та позичальником укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року, згідно якої сума кредиту становить 23 143,27 дол США. Позичальник зобовязана погашати кредит щомісячно та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.01.2018 року. Відповідач не виконує своїх обовязків, станом на 22.03.2010 року заборгованість за кредитом становить 28 871,78 дол США, що складає 229 530,62 грн. У звязку з невиконанням позичальником умов додаткової угоди до кредитного договору, позичальнику була направлена вимога про погашення боргу та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Відповідач вказану вимогу не виконала, тому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, виселити ОСОБА_3 з квартири 40 за адресою АДРЕСА_1. З вказаних вище підстав зустрічний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом позов не визнав та пояснив, що додаткова угода від 31.07.2008 року до кредитного договору №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки між ОСОБА_3 та ПАТ КБ “ПриватБанк” не погоджено жодних умов додаткової угоди, так, як ці умови не посвідченні підписом ОСОБА_3, посилання кредитора на посвідчення додаткової угоди в п.9 не є належним доказом. оскільки вказаний пункт не містить привязки до додаткової угоди та розташований на окремому аркуші. Крім того, зазначив, що позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів його права здійснювати операції на території України в іноземній валюті. Виходячи з наведеного, просив у задоволенні первісного позову відмовити та визнати додаткову угоду від 31.07.2008 року недійсною.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно підлягає задоволенню, у позові представника ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання недійсною додаткової угоди необхідно відмовити.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

В судовому засіданні встановлено, що договором про іпотечний кредит №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 110 000 грн зі сплатою 15% річних. На забезпечення виконання договору між боржником та позичальником 30.01.2008 року було укладено договір іпотеки № HMTWGІ0000003112, згідно якого позичальник надав в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 47,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 кв 40. За заявою позичальника від 21.07.2008 року залишок заборгованості за вказаним договором в розмірі 108 360,60 грн було конвертовано у валюту долари США. 31.07.2008 року між кредитором та позичальником укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року, згідно якої сума кредиту ОСОБА_3 становить 23 143,27 дол США. Відповідно п.8.1 додаткової угоди за користування кредитними коштами боржник зобовязана сплачувати відсотки в розмірі 1,17% на місяць на суму на суму залишку заборгованості за кредитом, що становить 14,04% на рік з кінцевим терміном повернення 29.01.2018 року. Відповідно заяви №3112 про продаж іноземної валюти від 31.07.2010 року в рахунок перерахування коштів за договором про іпотечний кредит №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року ОСОБА_3 перераховано 107 384,78 грн на 23 143,27 дол США. Відповідно виписки по рахунку останній платіж по погашенню кредиту ОСОБА_3 здійснила 02.03.2010 року в сумі 300 дол США. Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.03.2010 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ “ПриватБанк” становить 28 871,78 дол США, з них: 27 466,98 дол США заборгованість за кредитом, 31,45 дол США фіксована сума штрафу, 1373,35 дол США процентна складова штрафу.

Відповідно до п.2 ст 5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральної ліцензії Національного банку України. Відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, банк має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.

В судовому засіданні встановлено, ПАТ КБ “ПриватБанк” 4 грудня 2001 року отримало Банківську ліцензію та 9 липня 2003 року письмовий дозвіл Національного банку України на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Виходячи з наведеного суд вважає, що ПАТ КБ “ПриватБанк” має право на здійснення валютних операцій на території України, додаткова угода від 31.07.2008 року до договору про іпотечний кредит №HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року укладена зі згоди ОСОБА_3 , тому немає підстав визнавати вказану угоду недійсною.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором було встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно п.1 іпотечного договору № HMTWGІ0000003112 від 30.01.2008 року з метою забезпечення виконання зобовязання, позичальник надав в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 47,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 кв 40.

Відповідно ст 33 ЗУ “Про іпотеку”, у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ст.589 ЦК України, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свою вимогу, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором. п.2.3 іпотечного договору від 30.01.2008 року передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги в повному обсязі.

Згідно ст.33,35 ЗУ “Про іпотеку” у разі порушення основного зобовязання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення не менш ніж у тридцятиденний строк.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання обовязків по погашенню кредиту та зобовязання добровільно звільнити квартиру, яка є предметом іпотеки, вказане повідомлення вона отримала 02.04.2010 року, про що свідчить відмітка представника поштового відділу.

Відповідно ст 39 ЗУ “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, майно може бути реалізоване іпотекодержателем, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі (ч.1 ст 38)

Відповідно до ч.2 ст 39 ЗУ “Про іпотеку” одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, за заявою іпотекодержателя, вправі внести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно ч.1 ст 7 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.525,526,530,554,589,1050 ЦК України, ст.ст. 33,35,39 Закону України “Про іпотеку”, ст.7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України, районний суд

вирішив:

позов публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно задовольнити.

Звернути стягнення на квартиру, загальною площею 47,30 кв.м, житловою площею 28,00 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570 м.Дніпропетровськ вул Набережна Перемоги 50) з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем за початковою ціною, визначеною актом незалежної оцінки нерухомого майна, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ “ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_3, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в смт Теофіполь.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570 р/р №64993919400001) 1708,50 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позов представника ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання недійсною додаткової угоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.

Головуючий: