Рішення № 124222700, 27.12.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14318/24

Провадження № 2/947/6250/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2024 рокуКиївський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» ( код ЄДРПОУ 20474912) до ОСОБА_1 ( ІПН невідомий) про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

28.08.24 року з позовом про стягнення в порядку регресу з ОСОБА_1 суми сплаченого страхового відшкодування у сумі 33972,04 гривень до Приморського районного суду м.Одеси звернулася ПрАТ «СК «АРКС». Позов мотивований тим, що в результаті ДТП, яка сталась з вини відповідача власнику автомоібля марки H

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.24 року цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування надіслано до Київського районного суду м.Одеси для розгляду справи за підсудністю.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу 31.10.24 розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 05.11.24 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав. Копія ухвали про відкриття провадження, копія позову з додатками направлялись відповідачу за місцем реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заперечень щодо заочного розгляду справи позивачем не надано.

Враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так судом встановлено.

ОСОБА_1 , 25.01.2022 о 17 год. 05 хв. в м. Києві, на мосту Метро (з`їзд на Набережне шосе), керуючи автомобілем марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху та дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай» державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду.

В результаті дорожньо-транспортної події транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ст.124 КУпАП.

Так постановою Печерського районного осуду м.Києва від 13.06.2023 року №757/6851/22-п провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, однак вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведено повністю.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 07.10.24 №757/6851/22-п виправлено описку в постанові Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2022 року, у провадженні №757/6851/22-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та вказано за текстом постанови замість « АДРЕСА_1 » - « АДРЕСА_1 ».

Закриття провадження по справі не є реабілітуючою обставиною для винуватця ДТП.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

За ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля «Huyndai Sonata» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СК «АРКС» Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №138793Га1к3 від 22.12.2021 року.

Власник пошкодженого автомобіля «Huyndai Sonata» державний номерний знак НОМЕР_3 , звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. Дана заява була розглянута пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком. У зв`язку з чим, на підставі: Акт огляду транспортного засобу; Рахунок на оплату №313 від 03.02.2022 року; Страхового акту: № АЮСЗ172418 від 08.02.2022 року; Розрахунок страхового відшкодування на суму 65 786 грн. 76 коп.; Рахунок на оплату №937 від 02.06.2022 року; Страховий акт № АЯХ3288524 від 09.06.2022 року; Розрахунок страхового відшкодування на суму 13 687 грн. 20 коп.

АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 60 534 (шістдесят тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №868945 від 09.02.2022 року та в розмірі 13 687 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням №894311 від 14.06.2022 року.

Сума несплачених страхових платежів, згідно страхового акту № АRХ3172418 від 08.02.2022 року становить 5252 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 00 коп.

Загальний розмір страхового відшкодування з урахування суми несплачених страхових платежів становить: 79 473 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 96 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Audi Q3» державний номерний знак НОМЕР_1 (Vin код: НОМЕР_4 ), була застрахована в ПрАТ "СК "Євроінс Україна" полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5696230, у зв`язку з чим ПрАТ "СК "Євроінс Україна" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 45 501 (сорок п`ять тисяч п`ятсот одна) грн. 92 коп., згідно платіжного доручення №11438 від 22.07.2022 року (страхове відшкодування з урахування зносу автомобіля «Huyndai Sonata» державний номерний знак НОМЕР_2 ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 01 липни 2020 року у справі № 420/998/18, проваджений № 61- 11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Оскільки сума сплаченого страхового відшкодування страховиком потерпілої сторони перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування страховиком винуватця ДТП, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між сплаченим страховим відшкодуванням за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням, відшкодованим страховиком винуватця ДТП.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у Постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, згідно вказаного вище Позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити Відповідач Позивачу складає: 79 473 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 96 коп. - 45 501 (сорок п`ять тисяч п`ятсот одна) грн. 92 коп. = 33 972 (тридцять ти тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 04 коп., тому позов є обґрунтованим та підлягаючий задоволенню.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 грн.

На підставі ст.ст. 1166,1187,1191 ЦК України, Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно- правової від повільності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 128, 133, 141, 258-259, 280-282,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» ( код ЄДРПОУ 20474912) до ОСОБА_1 ( ІПН невідомий) про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070 м.Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912п/р НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005), в рахунок відшкодування сплаченої страхової виплати грошові кошти у розмірі 33972,04 ( тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят дві грн.. 04 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН невідомий, АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070 м.Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912п/р НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005), судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3028,00 гривень.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 06.01.25.

Суддя: В. О. Луняченко