Рішення № 12421955, 22.11.2010, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа №2-799/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Ільяшук А.В.,

При секретарі Войнікової Л.Ф.,

За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача Москальової М.В., представника відповідача та третьої особи Дзюба В.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Південбудмеханізація", механізованої колони №61 ВАТ "Південбудмеханізація", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник механізованої колони №61 Дзюба Віталій Іванович про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невиплачену винагороду за вислугу років, компенсації за невиплачену одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача механізованої колони №61 ВАТ "Південбудмеханізація" та третьої особи Дзюба В.І. та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі і добові при відрядженні в загальній сумі 12093,24 гривни, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14350,94 гривен; компенсацію за невиплачену допомогу на оздоровлення при уході в щорічну відпустку в сумі 900 гривен; компенсацію за невиплачену винагороду за вислугу років в сумі 2160 гривен; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 гривен. До участі у справі судом, за згодою позивача, у якості співвідповідача залучено головне підприємство, яке є юридичною особою, а саме: ВАТ "Південбудмеханізація". Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим,що згідно наказу №134-к від 14.08.1998 року він був прийнятий на посаду машиніста бульдозера до ВАТ "Південбудмеханізація", механізованої колони №61 і в той же день приступив до роботи. У 2002 році між роботодавцем та працівниками укладено колективний договір, яким, відповідно до ч.2 ст.13 КЗпП України, встановлено взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Так, відповідно до п.11 Розділу ІІ колективного договору №42 від 09.07.2002 року, зареєстрованого Управлінням праці та соціальної політики Роздільнянської РДА, "Винагорода за вислугу років" передбачалося,що ця винагорода нараховується згідно тарифних ставок та посадових окладів. Відповідно до п.11.2, право на нарахування винагороди за вислугу років виникає у працівника, який відпрацював не менше року, п.п.11.8 даного колективного договору передбачено,що винагорода виплачується щомісячно, а розмір її залежить від неперервного стажу роботи згідно наступних коефіцієнтів: від 1 до 3 років - 0,07 посадового окладу; від 3 до 5 років - 0,1 посадового окладу; від 5 до 10 років - 0,15 посадового окладу; від 10 до 15 років - 0,2 посадового окладу; від 20 до 25 років - 0,38 посадового окладу; понад 25 років - 0,49 посадового окладу. Крім того, колективним договором, а саме: п.1 Розділу УІ, передбачено,що адміністрація зобов'язана виплачувати одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку в розмірі середньомісячної заробітної плати одного працівника по МК-61 за рік. Адміністрація порушила вимоги колективного договору і не виплатила позивачу ні винагороду за вислугу років, ні одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку протягом року, а саме: до звільнення позивача 28.12.2009 року. Загальна сума заборгованості по виплаті одноразової допомоги на оздоровлення при уході у щорічну відпустку на думку позивача та за його підрахунками складає 900 гривен. Загальна сума заборгованості по виплаті винагороди за вислугу років складає (по розрахункам позивача) 2160 гривен. З 28.12.2009 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін,наказ №129 від 28.12.2009 року. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі та добовим при відрядженні з липня 2009 року по грудень 2009 року складає 12093,24 гривен, згідно довідки №70 від 24.03.2010 року. Середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 28 грудня 2009 року по травень 2010 року (на день подачі позову) складає 14350,94 гривен із розрахунку 65,83 грн. (середній заробіток за день) х 218 днів затримки. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав позивача на отримання заробітної плати. Затримка у виплаті заробітної плати та невиплата позивачу належних йому при звільнені коштів призвела до того,що фактично протягом року він майже не мав коштів на проживання, вимушений був шукати додаткові кошти на утримання себе і своєї сім'ї, просити допомоги рідних та знайомих,що призвело до моральних страждань. Згідно ст.237-1 КЗпП України вважає, що відповідач повинен йому сплатити моральну шкоду у сумі 5000 гривен.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити. Підтвердили суду, що у період розгляду справи відповідач 1 частково погасив заборгованість по заробітній платі у сумі 1700 гривен, в іншій частині виплати не проведені.

Відповідач 1 - ВАТ "Південбудмеханізація" у судові засідання неодноразово не з'явився, будучи належним чином сповіщений про час, дату і місце розгляду справи, письмових заперечень на позов не надав.

Представник відповідача 2 та третя особа позов визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 4887,18 гривен (6587,18 гривен - 1700 гривен, сплачених у ході розгляду справи), та добових при відрядженні у сумі 5506,06 гривен. При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку просив врахувати,що позивач неправильно вирахував середній заробіток та кількість днів затримки, вважає,що ця сума має бути значно меншою ніж вказана у позові, а саме: 6137,70 гривен на день подачі позову до суду. Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, то вона виплачується при наявності коштів та за рахунок прибутків. Сума виплати за вислугу років також не визнається МК-61 та третьою особою, оскільки мехколона 61 є структурним підрозділом ВАТ "Південбудмеханізація" і не є юридичною особою, у зв'язку з цим виконує накази та розпорядження головного підприємства, яким являється ВАТ "Південбудмеханізація". Наказом №05 від 08.01.2008 року (п.4,п.5) з метою уникнення нецільового використання коштів ФОП та використання коштів на виплату заробітної плати більше встановлених та затверджених зборами акціонерів нормативів на виплату від вартості реалізованої продукції було скасовано виплату за вислугу років та матеріальну допомогу на оздоровлення в адміністрації та структурах ВАТ "Південбудмеханізація" з 01 січня 2008 року. За підсумками року 2009 головне підприємство та його структурні підрозділи спрацювали зі збитками. Ця обставина також вбачається із декларації на прибуток підприємства за 2009 рік, що МК-61 спрацювала зі збитком. Крім того, Дзюба В.І. зазначив,що колективний договір №42 від 09.07.2002 року діяв з 01.07.2002 року по 01.07.2007 року, та втратив свою чинність, а даний спір виник в проміжок 2009-2010 років, тобто на його думку керуватися та посилатися на даний договір неможливо. Також не визнав суму моральної шкоди 5000 гривен, оскільки вважає,що позивач не довів,що моральна шкода йому спричинена на цю суму, а також він пропустив строк на звернення до суду з цією вимогою. Не заперечував проти задоволення позову частково, а саме: стягнути з юридичної особи на користь позивача 4887,18 гривен заборгованості по заробітній платі та суму заборгованості добових при відрядженні - 5506,06 гривен, в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено наступне. Згідно наказу №134-к від 14.08.1998 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста бульдозера до ВАТ "Південбудмеханізація", механізованої колони №61 і в той же день приступив до роботи (а.с.13). У 2002 році між роботодавцем та працівниками було укладено колективний договір, яким, відповідно до ч.2 ст.13 КЗпП України, встановлено взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Так, відповідно до п.11 Розділу ІІ колективного договору №42 від 09.07.2002 року, зареєстрованого Управлінням праці та соціальної політики Роздільнянської РДА, "Винагорода за вислугу років" передбачалося,що ця винагорода нараховується згідно тарифних ставок та посадових окладів. Відповідно до п.11.2, право на нарахування винагороди за вислугу років виникає у працівника, який відпрацював не менше року, п.п.11.8 даного колективного договору передбачено,що винагорода виплачується щомісячно, а розмір її залежить від неперервного стажу роботи згідно наступних коефіцієнтів: від 1 до 3 років - 0,07 посадового окладу; від 3 до 5 років - 0,1 посадового окладу; від 5 до 10 років - 0,15 посадового окладу; від 10 до 15 років - 0,2 посадового окладу; від 20 до 25 років - 0,38 посадового окладу; понад 25 років - 0,49 посадового окладу. Крім того, колективним договором, а саме: п.1 Розділу УІ, було передбачено,що адміністрація зобов'язана виплачувати одноразову допомогу на оздоровлення при уході у щорічну відпустку в розмірі середньомісячної заробітної плати одного працівника по МК-61 за рік (а.с.39-41). Суд приймає до уваги, що даний колективний договір втратив чинність 01.07.2007 року і адміністрація з цього часу не порушила і не могла порушити вимоги колективного договору, на який посилається ОСОБА_1. Позовні вимоги, щодо виплати позивачу винагороди за вислугу років та одноразової допомоги на оздоровлення при уході у щорічну відпустку протягом року, а саме: до звільнення позивача 28.12.2009 року, не доведені матеріалами справи і не підлягають задоволенню. Наказом №05 від 08.01.2008 року (п.4,п.5) з метою уникнення нецільового використання коштів ФОП та використання коштів на виплату заробітної плати більше встановлених та затверджених зборами акціонерів нормативів на виплату від вартості реалізованої продукції було скасовано виплату за вислугу років та матеріальну допомогу на оздоровлення в адміністрації та структурах ВАТ "Південбудмеханізація" з 01 січня 2008 року (а.с.42); наказ №27 від 31.01.2008 року по мехколоні №61 ВАТ "Південбудмеханізація" (п.3,п.4) також скасував з 01.01.2008 року виплату винагороди за вислугу років та встановив,що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення всім працівникам проводиться у разі відсутності перевищення використання ФОП понад встановлені нормативи на момент виплати такої допомоги. За підсумками року 2009 головне підприємство та його структурні підрозділи спрацювали зі збитками. Ця обставина також вбачається із декларації на прибуток підприємства за 2009 рік, що МК-61 спрацювала зі збитком. Суд приймає до уваги,що 02 липня 2008 року Господарським судом м.Києва порушено провадження по справі №28/212-б про банкрутство ВАТ "Південбудмеханізація", на сьогоднішній день остаточне рішення з цього приводу не прийнято (а.с.43-47,77-78). Згідно Статуту Відкритого акціонерного товариства "Південбудмеханізація" в редакції 2001 року (а.с.65-67): головне підприємство ВАТ "Південбудмеханізація" знаходиться у місті Києві (юридична адреса: м.Київ-49, вул..Богданівська,3); до складу ВАТ входять структурні підрозділи: механізована колона №29 - м.Фастів, Київської області, механізована колона №41 - м.Харків, механізована колона №61 - м.Роздільна, Одеської області. Дані структурні підрозділи входять до складу ВАТ без права юридичної особи і здійснюють свою діяльність на підставі "Положень", затверджених загальними зборами акціонерів ВАТ. Згідно п.3.13 Статуту, створені ВАТ структурні підрозділи, дочірні підприємства, філії та представництва діють у відповідності з затвердженими Загальними зборами акціонерів "Положеннями" чи Статутом та можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням ВАТ. Механізована колона №61 ВАТ "Південбудмеханізація" діє згідно Положення затвердженого 17.01.1996 року (а.с.68-69) та не є юридичною особою. В п.17 Положення вказано, що фінансово-господарська діяльність мехколони здійснюється відповідно до планів, які затверджуються Правлінням Товариства. Згідно Довідки АБ №002448 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ): Відкрите акціонерне товариство "Південбудмеханізація", ідентифікаційний код 01380890, має правовий статус юридичної особи (а.с.62). Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи,серія А00 №003412, дата проведення державної реєстрації ВАТ "Південбудмеханізація" 15.12.1994 року (а.с.64). Механізована колона №61 ВАТ "Південбудмеханізація" згідно довідки №17243 з ЄДРПОУ, має ідентифікаційний код 01380909, правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи, головне підприємство ВАТ "Південбудмеханізація"(а.с.63). Суд враховує, МК-61 ВАТ "Південбудмеханізація", не будучи юридичною особою, не може відповідати за боргами головного підприємства.

28.12.2009 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін по ст.36 п.1 КЗпП України, наказ №129 від 28.12.2009 року. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі та добовим при відрядженні з липня 2009 року по грудень 2009 року складає 12093,24 гривен, згідно довідки №70 від 24.03.2010 року (а.с.12). Згідно ст.117 КЗпП України середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 28 грудня 2009 року по 22 листопада 2010 року (по день постановлення рішення включно) вирахувано так: 2132,87 гривен (сумарна заробітна плата за два повні місяці перед звільненням) : 43 дні = 49,60 гривен (середній заробіток за 1 день); 49,60 гривен х 211 днів (затримка розрахунку) = 10465,60 гривен. Фактично на період розгляду справи відповідач повністю не усунув порушення прав ОСОБА_1 на отримання заробітної плати, виплативши позивачу 25.10.2010 року в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі 1700 гривен.

Суд при розгляді справи враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Оскільки позивач звернувся з позовом 07.05.2010 року, а звільнений він був з 28.12.2009 року, то суд вважає,що він пропустив трьохмісячний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення моральної шкоди,згідно ст.233,ст.237-1 КЗпП України. Вимога про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлена. В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди йому належить відмовити. Судом також встановлено,що позивач з 06.01.2010 року по теперішній час перебуває на обліку у Роздільнянському РЦЗ, як безробітний, і отримує допомогу на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Суд не знаходить підстав для стягнення сум з механізованої колони №61 ВАТ "Південбудмеханізація" та третьої особи - начальника мехколони №61 Дзюба В.І.

На підставі ст..45 Конституції України, статей 18,47,116,117, 221, 237-1 КЗпП України, керуючись ст..ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ "Південбудмеханізація", яке розташоване у м. Київ, вул. Богданівська,№3, індекс 03049, р/р №2600730:360740 в Залізничному ПІБ м.Києва, МФО 322153, ЄДРПОУ 01380890, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4887,18 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім гривен 18 копійок) гривен, добові при відрядженні у сумі 5506,06 (п'ять тисяч п'ятсот шість гривен 06 копійок) гривен, а всього 10 393, 24 гривен (десять тисяч триста дев'яносто три гривни 24 копійки).

Стягнути з ВАТ "Південбудмеханізація" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку з 28 грудня 2009 року по 22 листопада 2010 року (включно) у сумі 10 465 (десять тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривен 60 копійок.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ВАТ "Піденбудмеханізація" - відмовити.

У позові ОСОБА_1 до механізованої колони №61 ВАТ "Піденбудмеханізація", третьої особи Дзюби Віталія Івановича - відмовити повністю.

Стягнути з відповідача ВАТ "Південбудмеханізація" на користь держави судові витрати по справі: державне мито у сумі 103,93 + 104,66 = 208,59 гривен та ІТЗ розгляду справи у сумі 120 гривен, а всього 328,59 гривен.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: /підпис/

З оригіналом згідно. Суддя: А.В.Ільяшук.