Рішення № 12420354, 23.11.2010, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 7830 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Картофлицький Г.В.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 листопада 2010 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Суддів: Мануйлова Ю.С.,

Давискиби Н.Ф.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АПФ «Істок» на рішення Приморського районного суду Запорізької області від «02» вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Аграрної приватної фірми «Істок», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до АПФ «Істок», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

В позові зазначав, що 16.08.2008 року між ним та АПФ «Істок» в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу 1783682 грн., що єквівалентно 250 000 євро, а останній отримав гроші та зобовязався повернути їх до 16.09.2008 року. Тоді ж між ним і відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договори поруки, відповідно до яких поручителі відповідають перед позикодавцем у тому ж обсязі, що і позичальник за основним договором.

Оскільки до теперішнього часу гроші не повернуто, просив суд стягнути з відповідачів на свою користь суму боргу в розмірі 2521 825 грн., договірну санкцію у розмірі 250 грн. за кожен з 597 днів прострочення виконання зобовязання, що складає 149 250 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що станом на 07.05.2009 року Нацбанком України встановлено офіційний курс 1008,73 грн. за 100 євро.

Рішенням Приморського районного суд Запорізької області від «02» вересня 2010 року стягнуто з АПФ «Істок», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 2521825 грн. боргу, 149250 грн. договірної санкції та 1820 грн. судових витрат.

АПФ «Істок» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне та невірне зясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення районного суду скасувати та ухвалити нове.

2

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.2,п.4 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку боргу з позичальника та його поручителів суд виходив з того, що у поручителів виник обов”язок погашення боргу і останні у солідарному порядку з позичальником повинні його повертати.

Повністю з таким висновком суду погодиться неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що за нотаріально посвідченим договором позики від 16.08.2008 року ОСОБА_3 передав у борг АПФ „Істок” грошові кошти у розмірі - 1783682 грн., що еквівалентно 250000 євро строком до 16.09.2008 року.

Судом правильно при неповерненні боргу за договором позики було визначено розмір суми боргу еквівалентно курсу євро на час ухвалення рішення, що узгоджується з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі”.

З матеріалів справи слідує, що 16.08.2008 року для забезпечення виконання договору позики ОСОБА_3 було укладено окремі договори поруки з ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

У зв”язку з невиконанням договору позики позичальником ОСОБА_3 пред”явлено позовні вимоги про стягнення у солідарному порядку боргу за цим договором до позичальника і обох поручителів.

Нормами ч.3 ст.554 ЦК України передбачено, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Проте договори поруки, які укладалися окремо з кожним із поручителів, не містять умов встановлення спільної поруки між поручителями перед позичальником і їх солідарної відповідальності перед останнім / а.с.11-18 /.

Виходячи з того, що суд у відповідності з нормами ст..11 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог, то вимоги позивача у обраний ним спосіб, а саме щодо стягнення боргу у солідарному порядку як з позичальника так і з обох поручителів разом задоволені бути не можуть.

Крім того, за п.2.2. договорів поруки кожний з поручителів зобо”язаний виконати взяті на себе зобов”язання не пізніше 7 календарних днів з моменту направлення повідомлення позикодавцем про невиконання позичальником зобов”язань за основним договором.

За нормами ч.2 ст.555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення.

16.09.2009 року позичальник повідомив поручителів про невиконання позичальником умов договору позики та запропонував їм здійснити виконання договору позики.

Проте не дотримав 7-дневного терміну для виконання кожним з поручителів зобов”язання про повернення боргу та не надав можливості їм скористатися своїм правом на висунення заперечень щодо цих вимог кредитора у цій термін, ОСОБА_3 21.09.2009 року звернувся до суду з позовом про стягнення боргу у солідарному порядку з позивальника і поручителів.

З наведеного слідує, що позичальником не було дотримано порядку притягнення поручителів до цивільної відповідальності за невиконання умов договору позики позичальником, що не надає підстав для задоволення заявлених вимог позивача до останніх за цим позовом.

3

Згідно до ст., ст. 258, 267 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) за заявою сторони спору.

З заперечень позичальника, матеріалів наданих для скасування заочного рішення у цій справі слідує, що позичальником спростовувалися вимоги позичальника як по розміру відповідальності за договором позики так і щодо умов його виконання.

Отже договірна санкція, яка передбачена сторонами у п.2.3 договору позики складає ( 250 грн.* 365 днів ) 91 250 грн..

Враховуючи наведене, судова колегія рішення суду першої інстанції скасовує і ухвалює нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково, а саме в частині стягнення на його користь з АПФ „Істок” боргу в за договором позики у сумі 2521825 грн., договірної санкції у розмірі 91250 грн., судових витрат у розмірі 1820 грн..

Доводи позичальника про повернення грошового боргу соняшником та автотранспортом прийняти неможливо так як матеріали справи спростовують залік сторонами виконання зобов”язання про повернення грошового боргу іншим майном.

Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу АПФ «Істок» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від «02» вересня 2010 року в цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, виклавши його наступним чином:

„Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Аграрної Приватної фірми „Істок” м. Приморськ Запорізької області р/р № 260083210 в ЗОД ВАТ „Райффайзнбанк Аваль” МФО 313827, код ОКПО 20472623 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у сумі 2521825 грн., договірну санкцію у розмірі 91250 грн., судові витрати у розмірі 1820 грн..

В іншій частині позовний вимог відмовити.”

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: