Рішення № 124201352, 01.01.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14078/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - відповідач; ГУ ПФУ у Вінницькій області ), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.09.2024 №163750030130 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_1 врахувати в повному об`ємі (37 років 4 місяців) страховий стаж, визначений записами 1- 50 трудової книжки НОМЕР_1 , призначити відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 26, 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 26.09.2024 пенсію за віком, провести виплату пенсії в належному розмірі, а в подальшому виплачувати щомісячно відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 28.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.09.2024 №163750030130 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на соціальне забезпечення, зазначаючи, що припинення участі РФ в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, оскільки відповідний стаж був набутий позивачем у період дії Угоди та підтверджений трудовою книжкою ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14078/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області докази та встановлено строк для їх подання до суду.

17 грудня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 117-120/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 15.12.1988 по 03.08.1989, оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті наказу звільнення з роботи (07.06.1989), зазначеному у трудовій книжці; період роботи з 27.08.1994 по 20.09.1994, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу прийняття на роботу (21.06.1994); періоди роботи на території російської федерації з 18.12.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.10.1998 по 22.11.1999, з 22.11.1999 по 31.08.2000, з 01.09.2000 по 31.08.2001, з 03.09.2001 по 01.09.2003, з 01.09.2003 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.08.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2015, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 21 років 8 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

28.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 5/, звернувся до Полтавського об`єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням пенсії за віком /а.с. 92-93/.

До цієї заяви позивачем додано перелік документів, що зазначені у розписці-повідомленні до заяви №1785 /а.с. 93/, та копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №163750030130 від 04 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу /а.с. 85/. Вказане рішення вмотивовано тим, що вік заявника становить 59 років 11 місяців, страховий стаж особи становить 21 років 8 місяців 12 днів, за даними документами до страхового стажу не зараховано згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 :

- період роботи з 15.12.1988 по 03.08.1989, оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті наказу звільнення з роботи (07.06.1989), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993; згідно довідки №97 від 12.06.2024 за даний період, оскільки дата прийняття на роботу 15.12.1988 не відповідає даті наказу прийняття на роботу (15.12.1989);

- період роботи з 27.08.1994 по 20.09.1994, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу прийняття на роботу (21.06.1994), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993;

- періоди роботи на території російської федерації: з 18.12.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.10.1998 по 22.11.1999, з 22.11.1999 по 31.08.2000, з 01.09.2000 по 31.08.2001, з 03.09.2001 по 01.09.2003, з 01.09.2003 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.08.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2015, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163750030130 від 04 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163750030130 від 04 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до приписів частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 2.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) (далі по тексту - Порядок №22-1), До заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до п.п. 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 /а.с.100-109/ наявні такі записи:

- 15.12.1988 - прийнятий викладачем фізики Полтавського СПТУ-1 тимчасово на період декретної відпустки (підстава: наказ №177-к від 15.12.88) (запис №4);

- 03.08.1989 - звільненений по ст. 36 КЗпП УРСР за власним бажанням у зв`язку з виходом на роботу основного працівника (підстава: наказ№1 від 07.06.89) (запис №5);

- 27.08.1994 - призначити на посаду методиста міського методичного кабінету шляхом переводу з СШ №10 м. Полтави (підстава: наказ №169 від 21.06.1994) (запис №8);

- 20.09.1994 - перевести із ставки методиста Полтавського міськметодкабінету на 0,5 ставки за сумісництвом (підстава: наказ №33 від 21.09.1994) (запис №9).

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників була затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, тоді як відповідач вказує у спірному рішенні про порушення вказаної Інструкції при внесенні записів до трудової книжки за період 15.12.1988 по 03.08.1989, тобто на час, коли ця Інструкція ще не була прийнята, тому суд критично оцінює доводи відповідача у спірному рішенні про наявність порушень вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993 (із змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993, при виконанні записів трудової книжки №№4, 5 оскільки вказаний нормативно-правовий акт не має зворотної дії в часі.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110 (у редакції, чинній на час внесення до трудової книжки спірного запису за №№8,9), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 цієї Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки й у цьому випадку також покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУ ПФУ у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування фактів роботи позивача з 15.12.1988 по 03.08.1989 та з 27.08.1994 по 20.09.1994 .

З огляду на викладене вище, безпідставними є посилання відповідача на недоліки, допущені роботодавцями при оформленні трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 при внесенні зазначених вище записів.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач:

- з 18.12.1997 по 31.08.1998 працював вчителем фізики середньої школи №12 м. Енгельса (записи №№12, 13);

- з 01.09.1998 по 30.09.1998 працював психологом середньої школи №16 (записи №№14,15);

- з 01.10.1998 по 22.11.1999 працював психологом середньої школи №12 м. Енгельса (записи №№16,17);

- з 22.11.1999 по 31.08.2000 працював на посаді психолога середньої школи №26 (записи №№18, 19, 20);

- з 01.09.2000 по 31.08.2001 працював психологом 10 розряду у відділенні соціальної допомоги сім`ї і дітям Енгельського центру соціального обслуговування населення (записи №№21, 22);

- з 03.09.2001 по 01.09.2003 працював педагогом- психологом по 11 розряду у відділенні строкового соціального обслуговування Енгельського центру соціального обслуговування населення (записи №№23, 24);

- з 01.09.2003 по 31.08.2005 працював на різних посадах у Саратовському державному університеті (записи №№ 27, 28, 29, 30, 31);

- з 01.09.2005 по 31.08.2006 працював на посадах у Саратовському державному університеті імені М.Г. Чернишевського (записи №№ 32, 33, 34);

- з 01.09.2006 по 31.08.2009 працював на різних посадах у Саратовському державному університеті імені М.Г. Чернишевського (записи №№ 35, 36, 37);

- з 01.09.2009 по 31.03.2015 працював на різних посадах у Саратовському державному університеті імені М.Г. Чернишевського (записи №№ 38, 39, 40, 41).

В оскаржуваному рішенні підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії слугувало те, до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації: з 18.12.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.10.1998 по 22.11.1999, з 22.11.1999 по 31.08.2000, з 01.09.2000 по 31.08.2001, з 03.09.2001 по 01.09.2003, з 01.09.2003 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.08.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2015, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Суд зазначає, що згідно ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 цієї Угоди передбачено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, зокрема пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Частиною 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача, покладені в основу спірного рішення на ту обставину, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163750030130 від 04 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_1 призначити відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 26, 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 26.09.2024 пенсію за віком, провести виплату пенсії в належному розмірі, а в подальшому виплачувати щомісячно відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд залишає без задоволення.

Водночас, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163750030130 від 04 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.12.1988 по 03.08.1989, з 27.08.1994 по 20.09.1994, з 18.12.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.10.1998 по 22.11.1999, з 22.11.1999 по 31.08.2000, з 01.09.2000 по 31.08.2001, з 03.09.2001 по 01.09.2003, з 01.09.2003 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.08.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2015 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком.

Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.

Суд зазначає, що відповідачем вже враховано записи трудової книжки позивача за №№ 1, 2, 3, 6, 7, 10, 11 , 42-50 , страховий стаж згідно яких позивач просить зобов`язати відповідача також зарахувати до страхового стажу. Спору щодо врахування періодів роботи, які стосуються записів трудової книжки №№ 1, 2, 3, 6, 7, 10 , 11 , 42-50 , до страхового стажу ОСОБА_1 на час звернення до суд з даним позовом немає.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

У позові позивач просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжним документом №158285426 від 22.11.2024 /а.с. 68/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 71/.

Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн./2).

Пунктом 1 частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем не надано до суду договору на надання правничої (правової) допомоги із зазначенням умов оплати послуг адвоката.

Позивачем не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказів про розмір витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Зважаючи на викладене вище, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код 13322403, вул. Зодчих, 22 м. Вінниця, 21005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163750030130 від 04 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.12.1988 по 03.08.1989, з 27.08.1994 по 20.09.1994, з 18.12.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.10.1998 по 22.11.1999, з 22.11.1999 по 31.08.2000, з 01.09.2000 по 31.08.2001, з 03.09.2001 по 01.09.2003, з 01.09.2003 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.08.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2015 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С.Сич