Ухвала суду № 124173825, 30.12.2024, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/830/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області знаходиться цивільна справа за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

До початку розгляду справи від представника відповідачки адвоката Войтович Л.В. до суду надійшла заява про закриття провадження у даній справі, оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2024 року по справі №918/1246/23, затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 на загальну суму 209803,05 грн., строком на 60 місяців. Оголошення про відкриття провадження у справі було оприлюднено шляхом публікації (номер публікації 72187) інформації на веб-сайті Касаційного господарського суду ВС 28 грудня 2023 року. Посилаючись на те, що позивач скористався своїм правом на заявлення грошових вимог, просила суд закрити провадження у справі. Крім того просить стягнути із позивача понесені витрати на правничу допомогу.

До початку розгляду справи від представника позивача Киричук Г.М. надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України. Крім того, просить вирішити питання про повернення позивачу сплаченого судового збору, а також відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу. У позовній заяві представник позивача просила розглянути справу без її участі.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися шляхом надсилання судової повістки. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши подані сторонами заяви та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов слід залишити без розгляду.

Разом із тим, у зв`язку з задоволенням заяви представника позивача про залишення позову без розгляду, суд не вбачає підстав для розгляду заяви представника відповідача про закриття провадження у справі, яка була подана раніше.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Стаття 7 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає повернення судового збору, містить вичерпний перелік випадків, коли судовий збір може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила.

Згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, зважаючи на те, що суд залишає позов без розгляду на підставі заяви представника позивача про залишення позову без розгляду, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та поверненню не підлягають.

Поряд з цим, вирішуючи клопотання представника відповідача про стягнення із позивача витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Так, згідно ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, зі змісту ч.5 ст.142 ЦПК України вбачається, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, не у всіх випадках залишення позову без розгляду, а лише якщо воно відбулось внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Згідно роз`яснень викладених у пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, стороною відповідача в заяві про компенсацію витрат не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Частина 2 ст.141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, доводи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, тому суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених нею витрат на правничу допомогу на підставі частини п`ятої ст.142 ЦПК України, відтак у задоволенні заяви представника відповідачки адвоката Войтович Л.В. у частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.81, 133, 141, 142, 257,353 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Киричук Г.М. про залишення позовної заяви без розгляду - задоволити.

Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви представника позивача Киричук Г.М. про вирішення питання про повернення позивачу сплаченого судового збору та заяви представника відповідачки адвоката Войтович Л.В. про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала можебути оскарженадо Рівненськогоапеляційного судучерез Дубровицькийрайонний судз поданнямапеляційної скаргипротягом п`ятнадцятиз дняїї проголошення.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.