Рішення № 124161635, 30.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 р. № 400/4983/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, провизнання протиправним та скасування рішення від 18.04.2024 №25067/03-16 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії № 25067/03-16 від 18.04.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року, половину строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання та на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання з 01.09.1996 року по 29.06.2001 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з 09.04.2024 року на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року.

Ухвалою від 31.05.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що на теперішній час в Україні не існує закону про правничу (юридичну) освіту або іншого спеціального закону, який би врегульовував суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації права особи на правничу (юридичну) освіту як передумови до юридичної професії. Разом з тим, виключно законами України визначаються вимоги до осіб, які можуть обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правничої (юридичної) професійної діяльності, зокрема, й посади прокурора. Однією з умов для зайняття посади прокурора є саме наявність юридичної освіти. Наявність у позивача повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста підтверджується дипломом спеціаліста НОМЕР_1 . Період денної форми навчання з 01.09.1996 року до 29.06.2001 року підтверджується додатком до диплома про вищу освіту НОМЕР_1 .

Період навчання позивача на денній формі у вищих юридичних навчальних закладах складає 4 роки 10 місяців (з 01.09.1996 року до 29.06.2001 року). На посадах прокурора, на час звернення до Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва 09.04.2024 року, позивач працював 22 роки 08 місяців 05 днів (з 06.08.2001 року до 09.04.2024 року). Тобто, на момент звернення до Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії мій стаж за вислугу років (з урахуванням половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі) становив 25 років 01 місяць 05 днів (22 роки 08 місяців 05 днів + 2 роки 05 місяців).

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що відповідач безпідставно та неправомірно відмовив йому у перерахунку пенсії.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 є інвалідом III групи. Стаж, що дає право на пенсію за вислугу років зараховано з 06.08.2001 року по 09.04.2024 року та складає 22 роки 08 місяців 05 днів.

Враховуючи вищевикладене підстави для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697 відсутні.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

09.04.2024 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697).

До заяви додано: паспорт громадянина України (ID картка); довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; документ про місце реєстрації; довідки Миколаївської обласної прокуратури про стаж роботи та складові заробітної плати; трудова книжка; дипломом спеціаліста; додаток до диплому спеціаліста.

Заява позивача від 09.04.2024 року відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ у Київській області, яким 18.04.2024 року винесено рішення № 25067/03-16 про відмову у перерахунку пенсії.

Підстава відмови: стаж, що дає право на пенсію за вислугу років зараховано з 06.08.2001 року по 09.04.2024 року та складає 22 роки 08 місяців 05 днів.

Позивачем встановлено, що до його страхового стажу не враховано половину строку навчання на факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання за період з 01.09.1996 року по 29.06.2001 року.

Не погоджуючись з неврахуванням страхового стажу та відмовою у переведенні з одного виду пенсії на інший, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з абз. 1, 12 ч. 1 ст. 86 Закону № 1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону № 1697 працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.

За змістом ч. 6 ст. 86 Закону № 1697 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Згідно із ч. 8 ст. 56 Закону № 1697 право на пенсію за вислугу років мають особи, серед всіх інших, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у період з 01.09.1996 року до 29.06.2001 року позивач навчався у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство», та отримання по його закінченню кваліфікації юриста.

Зазначене підтверджується: дипломом спеціаліста НОМЕР_1 ; додатком до диплому спеціаліста НОМЕР_1 ; випискою з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про вищу освіту № 180932; трудовою книжкою; архівними довідками Одеського національного університету умені І.І. Мечникова № 24-01-913 від 06.05.2024 року та № 24-01-1028 від 21.05.2024 року.

Крім того, відповідно до п. 6.2. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 року № 161 (у редакції, що діяла станом на момент початку та завершення навчання позивача) денна (стаціонарна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва.

Згідно із п. 6.3. цього ж Положення вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Таким чином, позивач отримав юридичну освіту саме на денній формі навчання, а відтак має право на зарахування половину строку навчання як до спеціального стажу, що надає право прокурорам для призначення пенсії за вислугою років.

Враховуючи викладене, пенсійним органом протиправно не враховано до стажу позивача період його навчання.

Щодо вимог зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з 09.04.2024 року на підставі ст. 86 Закону № 1697, суд зазначає, що в даному випадку існують дискреційні повноваження пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення на інший її вид) та визначення підстав, за яких призначається, перераховується пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, перерахунку.

За змістом Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів Європи державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема функції щодо призначення пенсії та зобов`язання відповідача прийняти те чи інше рішення.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 р. 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення відповідача, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію за вислугу років, суд, з метою захисту порушеного права позивача, зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років від 09.04.2024 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії № 25067/03-16 від 18.04.2024 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII , половину строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання та на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання з 01.09.1996 року по 29.06.2001 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя О.В. Малих