Рішення № 124158538, 30.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 грудня 2024 р. Справа № 120/10352/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Національного університету оборони України (пр-т Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1

про: стягнення витрат, пов`язаних із утриманням в закладі вищої освіти,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Національний університет оборони України (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі , у розмірі 279 491 грн 77 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що наказом начальника університету від 27.10.2023 № 49 РС (по особовому складу) відповідач був зарахований з 27.10.2023 курсантом першого курсу денної форми навчання навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій університету. 02.11.2023 між Міністерством оброни України в особі начальника університету та відповідачем укладено контракт на проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти. Контракт набрав чинності з 02.11.2023. Однак в подальшому, 25.06.2024, відповідач звернувся до керівництва університету за підпорядкованістю з рапортом про відрахування його з числа курсантів через небажання продовжувати навчання та подальшим звільненням з військової служби. Наказом начальника університету від 29.06.2024 № 20 РС (по особовому складу) відповідача відраховано з першого курсу з числа курсантів навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій університету. Наказом начальника університету від 03.07.2024 № 152 (по стройовій частині) відповідача виключено зі списків особового складу університету з 03.07.2024 та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно цього ж наказу відповідача зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в університеті, в сумі 279 491, 77 грн. Оскільки вказана суму в добровільному порядку відповідачем не відшкодована, позивач звернувся до суду з цим позовом.

07.08.2024, на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом надіслано запит до Адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

19.08.2024 за вх. №48283/24 на адресу суду надійшла відповідь на цей запит, згідно з якою відповідач значиться за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 26.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.09.2024 за вх.№53965/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що вимога про необхідність відшкодування ним витрат, пов`язаних з утримання в навчальному закладі, ним не отримувалась. З огляду на наведене, відповідач вважає, що оскільки вимога ним не отримувалась, то й відповідно він не відмовлявся від такого відшкодування.

23.09.2024 за вх.№54650/24 до суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій зауважує, що у день звільнення з військової служби, а саме 03.07.2024, відповідач під особистий підпис отримав розрахунок витрат, пов`язаних з його утриманням в університеті. Враховуючи те, що після 03.07.2024 по 23.07.2023 відповідач заборгованість не погасив, жодних дій, які б свідчили про готовність останнього до добровільного виконання покладеного на нього обов`язку не вчиняв, позивач листом 23.07.2024 звернувся до нього з вимогою про сплату заборгованості у строк до 03.08.2024. Позивач наголошує, що вказаний вище лист був надісланий на адресу проживання відповідача, яку останній власноручно зазначив в аркуші бесіди від 27.06.2024, а саме: АДРЕСА_2 . Однак, надісланий університетом лист повернувся за зворотною адресою у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Таким чином, відповідач був обізнаний про надходження на його адресу реєстрованого поштового відправлення, однак його не отримав, що, на думку позивача, є способом ухилення від виконання обов`язку по відшкодуванню коштів університету. При цьому позивач зазначає, що отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю університету і не може свідчити про невжиття останнім дій для доведення до відповідача інформації про визначені строки на добровільне виконання зобов`язання. Позивач також зауважує, що відповідач, будучи обізнаним з вимогою університету про сплату заборгованості, жодних клопотань, заяв про перенесення строків виконання зобов`язання, відтермінування, розстрочку погашення заборгованості тощо не подавав, жодних дій, які б свідчили про його згоду на добровільне відшкодування коштів не вчиняв та не вчиняє, що у свою чергу, підтверджує відсутність згоди відповідача на добровільне виконання ним обов`язку.

23.09.2024 за вх.№54652/24 позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів в АТ «Укрпошта», а саме: відомості чи надсилалося оператором поштового зв`язку адресату ОСОБА_1 за номером його телефону мобільного зв`язку НОМЕР_1 текстове повідомлення про надходження на його ім`я реєстрованого поштового відправлення за номером: 0304911514779; які дії вчинялись оператором поштового зв`язку для вручення адресату реєстрованого поштового відправлення за номером: 0304911514779.

26.12.2024 за вх.№75392/24 позивачем надано до суду клопотання про долучення до справи вищевказаних доказів.

Таким чином, суд наголошує на тому, що підстави для вирішення по суті клопотання про витребування доказів відпали, а тому судом таке клопотання не розглядається.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Наказом начальника університету оборони України від 27.10.2023 № 49 РС (по особовому складу) відповідача з 01.11.2023 зараховано на навчання для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт» спеціалізацією «Фізичне виховання і спорт у збройних силах», прийнято на військову службу і призначено штатним курсантом навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оброни України.

02.11.2023 між Міністерством оброни України в особі начальника університету та відповідачем укладено контракт на проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти. Контракт набрав чинності з 02.11.2023.

Відповідно до п.1 (абзац шостий) контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідач взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених с. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

25.06.2024, відповідач звернувся до керівництва університету за підпорядкованістю з рапортом про відрахування його з числа курсантів через небажання продовжувати навчання та подальшим звільненням з військової служби.

Наказом начальника університету від 29.06.2024 № 20 РС (по особовому складу) відповідача відраховано з першого курсу з числа курсантів навчально-наукового інституту фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій університету.

Наказом начальника університету від 03.07.2024 № 152 (по стройовій частині) відповідача виключено зі списків особового складу університету з 03.07.2024 та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також наказано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національному університеті оборони України з 01.11.2023 по 03.07.2024 в сумі 279 491 грн 77 коп.

Вказана суму підтверджена довідкою розрахунком №182/88/2/234 від 03.07.2024.

Відповідачем отримано вищевказані документи, що підтверджується його підпис на приписі від 03.07.2024.

Листом від 23.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з відшкодування витрат, пов`язаних утриманням в Національному університеті оборони України в сумі 279 491 грн 77 коп, у строк до 03.08.2024.

Зазначений лист надіслано позивачем на адресу проживання відповідача, яку останній власноручно зазначив в аркуші бесіди від 27.06.2024, а саме: АДРЕСА_2 .

За наслідками інформування поштою відповідача про необхідність отримання поштового відправлення, останній не звернувся до відділення поштового зв`язку для такого отримання. Таким чином, лист позивача від 23.07.2024 повернувся на адресу відправника у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Доказів відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі, до суду не надано.

Оскільки у добровільному порядку відповідач вказане відшкодування не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України "Про Збройні Сили України".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" до загальної структури Збройних Сил України входять, серед іншого, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно зіст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти відноситься до видів військової служби.

За приписами п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Ч. 3 коментованої статті Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2232-XII громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

Ч. 5 ст. 25 Закону № 2232-XII визначено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, присвоюється військове звання рядового складу. За військовослужбовцями та військовозобов`язаними зберігаються військові звання, які вони отримали під час проходження військової служби (ч. 8 ст. 25 Закону №2232-XII)

Ч. 10 ст. 25 Закону № 2232-XII встановлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 за № 964 (далі - Порядок №964).

Згідно п. 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

У відповідності до п. 4 Порядку № 964 розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.

П. 7 Порядку № 964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки (п. 8 Порядку № 964).

Відповідно до вимог п. 3 Порядку № 964, спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України за № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 за № 863/14130 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 цього Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

За змістом пп. 1.2 п. 1 вказаного Порядку зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

Згідно з пп. 2.3 п. 2 Порядку 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Відповідно п. 3 цього ж Порядку відшкодовані за утримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Судом встановлено, що подані позивачем довідки-розрахунки витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Національному університеті оборони України відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Суд зауважує, що вимога про необхідність відшкодування витрат доводилась до відома відповідача, що підтверджується його підписом в довідці-розрахунку №182/4/88/2/234 від 03.07.2024, а також наказом від 03.07.2024 № 152.

Відповідачем доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у вищому військовому навчальному закладі, в межах заявлених позовних вимог, суду не надано.

При цьому тривала бездіяльність щодо погашення боргу є фактичним свідченням відмови відповідача від добровільного відшкодування відповідних витрат.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не закінчив навчання в університеті та подав рапорт про відрахування у зв`язку із небажання продовжувати навчання, згідно з вимогами ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національному університеті оборони України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 1.380.2019.002683 (провадження № К/9901/9138/20).

Відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Національного університету оборони України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням в закладі вищої освіти, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного університету оборони України витрати, пов`язані з його утриманням закладі вищої освіти в розмірі 279 491 (двісті сімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 77 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Національний університет оборони України (пр-т Повітряних Сил, 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.12.2024 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна