Постанова № 12415555, 07.07.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-4486/09/2270/10

ПОСТАНОВА

іменем України

07 липня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Романішина В.Л.,

при секретарі Тимощуку І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Бройлер» до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконними акта перевірки та дій інспекторів ДПІ,

встановив:

ТОВ «Подільський Бройлер» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Дунаєвецькому районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006321740/0 від 03 квітня 2009 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 211 509, 15 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 70 503, 05 грн., за штрафними санкціями в сумі 141 006, 10 грн. Оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі акту № 267/2340/32875045 від 30 березня 2009 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008р.

Представники позивача в судовому засіданні свої вимоги уточнили, просять суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0006321740/0 від 03.04.2009р., Акт виїзної позапланової документальної перевірки № 267/2340/32875045 від 30.03.2009р. та дії інспекторів відповідача. Позивач вважає, що у звязку з протиправними діями інспекторів ДПІ складено незаконний Акт перевірки і, як наслідок - винесено податкове повідомлення рішення № 0006321740/0 від 30.03.2009р., у звязку з яким до ТОВ «Подільський Бройлер» безпідставно виставлена вимога сплати податкових зобовязань та штрафних санкцій в сумі 211 509 грн. 15 коп. Передусім, позивач зазначає, що в порушення п.4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» та ст. И Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у інспекторів відповідача не було наказу Державної податкової адміністрації України про здійснення повторної перевірки, тобто підстава перевірки, яка зазначена в Акті є фіктивною. Поряд з цим, на думку позивача, інспекторами податкової інспекції під час проведення перевірки здійснено ряд порушень, а саме: перевірка проводилась 14 днів, попри те, що законодавством встановлено тривалість проведення перевірок не більше 10 робочих днів; в загальній частині Акта не містилася інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність субєкта господарювання за період, що перевіряється, із зазначенням наказів про їх призначення та звільнення з займаної посади та інформація про те, чи є субєкт господарювання засновником (учасником), акціонером іншого субєкта господарської діяльності; відомості про місцезнаходження субєкта господарювання не зазначені у вступній частині Акту, як того вимагає п.2.1.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В обгрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Подільський Бройлер» зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення законодавець повязує з такою підставою, як Акт перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Оскільки, в даному випадку, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення грунтується на даних неправильно і незаконно складеного Акту, тому воно являється недійсним.

Поряд з цим, щодо виявлених порушень, які зазначені в Акті перевірки, позивач зазначає, що відповідач, не володіє відомостями про те, що ОСОБА_1 щодо якого начебто не сплачений податок з доходів фізичних осіб є підприємцем і сплачує ринковий збір, а у відповідності з п.9.12.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. Також, позивач стверджує, що відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподатковуються не витрати, а доходи, тому ці норми не можуть бути застосовані, так як з боку засновника ОСОБА_1 факт отримання доходу не мав місце, оскільки засновник по відношенню до себе здійснив лише витрати при внесенні частки до статутного фонду товариства.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення на позовну заяву та пояснив, що за результатами виїзної перевірки встановлено порушення ТОВ «Подільський Бройлер» пп.9.12.1 п.9.12 ст. 9, пп.8.1.1 та 8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання в розмірі 211 509 грн. 15 коп. 3окрема, позивачем при придбанні у нерезидента (в даному випадку - громадянин Польщі ОСОБА_1) рухомого майна у вигляді обладнання та автомобілів загальною вартістю 267902, 5 грн., не утримано та відповідно не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 70503, 05 грн., за що до товариства застосовано фінансові санкції у розмірі 141006.1 грн. Представник відповідача вказав, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого чи нерухомого майна є з її боку відчуженням такого майна, а тому оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого та нерухомого майна регламентується ст. ст. 11 та 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На основі цього, на думку представника відповідача, до ТОВ «Подільський Бройлер» правомірно визначено податкове зобовязання і нараховані фінансові санкції в розмірі 141006 грн. 10 коп., а працівники ДПІ в Дунаєвецькому районі діяли в суворій відповідності з законом.

Враховуючи викладене вище, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи вважає позов обгрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Подільський Бройлер» є юридичною особою, зареєстроване Дунаєвецькою районною державною адміністрацією 09.06.2004р. (свідоцтво про державну реєстрацію - серії АОО № 225214) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дунаєвецькому районі. Основними видами діяльності товариства є: розведення птиці, виробництво мясних продуктів, розведення свиней, вирощування зернових та технічних культур, інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що в період з 10.03.2009р. по 23.03.2009р. ДПІ в Дунаєвецькому районі проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Подільський Бройлер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008р. У період, що перевірявся субєкт господарювання був платником податку на додану вартість, фіксованого сільськогосподарського податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. За результатами перевірки щодо товариства винесено податкове - повідомлення рішення № 0006321740/0 від 03 квітня 2009 року, в якому зазначено, що на підставі Акта перевірки № 00267/2340/32875045 від 30.03.2009р. встановлено порушення пп.9.12.1 п.9.12 ст. 9, пп.8.1.1 та 8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання в розмірі 211509, 15 грн.

Позивач вважає фіктивною підставу проведення виїзної позапланової перевірки, що обгрунтовує посиланням на п.8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», вказує на відсутність наказу Державної податкової адміністрації України про здійснення повторної перевірки та звертається до норм п.4 Указу Президента України «Про деякі заходи перегулювання підприємницької діяльності». Однак, позивачем не враховано положення пункту 4 розділу XV Перехідних положень Конституції України, згідно якого вищевказаний Указ діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань. 12 січня 2005 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)» було доповнено Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон) статтями 11 1 та 11 2, щодо підстав та порядку проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та умовам допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, які мають пріоритет над нормами Указу Президента «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності». Суд вважає, що проведення перевірки стало можливим після призначеного наказом ДПІ в Дунаєвецькому районі службового розслідування стосовно посадових осіб інспекції, за поданням ДПА у Хмельницькій області. На даний час доведення такого наказу до відому платника податків не передбачено.

Суд, також, знаходить непереконливими доводи позивача про неправомірність дій інспекторів ДПІ в Дунаєвецькому районі з тих підстав, що перевіряючими порушено вимоги закону, які визначають тривалість проведення перевірки, а в загальній частині Акта не містилася інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність субєкта господарювання за період, що перевіряється та інформації про те, чи є субєкт господарювання засновником (учасником), акціонером іншого субєкта господарювання.

Відповідно до ч. 11 ст. 11-1 Закону тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів. В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась з 10.03.2009 року по 23.03.2009 року. Суд вважає, що позивачем помилково враховано календарні дні, а не робочі, в яких насправді визначається термін проведення перевірки, а за період з 10.03.2009р. по 23.03.2009р. пройшло саме 10 робочих днів.

Відповідно до п.2.2.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 в загальній частині Акта повинна міститися інформація про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність субєкта господарювання за період, що перевіряється із зазначенням наказів про призначення та звільнення із займаної посади. При вивчені Акту перевірки судом встановлено, що в пп.2.2 вказано, що відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Подільський Бройлер» є директор Петльована О.Л. та головний бухгалтер Семендяєв B.C., а це само по собі спростовує твердження представника позивача про відсутність даної інформації.

Разом з тим, посилання позивача про відсутність в загальній частині Акту інформації про те, чи є субєкт господарювання засновником (учасником), акціонером іншого субєкта господарювання не визнається судом як порушення виходячи з того, що зазначення даної інформації передбачено пунктом 2.2.5 Порядку, проте відповідно до пп.2.2.18 Порядку при оформленні результатів перевірок в акті в обовязковому порядку вказується інформація, передбачена в підпунктах 2.1.1 -2.1.3, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.7, 2.2.1 - 2.2.3, 2.2.6 та 2.2.11. Щодо інших підпунктів зазначається інформація за необхідністю, залежно від питань, що підлягали перевірці.

Позивач вказує на суперечність в організації перевірки нормам ч. 6 ст. 11-1 Закону, посилаючись на те, що в акті вказано про здійснення позапланової перевірки «відповідно до затвердженого плану».

Відповідно до п.2.1.6 Порядку вступна частина Акту повинна містити такі дані, як тип перевірки (виїзна планова чи позапланова). Судом встановлено, що проведена перевірка являється, як це вказано в акті, позаплановою, а вказівка про проведення перевірки відповідно до затвердженого плану визначає не тип перевірки, а наявність конкретно визначеного плану її проведення, тобто питань, які необхідно дослідити при її проведенні.

В обгрунтування недійсності Акту позивач посилається на те, що всупереч вимогам п.2.1.1 Порядку інформація про місцезнаходження юридичної особи вказана в розділі «Загальні положення» Акту перевірки, а не в вступній частині як цього вимагає зазначена вище норма. Проте суд не вважає дану обставину достатньою для того, щоб визнати Акт неправомірним.

У звязку із вищезазначеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій інспекторів ДПІ неправомірними, а Акту таким, що неправильно і незаконно складений.

Щодо вимог, з приводу визнання недійсним податкового повідомлення - рішення суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що одним із засновників ТОВ «Подільський Бройлер» являється громадянин Польщі ОСОБА_1, який за період з 01.01.2006 року по 31.03.2008 року вніс до статутного фонду товариства власне рухоме майно в розмірі 267 631, 50 грн.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так ї за її межами. Іноземний дохід - дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України. Відмінність полягає в наявності лише іноземного елементу, а в іншому іноземний дохід як і дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в», п.1.3 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні субєктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» на території України до субєктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обовязкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Таким чином, законодавством відносно інвестиції в статутний фонд товариства встановлено, що доходом інвестора вважається не його інвестиція, а інвестиційний прибуток від здійснення операцій з корпоративними правами, а фактом внесення інвестиції в статутний фонд засновник лише набув це корпоративне право. Правочин по внесенню інвестиції у статутний фонд мав своїм кінцевим результатом набуття корпоративного права і послугував підставою для початку здійснення з ним операцій, а не є безпосереднім здійсненням операцій.

Суд вважає, що з боку засновника ОСОБА_1 не мав місце факт отримання доходу під час внесення ним майна до статутного фонду ТОВ «Подільський Бройлер», оскільки засновник по відношенню до себе здійснив цим тільки витрати. Передача частини прав власності є витратами, а не прибутком, а корпоративне право - право на можливий прибуток, а не реальний.

Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем норм п.12.1 ст. 12, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 та пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону, а саме що при придбанні у нерезидента нерухомого майна не утримано і не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб являється необгрунтованим.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ в Дунаєвецькому районі не доведена правомірність та обгрунтованість прийнятого податкового повідомлення - рішення в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

Керуючись Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Бройлер» до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання акта виїзної позапланової документальної перевірки № 267/2340/32875054 від 30.03.2009р. та дій інспекторів ДПІ незаконними задоволити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області № 0006321740/0 від 03.04.2009 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів.