Постанова № 12415462, 10.07.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

№ 2-a-3740/09/2270/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді - Савчука Р.І. при секретарі - Святецькому О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ЗАТ «Тесмо-М» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому, Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року та № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року, стягнення 184426 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року, № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року та стягнення з Державного бюджету України 184426 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд їх задоволити.

Представники відповідача позов не визнали та в його задоволенні просять відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2009 року була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ "Тесмо-М" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за листопад 2008 року.

За наслідками перевірки був складений акт № 1642/23-3/14152653 яким встановлено, що позивачем в грудні 2008 року завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2008 року у розмірі 184426 грн, завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року в сумі 72526 грн, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками грудня 2008 року в розмірі 36742 грн, завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008 року, що зараховується до складу податкового кредиту січня 2009 року на суму 182966 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 184426 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 36742 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11023 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Металстіл ЛТД», ТОВ «Урспецсталь», ПП «Омега-1» укладено договір поставки продукції № б/н від 05.03.2008 p., договір постачання товарів № 19/12/08-п від 19.12.2008 р. та договір купівлі-продажу № 09/1 від 09.01.2008 р. (далі - договори) відповідно. На виконання договорів вказаними постачальниками було передано позивачу продукцію вказану в оглянутих в ході судового розгляду Специфікаціях до наведених договорів, що підтверджується видатковими накладними № МС-0248 від 31.10.2008 p., № MC-0260 від 17.11.2008 p.. № MC-0263 від 24.11.2008 р., № МС-0276 від 28.11.2008 p., MC-0228 від 02.12.2008 p., № MC-0292 від 26.12.2008 p., № MC-0296 від 26.12.2008 p., № MC-0293 від 29.12.2008 p., № 70 від 25.12.2008 p., № 397 від 25.12.2008 p., які містять усі необхідні для первинних документів реквізити.

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум за наслідками проведення вказаних операцій підтверджується податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити передбачені чинним законодавством та складені належним чином зареєстрованими органами ДПС у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість особами, що не заперечується відповідачем, а саме: податкова накладна № 366 від 31.10.2008 p., № 387 від 05.11.2008 p.. № 379 від 17.11.2008 p., № 381 від 24.11.2008 p., № 397 від 19.12.2008 p., № 408 від 02.12.2008 p., № 415 від 11.12.2008 p., № 84 від 22.12.2008 p.

Судом враховується, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.1, 2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наданих суду документів, складаючи податкову звітність позивач керувався саме первинними документами (договори, акти прийому-передачі, специфікації, видаткові накладні), що містять достатню інформацію про вчиненні операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у постачальників (ТОВ «Металстіл», ТОВ «Укрспецсталь», ПП «Омега-1»), які складені належним чином, а тому в податковому обліку, відповідно до норм наведеного вище законодавства, на підставі первинних документів, останнім правомірно визначено суми податкового кредиту.

Стосовно доводів відповідача про нікчемність договорів укладених позивачем з ТОВ «Металстіл», ТОВ «Укрспецсталь», ПП «Омега-1», судом береться до уваги те, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 80 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з відомостей наведених в акті перевірки сторони наведених договорів були належним чином зареєстрованими субєктами господарювання, договори укладені між ними передбачені відповідними нормами ЦК та ГК України, під час укладення договору сторони не порушили вимог закону. Поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків за укладеним між ними договором, умови якого виконані в повному обсязі.

За умовою статті 228 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним лише у двох випадках: 1) якщо він спрямований на порушення конституційних права та свобод людини і громадянина; 2) якщо він спрямований знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. До таких випадків не відноситься - відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, документів, що підтверджують якість придбаних товарів, не застосування в повному обсязі Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.65р. № П-6 і від 25.04.66р. № П-7.

Крім того, відповідач вказує не на зміст Договорів, які як він зазначає є нікчемними, а на зміст документів, що видаються в підтвердження виконання останніх, що не угоджується з нормами цивільного та господарського законодавства.

Так, згідно ч.3 ст. 206 ЦК України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Тобто, правочини, які вчиняються на виконання договору можуть вчинятися навіть усно, якщо це не суперечить закону або договору, а тому висновки податкового органу, що правочини які були вчинені на виконання Договорів не відповідають певній формі є помилковими, адже, відповідно до умов Договорів передача товару вібувається відповідно до видаткових накладних, тобто згідно умов укладених договорів та додаткових угод, що узгоджується з приписами ч.3 ст. 206 ЦК України.

Доводи відповідача, в підтвердження нікчемності наведених договорів, стосовно відсутності у позивача документів, що засвідчують транспортування товарів, їх якість та джерело походження, до уваги судом не приймаються, оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України не містить вказівок на такі ознаки.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані сертифікати якості на придбані товари, які були йому надані контрагентами, сертифікати відповідності на виготовлене обладнання, а також лист ДП «Хмельницькстадартметрологія» від 26.05.2009 року та лист ДП «Хмельницькстадартметрологія» від 15.04.2009 року, відповідно до яких, придбанні у наведених вище контрагентів товари не підлягають обовязковій сертифікації на території України.

З приводу товарно-транспортних накладних то судом враховується, що застосування таких в будь-якому вигляді не є обовязковим. Вказане підтверджується листом Держаного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 10.10.2001 р. N3-312/6108.

Більше того, товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для перевезення товарів, а не для ведення податкового обліку або ж підтвердження дійсності договору на виконання якого він видається.

Зібраними доказами спростовуються також і твердження відповідача щодо неможливості здійснення ТОВ «Металстіл», ТОВ «Укрспецсталь», ПП «Омега-1» господарської діяльності через відсутність основних засобів.

Так, згідно відомостей вказаних у акті перевірки ТОВ «Укрспецсталь» та ПП «Омега-1» має відповідні основні засоби. Стосовно ТОВ «Металстіл», то позивачем надані до матеріалів справи договори, що свідчать про наявність таких.

Без пояснень представників відповідача залишились факти визнання ним же оспорюваних операцій під час проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ЗАТ «Тесмо-М» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року за результатами якої складено Акт № 4194/23-4/14152635 від 07.05.2009 р.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що у відповідача відсутні жодні претензій до операцій з ТОВ «Металстіл», ТОВ «Укрспецсталь», ПП «Омега-1», що здійснювались в інших періодах за аналогічною процедурою, а також щодо оподаткування тих же операцій, але податком на прибуток підприємств, механізм оподаткування яким, схожий з механізмом оподаткування податком на додану вартість.

Не приймаються до уваги доводи відповідача, що позивач виконував договори не в межах господарської діяльності, адже на доведення вказаного податковим органом не надано жодного належного та допустимого доказу в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Більше того, позивачем надано до матеріалів справи докази використання придбаних за договорами товарів у межах господарської діяльності, а саме, для виготовлення обладнання, що в подальшому реалізовувалось, на підтвердження чого в справі наявні відповідні документи (видаткові накладні, вантажно-митні декларації).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Органи державної податкової служби на підставі п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Вказаних дій відповідач не вчинив, а тому слід прийти до висновку, що він діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений законами України.

Таким чином, в листопаді та грудні 2008 року, господарські правовідносини позивача з ТОВ «Металстіл», ТОВ «Укрспецсталь», ПП «Омега-1» носять правомірний та законний характер.

Позивач не оспорює правомірність висновків відповідача стосовно завищення ним податкового кредиту в грудні 2008 року на 10321, 00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, однак судом враховується, що така сума не впливає на визначені в оспорюваних податкових повідомленнях рішеннях податкові зобовязання, що підтверджено представником ДПІ під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу стягнення 184426, 00 грн. відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, то судом враховується, що відповідно до п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями (надалі - Закон) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009, позивачем правомірно сформовані суми податкового зобовязання та податкового кредиту та визначено відємне значення в порядку, визначеному пп. 7.7.1 даного Закону, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За наведених вище обставин, позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Хмельницькому за № 0000162302/0/2092 від 17.03.2009 року, № 0000172302/0/2093 від 17.03.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області на користь ЗАТ «Тесмо-М» м. Хмельницький (код за ЄДРПОУ 14152653) відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість заявленої в грудні 2008 року в сумі 184426 грн та 1700 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.