Рішення № 124145160, 24.12.2024, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1058/24

№ провадження 2/196/338/2024

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 07.09.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № Z62.00407.004304196, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 35 306,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п.п.1.4 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту.

Відповідно до п.п.1.10 договору, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.

Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 35 306,00 грн. в строки визначені умовами договору, а позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом з іншими платежами (відповідно до «Графіку платежів») згідно з умовами цього договору.

Своїх зобов`язань за договором позичальник належним чином не виконує, в зв`язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 станом на 19.12.2023 (дата відступлення) заборгованість становить 82557,63 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 28514,70 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 14969,78 грн.; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 39073,15 грн.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №19/12-2023. Відповідно до п.2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору. Так, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» зобов`язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».

22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги, в тому числі і за кредитним договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018.

Відповідно до п.2.1 Договору факторингу ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Згідно з положенням п.2.2 цього договору, права вимоги відступаються в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.

Пунктом 3.2 цього договору передбачена загальна сума фінансування після відступлення прав вимоги, яка становить 11776112,00 грн. На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» 11776112,00 грн. та за таких обставин до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право вимоги за Договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" адвокат Павленко С.В. в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Тараненко П.П. в судове засідання не з`явилися. Від представника до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідачки та її представника, позовні вимоги не визнають та у їх задоволенні прохають відмовити повністю, врахувавши їх письмові пояснення щодо позову.

Відповідно до письмових пояснень відповідачки та її представника на спростування обставин, викладених у позові, посилаються на те, що позивачем суду не надано доказів того, що ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, внесена до Державного реєстру фінансових установ та здійснює свою діяльність на підставі відповідної ліцензії. Також, ні ПАТ «Ідея Банк», ні ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» не повідомили відповідачку про передачу персональних даних споживача, а також не надало інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно. Таким чином, позивачем не доведено, що на момент пред`явлення даного позову боржник взагалі знала про свої зобов`язання перед фактором.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження суми заборгованості саме в розмірі 82557,63 грн., та про те, коли у відповідачки почала виникати вказана заборгованість перед банком, періоди за які така заборгованість була нарахована, розмір сум, виходячи з яких здійснювалось нарахування заборгованості за основним боргом, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту, у зв`язку з чим неможливо перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості і встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, первинних документів позивачем не надано. Згідно виписки по рахунку за кредитним договором від 19.12.2023 за період з 07.09.2018 року по 19.12.2023 року загальна сума коштів, що надійшли на погашення кредиту складає 73320,08 грн., тобто відповідачкою більше, ніж у двічі погашено в повному обсязі фактично отримане тіло кредиту 35308,00 грн. При цьому, виписка за рахунком та довідка-розрахунок заборгованості надані позивачем за періоди, що виходять за строки дії кредитного договору. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Крім того, положення пунктів 1.10 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Таким чином, вважають, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. Крім того, вважають заявлену суму витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. необґрунтованою, а також на підтвердження обсягу наданої позивачу правової допомоги та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до суду не надано належних та допустимих доказів.

18.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки надійшло клопотання, відповідно до якого прохає у разі відсутності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю застосувати строки позовної давності, оскільки згідно виписку по рахунку останнє погашення заборгованості за кредитним договором відбулося 10.03.2020. Тобто, з наступного місяця, в який мав бути внесений черговий платіж, виникло право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, до 10.03.2023. Однак, з позовом позивач звернувся лише 28.06.2024, тобто з пропуском строку позовної давності та з клопотанням про його поновлення позивач взагалі не звертався. При цьому, сам по собі факт введення на території України воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №990/102/22, постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №320/21139/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Судом встановлено та вбачається з наданих доказів, 07 вересня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00407.004304196 (а.с.5-8).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору банк надає кредит на поточні потреби в сумі 35 306,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Кредит надається на 60 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.

Згідно з п.п.1.3, 1.4 договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що за обслуговування кредитом банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідно до п.2.1 позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 7 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів.

Відповідно до п.3.3.1 за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, Банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Також, відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, шляхом підписання 07.09.2018 паспорту споживчого кредиту (а.с.9-11).

З ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту вбачається, що АТ «Ідея Банк» перерахував на рахунок відповідачки, зазначений в пункті 1.13 кредитного договору, 30 700,87 грн. (а.с.18).

07 вересня 2018 року відповідачкою укладено договір добровільного страхування життя позичальника АТ «Ідея Банк» з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА життя» (а.с.15-17).

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 з 07.09.2018 по 10.03.2020 вбачається отримання останньою кредиту та здійснення операцій за рахунком відповідачки з 04.10.2018 по 10.03.2020 з погашення кредитної заборгованості (а.с.19-24).

Згідно з наданою АТ «Ідея Банк» довідкою-розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 станом на 19.12.2023 становить 82 557,63 грн., яка складається з: 28 514,70 грн. - заборгованість за основним боргом; 14 969,78 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 82 557,63 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с.25).

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

При цьому відповідно до пункту 5.5. Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18; від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16143/18.

Отже банком наданий належний доказ на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, зокрема, виписку з особового рахунку клієнта банку, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і Положення має статус первинного документа.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, виходячи із основних засад цивільного судочинства, зокрема диспозитивності, що відповідає положенням статті 13 ЦПК України, враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28 514,70 грн.

Щодо заборгованості за нарахованими та не сплаченими відсотками суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

На підтвердження заборгованості позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості, яка не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки.

Більш того, довідка-розрахунок заборгованості відповідачки за кредитом надана станом на 19.12.2023, тобто поза межами строку дії кредитного договору (кінцевий строк повернення кредиту 07.09.2023).

Також, позивачем наданий графік щомісячних внесків за кредитним договором, починаючи з 07.10.2018. Однак, графік погашення кредиту не є по своїй суті розрахунком заборгованості.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Виходячи з того, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості та будь-які інші докази на підтвердження правоморіності нарахування заборгованості за відсотками, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення відсотків у сумі 14 969,78 грн, оскільки ТОВ «ФК» Профіт Капітал» не надано суду належних доказів на її підтвердження, тоді як саме на позивача покладено обов`язок щодо доведення заявлених позовних вимог.

Щодо заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Пунктом 1.10 кредитного договору № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 передбачено, що за обслуговування кредитом банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зроблено висновок, що: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зроблено висновок, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлена пунктом 1.10 кредитного договору № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 та паспортом споживчого кредитування.

Однак, будь-яких доказів надання кредитодавцем відповідачці послуг з обслуговування кредитної заборгованості суду не надано.

Разом з тим, у кредитному договорі не зазначено переліку платних додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що повинні були надаватись відповідачці, крім встановлення плати за надання та обробку інформації по рахункам останньої.

Ураховуючи те, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 1.10 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Враховуючи те, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 39 073,15 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо набуття права вимоги позивачем до відповідача суд зазначає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №19/12-2023 (а.с.21-27), згідно якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Ідея Банк», у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 (а.с.26-35).

Згідно з платіжною інструкцією від 20.12.2023 №45 ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» проведено фінансування за договором факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 року (а.с.36).

Судом встановлено, що на час укладення між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було включеним до Державного реєстру фінансових установ.

22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №22/12-2023 (а.с.33-37), згідно якого ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 (а.с.38-43).

Згідно з платіжною інструкцією від 26.12.2023 №376 позивачем проведено фінансування за договором факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 року (а.с.46).

Вказані докази підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором від ТАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а потім до позивача.

В матеріалах справи відсутні та стороною відповідачки не надані докази, які спростовують презумпцію правомірності вищевказаних договорів факторингу, а отже вони є правомірним.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо не повідомлення відповідачки про зміну кредитодавця на яке посилається представник відповідачки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією висловленою у постанові судової палати в цивільних справах Верховного Суду України вiд 23 вересня 2015 року у справi №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, відповідно до приписів ч.1 ст.16 ЦК України згода боржника для здійснення заміни кредитора у зобов`язанні не вимагається. Положеннями ч.2 ст.516 ЦК України регулюються взаємовідносини між сторонами зобов`язання виключно у випадку, коли неповідомлений про зміну кредитора боржник виконав таке зобов`язання на користь первісного кредитора. Водночас, у правовідносинах, що є предметом розгляду даної цивільної справи відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання ані на користь первісного кредитора, ані на користь позивача. Принаймні доказів цього у розпорядження суду жодною зі сторін не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджене право вимоги відповідача за кредитним договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 належними та допустимими доказами.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФК» Профіт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 в сумі 28 514,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Заперечуючи проти позову відповідачка та її представник крім іншого, наполягали також на застосуванні позовної давності.

Вирішуючи заявлене клопотання суд приходить до наступного висновку.

У відповідності достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Верховний Суд України в постанові від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) сформував правову позицію, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається, стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті.

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата ВС зазначила, якщо кредитні договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання 1 неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Судом установлено, що кредитний договір № Z62.00407.004304196 був укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , 07.09.2018 на строк 60 місяців, тобто до 07.09.2023.

Відповідно до умов кредитного договору кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості встановлено 07.09.2023, шляхом сплати платежів до 07 числа кожного місяця протягом строку погашення.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З виписки по картковому рахунку відповідачки вбачається, що останній платіж за кредитним договором здійснювався 10.03.2020.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набрав чинність 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Продовження строків позовної давності в період дії карантину та воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (див. постанову Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

Врахувавши, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 10 березня 2023 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набрав чинність 17 березня 2022 року, вимоги ст.257, ч.5 ст. 267 ЦК України, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, належить зробити висновок, що позовну давність позивачем не було пропущено.

Щоло розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 11779 від 07 червня 2024 року (а.с.4).

За таких обставин, з урахуванням того, що позов задоволено частково на суму 28 514,70 грн., тобто на 34% (28 514,70 грн. х 100 : 82 557,63 грн.), а тому з відповідачки на користь позивача судовий збір у відповідності вимогам частини 1 статті 141 ЦПК України слід стягнути в сумі 1 029,52 грн. (3 028 х 34%)

Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем до суду надано копії договору №28092021-1 від 28.09.2021 про надання правової допомоги адвокатом АО «Правовий діалог», додаткової угоди № 11 від 23.05.2024 до Договору №28092021-1 від 28.09.2021 про надання правової допомоги, акту №19 від 23 травня 2024 року прийому-передачі Реєстру боржників за договором про надання правової допомоги, акт №1 від 12.06.2024 прийому-передачі наданої правової допомоги, довіреності, виданої адвокату Павленко С.В. на представлення інтересів ТОВ «ФК «Профіт капітал», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000531 від 30.11.2018, платіжної інструкції від 13.06.2025 №760, відповідно до якої ТОВ «ФК «Профіт Капітал» оплатило АО «Правовий діалог» 180 000,00 грн. (а.с.47-58, 62).

Відповідно до цих доказів позивач у цій справі поніс витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Таким чином, твердження сторони відповідача про не надання представником позивача до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу наданої правової допомоги та розміру понесених витрат на правничу допомогу спростовується вказаними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позову, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає стягненню 1 360,00 грн. судових витрат, понесених на правову допомогу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 8, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», код Банку 322001) заборгованість за Кредитним договором №Z62.00407.004304196 від 07.09.2018 року на загальну суму 28 514 (двадцять вісім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 70 коп. (заборгованість за тілом кредиту).

В решті частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 8, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», код Банку 322001) судовий збір у сумі 1 029,52 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1 360,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя: ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков