Рішення № 124142885, 06.06.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18233/22

Провадження № 2/761/1631/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», треті особи: ОСОБА_2 , Відділ поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування матеріальних збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 10.07.2021 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , та «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 . На підставі зазначеної події поліцейським РПП СПД №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Бурлаком О.Г. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення. 21.10.2021 ОСОБА_1 подав до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про страхове відшкодування. Позивач зазначає, що особа яка повинна притягатись до адміністративної відповідальності є ОСОБА_2 , оскільки з її боку недодержала ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілим якого є ОСОБА_1 та якому було завдано матеріальну шкоду. У зв`язку із чим, адвокатом Карабаджак І.І. в адресу направлено лист в якому просив скласти Протокол про адміністративне правопорушення на водія ОСОБА_2 в зв`язку із порушенням ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Для проведення оцінки з визначення вартості матеріальної шкоди автомобілю «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся до оцінювача та отримав звіт №2510/21 про вартість відновленого ремонту автомобіля «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок ДТП складає 128 880,62 грн., у тому числі 20% ПДВ на складові частини - 14117, 61 грн., вартість матеріальних збитків, заподіяних власникові автомобіля «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату оцінки складає 80598,39 грн. Оскільки позивачу не відшкодовано завдану матеріальну шкоду під час дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 змушений звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки в позасудовому порядку дане питання вирішити неможливо, просить суд стягнути з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 80 598, 39 грн., витрати на проведення незалежної експертизи в розмірі 3000 грн.??, судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Провадження в справі відкрито 13.12.2022, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача в адресу суду надав відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог заявлених до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в повному обсязі. Зазначає, що між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP. 201562495 (далі - Поліс). Забезпеченим, згідно з Полісом, є транспортний засіб «LEXUS», н.з. НОМЕР_2 . Даний Поліс був укладений на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно_правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 10.07.2021 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , та «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. 21.10.2021 ОСОБА_1 подав до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заява про страхове відшкодування з додатками. За правилами ст. 34 Закону, Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, в тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. З метою з`ясування причин, обставин ДТП та особи відповідальної за спричинення ДТП і завдання шкоди Страховик направив до Національної поліції запит про надання довідки про дорожньо-транспортну пригоду із зазначенням запитуваних даних. Проте, відповіді не отримав. Представник ПрАТ СК «ПЗУ Україна" зазначає, що Комінтернівський районний суд Одеської області розглянув матеріали відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду винесено рішення від 04.10.2021 року. Ознайомившись із рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 року у справі №504/2432/21 встановлено наступне : ОСОБА_1 керуючи авто «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , почав перетинати перехрестя на зелений сигнал світлофору, коли ще не було затору, однак йому завадив автомобіль «ВАЗ» білого кольору, який розпочав рух на заборонений йому сигнал світлофору, чим змусив ОСОБА_1 різко загальмувати, зупинитися на перехресті та пропустити його задля уникнення ДТП. Від чого утворився затор. У подальшому, ОСОБА_1 був зобов`язаний закінчити маневр перетинання перехрестя, в цей час на світлофорі загорілося жовте світло. Вантажний автомобіль на пересічній дорозі, виконуючи вимоги ПДР, надав можливість автомобілю ОСОБА_1 завершити маневр, але водій автомобіля «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 , яка рухалася по дорозі Південний-Одеса, з`їхала з головної дороги на примикаючу крайню праву смугу, поїхавши прямо, тим самим ігноруючи додаткову зелену стрілку для повороту на право, допустивши зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 . Одночасно суд зауважує на тому, що одного лише факту руху автомобіля «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 на зелений сигнал світлофору, не звільняє обов`язку водія даного транспортного засобу дотримуватися інших вимог ПДР України. Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, відповідно до Закону настає на загальних підставах та передбачає встановлення протиправного діяння, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним діянням, вини, як умову для визнання випадку страховим та настання відповідальності страховика, що також підтверджується й висновками Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 р. у справі № 355/1014/16-ц. В даній справі немає доказів, що водій автомобіля «LEXUS», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вчинив порушення Правил дорожнього руху, що мають безпосередній причинний зв`язок із виникненням ДТП та заподіянням шкоди Позивачу. Також представником зазначено, що у справі відсутні докази, що настала цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП. Відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Таким чином, у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відсутній обов`язок зі сплати страхового відшкодування, а отже позовні вимоги є безпідставними.

В адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача просить суд позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» - задовольнити. Стягнути з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 80 598, 39 грн. Стягнути Солідарно з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму незалежної експертизи в розмірі 3000 грн. Стягнути Солідарно з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн. Зазначає, що ОСОБА_2 , не було надано належних доказів щодо відсутності її вини у вчиненні ДТП. Водночас ОСОБА_1 до суду було надано достовірні та достатні докази, які підтвердили відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУПАП. (Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 року, справа №504/2432/21). Також зазначає, що цивільне законодавство в делікатних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Зважаючи на те, що у справі про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Разом з тим, відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно_правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи.

Провадження в спрві відкрито 13.12.2022, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, в адрес суду адвокат Тарановський Д.С. подав клопотання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його представника.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, клопотань в адресу суду не надходило.

Представник третьої особи в адресу суду надав клопотання про проведення судового засідання за відсутності ОСОБА_2 та її представника.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.12.2021 року постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 залишено без змін. Відповідно до даних постанов, було встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.10.2021 року у справі №504/2432/21 встановлено наступне : ОСОБА_1 керуючи авто «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , почав перетинати перехрестя на зелений сигнал світлофору, коли ще не було затору, однак йому завадив автомобіль «ВАЗ» білого кольору, який розпочав рух на заборонений йому сигнал світлофору, чим змусив ОСОБА_1 різко загальмувати, зупинитися на перехресті та пропустити його задля уникнення ДТП. Від чого утворився затор. У подальшому, ОСОБА_1 був зобов`язаний закінчити маневр перетинання перехрестя, в цей час на

світлофорі загорілося жовте світло. Вантажний автомобіль на пересічній дорозі, виконуючи вимоги ПДР, надав можливість автомобілю ОСОБА_1 завершити маневр, але водій автомобіля «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 , яка рухалася по дорозі Південний-Одеса, з`їхала з головної дороги на примикаючи крайню праву смугу, поїхавши прямо, тим самим ігноруючи додаткову зелену стрілку для повороту на право, допустивши зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 . Одночасно суд зауважує на тому, що одного лише факту руху автомобіля «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 на зелений сигнал світлофору, не звільняє обов`язку водія даного транспортного засобу дотримуватися інших вимог ПДР України.

Представником позивача було направлено лист до Управління патрульної поліції в Одеській області про необхідність скласти протокол про адміністративне правопорушення на водія ОСОБА_2 у зв`язку із порушенням ПДР, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого було пошкоджено автомобіль «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 з матеріальними збитками.

Між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP 201562495. Забезпеченим, згідно з Полісом, є транспортний засіб «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, відповідно до Закону настає на загальних підставах та передбачає встановлення протиправного діяння, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним діянням, вини, як умову для визнання випадку страховим та настання відповідальності страховика, що також підтверджується й висновками Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 р. у справі № 355/1014/16-ц; згідно Постанови Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі №355/1014/16-ц: «Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини».

Відповідно, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та

шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Матеріали справи не містять доказів, що водій автомобіля «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вчинив порушення Правил дорожнього руху, що мають безпосередній причинний зв`язок із виникненням ДТП та заподіянням шкоди Позивачу.

Таким чином, у справі відсутні докази, що настала цивільно-правова відповідальність

страхувальника в результаті ДТП.

Відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Станом на день розгляду справи страхове відшкодування стороні позивача не сплачено.

Спірні правовідносини виникли із зобов`язання, що виникло із договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, в частині невиконання страховиком обов`язку відшкодувати у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, та врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) міститься висновок про те, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів)особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять висновку експерта яким би підтверджено вину водія ОСОБА_2 автомобіля «LEXUS», д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP 201562495 застрахований в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суд приходить до висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Виходячи з зазначеного, та враховуючи, що клопотання про заміну неналежного відповідача на належного позивач не заявляв, а також зважаючи на те, що суд не уповноважений замінювати неналежного відповідача на належного з власної ініціативи без клопотання сторони позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки до участі в справі не залучено всіх учасників справи, зокрема відповідача, а також за відсутності належних та допустимих доказів.

При цьому суд не надає оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, оскільки питання про їх обґрунтованість у такому випадку мало б вирішуватися судом під час вирішення справи по суті за належного складу учасників справи, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог,

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року, справа №659/954/18.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.3, 11, 15, 1166, 1187 ЦК України, 10, 11, 51, 76-84, 141, 209, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, cуд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», треті особи: ОСОБА_2 , Відділ поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування матеріальних збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: