Рішення № 124141284, 30.12.2024, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1237/24

номер провадження 2/546/509/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У листопаді 2024 року представник АТ «Акцент-Банк» Шкапенко Олександр Віталійович звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого обґрунтовані тим, що 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної заяви відповідачу було надано кредит у виді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява про приєднання разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Також ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту. яким визначені всі основні умови кредитування. При цьому позивач посилався постанови Верховного Суду, зокрема від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_1 кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Однак відповідач не виконував належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на 13 листопада 2024 року в ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 21305,45 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 12803,26 грн, та заборгованості за відсотками - 8502,19 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив його задовольнити.

Ухвалою судді від 06 грудня 2024 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 30 грудня 2024 року.

У судове засідання 30 грудня 2024 року учасники процесу не з`явилися.

До позовної заяви представник позивача додав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує (звор. а.с. 39).

30 грудня 2024 року до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі. Також ОСОБА_1 просить розстрочити погашення боргу рівними частинами протягом року, у зв`язку з тяжким матеріальним становищем (а.с. 52). Відзиву від відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Судом установлено, що 24 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» укладено кредитний договір (далі - Договір) шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Підписавши Анкету-Заяву відповідач погодився, що ця підписана Анкета-Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, між ним та банком становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с. 9).

Також, 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 простим електронним підписом підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 10). Даним документом були визначено, зокрема: строк кредитування - 240 місяців, пільгова процентна ставка - 0,000001%, базова процентна ставка - 3,9% (картка «Універсальна») та 3,7% (картка «Універсальна Gold»).

Крім того до позову додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна GOLD» (а.с. 21-28, звор. а.с. 28-29), які не містять підписів відповідача ОСОБА_1 .

Згідно довідки за картами, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 зі строком дії до жовтня 2021 року, № НОМЕР_3 зі строком дії до жовтня 2027 року (а.с. 18).

Відповідно до довідки за лімітами, ОСОБА_1 18 березня 2019 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 14000,00 грн (а.с. 19).

Згідно виписки по картці ОСОБА_1 , останній користувався наданим кредитом шляхом здійснення покупок у магазинах, зняття готівки тощо (а.с. 11-17).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24 вересня 2018 року станом на 13 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 21305,45 грн, яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 12803,26 грн, та загального залишку заборгованості за процентами - 8502,19 грн (звор. а.с. 6-8).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що відповідач фактично отримав та використовував кошти позивача, які в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд за наявністю на те правових підстав, стягує з відповідача, як боржника на користь позивача в примусовому порядку суму непогашеного тіла кредиту.

Тобто, вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 12803,26 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Водночас суд вважає, що позов у частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягає задоволенню з таких підстав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

Судом встановлено, що в Анкеті-заяві від 01 вересня 2020 року строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена.

Також судом встановлено, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк» та витяг з Тарифів по картці «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 вересня 2020 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив.

Суд не приймає посилання позивача у позові на підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» за допомогою електронного підпису та на постанови Верховного Суду, зокрема від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20 з огляду на наступне.

Так, у справі № 524/5556/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20 дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Судом установлено, що відповідач підписав наданий позивачем до позову Паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису шляхом підтвердження дзвінком 24.09.2018 з номера телефону НОМЕР_4 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг (звор. а. с. 10).

Проте у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховий Суд відступила від висновків Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладеному у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 жовтня 2023 року звертала увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

Тобто, у даному випадку до врахування підлягає саме висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року.

Суд зазначає, що відповідач подав до суду заяву про визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Однак суд звертає увагу, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Дослідивши наявні у справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви про стягнення відсотків в сумі 8502,19 грн за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 7 ст. 265 ЦПК України, передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині також вказується, зокрема про: порядок і строк виконання рішення; надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підтвердження тяжкого матеріального становища ОСОБА_1 не надано жодного належного та достатнього доказу, які б давали суду підстави для розстрочення виконання даного рішення суду.

У зв`язку з вищезазначеним суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З платіжного доручення про сплату судового збору № 6005315454646 від 13 листопада 2024 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 12803,26грн, тобто 60,09 % від суми позову, то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1819,53 грн.

На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24 вересня 2018 року в сумі 12803 (дванадцять тисяч вісімсот три) гривні 26 копійок, що становить заборгованість за тілом кредиту.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 1819 (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) гривень 53 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080.

Представник позивача - Шкапенко Олександр Віталійович, службова адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Ю.В. Зіненко