Ухвала суду № 124127375, 27.12.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/844/24

провадження № 2/631/420/24

У Х В А Л А

п р о з а л и ш е н н я п о з о в у б е з р о з г л я д у

27 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Тиндика А. О.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/844/24 (провадження № 2/631/420/24) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИВСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду відповідно до ухвали, постановленої 08.07.2024 року у складі судді Мащенко С. В., знаходиться цивільна справа з єдиним унікальним № 631/844/24 (провадження № 2/631/420/24) за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», що розглядається в порядку спрощеного провадження (а. с. 68 72).

Зі змісту зазначеного позову убачається, що АТ «СЕНС БАНК» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 501429168, у розмірі 275062,82 гривень, поклавши судові витрати на відповідача (а. с. 4).

11 листопада 2024 року представник позивача АТ «СЕНС БАНК» Рудницький Ю. І.,що дієна підставідовіреності №022520/24,виданої 20.06.2024року членомправління ШклярукомО.Г.,який дієна підставіСтатуту тарішення правління№ 292від 10.08.2023року, із строком дії до 20.12.2024 року,звернувся досуду ізклопотанням,зареєстрованим завхідним №7991/24-вх,в якомупросив справуза їхпозовом до ОСОБА_1 «Про стягненнязаборгованості» залишити без розгляду, повернувши судовий збір,- а судове засідання провести без участі представника позивача.

В судове засідання представник позивача АТ «СЕНС БАНК» не з`явився, про причини своєї неявки суд не сповістив, хоча про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, однак в абзаці 3 прохальної частини позовної заяви та у заяві щодо залишення позову без розгляду наявне клопотання представника позивача щодо розгляду справи та вирішення нагального питання за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення або проведення засідання за його відсутності не надавав.

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно із частиною 1 статті 223 цього ж кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, й на підставі частини 3 статті 211 зазначеного вище цивільного процесуального кодифікованого закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача свідчить її відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником позивача та відповідачем особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Отже, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заява представника позивача щодо залишення їх позовної заяви без розгляду та повернення судового збору підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Частиною1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналогічне вбачаєтьсяй урішенні КонституційногоСуду України№ 9-зпвід 25.12.1997року (усправі законституційним зверненнямгромадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 таінших щодоофіційного тлумаченнястатей 55,64,124Конституції України(справаза зверненнямижителів містаЖовті Води),в якомувказане,що частину1статті 55Конституції Українитреба розумітитак,що кожномугарантується захистправ ісвобод усудовому порядку.Суд неможе відмовитиу правосудді,якщо громадянинУкраїни,іноземець,особа безгромадянства вважають,що їхправа ісвободи порушеніабо порушуються,створено абостворюються перешкодидля їхреалізації абомають місцеінші ущемленняправ тасвобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вказане беззаперечно кореспондує із приписами діючого цивільного процесуального законодавства України, зокрема, тим, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість звернутися до суду з цивільним позовом.

Отже, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Тому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів рівною мірою стосується й права такої особи на залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.

Як визначено пунктом 5 частини 1 статті 257 цього ж нормативно-правового акту, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Також, згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відтак, з матеріалів цієї справи вбачається, що до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом «Про стягнення заборгованості» звернулось АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИВСТВО «СЕНС БАНК».

Частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Одночасно з цим, відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Як вбачається із заяви, зареєстрованої за вхідним № 7991/24-вх від 11.11.2024 року, про залишення позовної заяви АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» без розгляду та повернення судового збору, вона підписана та подана представником позивача Рудницьким Ю. І.,що дієна підставідовіреності №022520/24,виданої 20.06.2024року членомправління ШклярукомО.Г.,який дієна підставіСтатуту тарішення правління№ 292від 10.08.2023року, із строком дії до 20.12.2024 року.

Зазначена довіреність ніяких застережень щодо обмеження повноважень представника позивача на вчинення певної процесуальної дії, а саме: щодо подання від імені та в інтересах позивача заяви про залишення позову без розгляду,- не містить.

Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідна заява підписана та подана представником позивача за довіреністю Рудницьким Ю. І. про залишення позовної заяви АТ «СЕНС БАНК» до Тимченка А. М. «Про стягнення заборгованості» без розгляду та повернення судового збору в межах його процесуальних прав представника позивача, а тому заяву слід задовольнити.

Приходячи до такого, суд, проаналізував норми цивільного процесуального законодавства України й переконався, що звернутись до суду із проханням про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, й, оскільки таке право є абсолютним, воно не залежить від волі інших учасників процесу, а, отже, й не залежить від будь-якої їх думки.

Наведене свідчить про те, що суд не має обов`язку з`ясовувати обставини, мотиви, міркування, з яких виходив заявник, звертаючись з таким проханням в суд, як не зобов`язаний з`ясовувати і суть справи. Проте він зобов`язаний залишити позов без розгляду, якщо прохання подано у процесуальний спосіб з огляду саме на обов`язковий у цивільному процесі принцип дизпозитивності, тобто вільне розпорядження учасниками справи своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

На підставі зазначеного та беручи до уваги вільне волевиявлення АТ «СЕНС БАНК» щодо залишення позову без розгляду, подання відповідної заяви саме представником позивача за довіреністю, а також відповідність поданої заяви вимогам цивільного процесуального кодифікованого закону України, суд вважає за необхідне клопотання сторони позивача задовольнити, а позовну заяву АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» залишити без розгляду.

Доходячи такого, одночасно із залишенням позову без розгляду, суд відповідно до приписів частини 2 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідно роз`яснити АТ «СЕНС БАНК», позов якого залишено без розгляду, що після усунення умов, які були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, воно має право звернутися до суду повторно.

Крім того, частиною 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного вище законодавчого акту визначено, що судовий збір це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного нормативно-правового документу, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Натомість, частиною 1 та частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі:

-зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

-повернення заяви або скарги;

-відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

-залишення заяви без розгляду;

-закриття провадження по справі,-

й таке повернення здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 7 зазначеного вище нормативно-правового акту, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У цьому випадку судовий збір повертається повністю в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 2 та 5 статті 7 зазначеного Закону України «Про судовий збір»).

Відтак, ураховуючи, що дійсно АТ «СЕНС БАНК» при зверненні в суду із позовом до ОСОБА_1 ««Про стягнення заборгованості» було додано платіжний документ у виді меморіального ордеру № 62297173 від 17.04.2024 про сплату судового збору в розмірі 3300,75 гривень, сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню (а. с. 8, 64).

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі;статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями);статтями 8, 17 і пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»;пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); статтями 1, 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), і статтями 1 5, 7, 13, 17, 18, 42, 43, 46, 48, 58, 60, 62, 64, 76 80, 89, 128 131, 133, 193, пунктом 1 частини 2 статті 200, статтями 211, 214, 223, 255, пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 257, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 та пунктом 9 та 11 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИВСТВА «СЕНС БАНК» про залишення їх позову до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» без розгляду та повернення судового збору задовольнити.

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИВСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» залишити без розгляду.

Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИВСТВУ «СЕНС БАНК», судовий збір в сумі 3300,75 гривні (три тисячі триста гривень 75 копійок), який сплачено на поточний рахунок № НОМЕР_1 , код банку 899998, меморіальним ордером № 62297173 від 17.04.2024.

Роз`яснити позивачу АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИВСТВУ «СЕНС БАНК», що після усунення умов, які були підставою для залишення цього позову без розгляду, воно має право звернутися до суду повторно.

Копію ухвали надіслати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИВСТВУ «СЕНС БАНК», а також всім іншим учасникам судового процесу протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко