Вирок № 12411795, 15.11.2010, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №1-231/2010 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 року місто Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Пулика В.В.,

з участю секретаря судових засідань Оленяк С.І.,

прокурора Петріва А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Долина, жителя с.Розточки Долинського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, не судимого -

у вчиненні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 умисно заподіяв ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя потерпілого.

Злочин скоєно при наступних обставинах.

28.07.2010 року близько 22 години ОСОБА_2, знаходячись біля приміщення магазину Долинського районного споживчого товариства в центрі с. Розточки Долинського району Івано-Франківської області, під час суперечки з ОСОБА_3, яка виникла на побутовому грунті, умисно наніс останньому два удари кулаками по обличчю, заподіявши ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні злочину, вказавши, що 28 липня 2010 року близько 22 години він разом зі своїми друзями ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийшли до магазину в центрі с. Розточки Долинського району Івано-Франківської області. Побачивши, що магазин зачинений, ОСОБА_5 пішов додому, а вони залишилися біля магазину втрьох. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почалася суперечка через те, що останній взяв в магазині в борг пляшку горілки, а записав цей борг на ОСОБА_4. В ході суперечки він підтримав ОСОБА_4, сказавши ОСОБА_3, що останній неправильно поступив і між ним та ОСОБА_3 зав»язалася суперечка, ОСОБА_3 став чіпатися до нього і вдарив його рукою в обличчя. Удар був не сильний, тому він не впав і у відповідь вдарив потерпілого кулаком в обличчя, від чого останній впав. Підвівшись із землі, ОСОБА_3 знову став ображати його нецензурними словами і він ще раз вдарив потерпілого кулаком в обличчя і пішов додому. .

Кається у вчиненому, відшкодував потерпілому завдані злочином збитки, просить суворо не карати його.

За клопотанням підсудного суд визнає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду проти цього не заперечують, підсудний визнає свою вину, його показання відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, просить суд не допитувати потерпілого та свідків по даній справі і не досліджувати інші докази, його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні злочину, правильною кваліфікацію його дій за ст.122 ч.1 КК України, оскільки він умисно заподіяв ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя потерпілого.

Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та його особу: те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиросердечно розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, відшкодував потерпілому завдані злочином збитки, останній просить суворо не карати підсудного.

Щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих злочином збитків суд визнає за обставини, які помякшують покарання підсудного; обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого підсудним злочину, обставин, які помякшують покарання підсудного та його особи: він вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання, потерпілий просить суворо не карати підсудного, суд вважає за можливим призначити підсудному покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у межах, установлених у санкції ч.1 ст.122 КК України та з застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обовязки, передбачені ст.76 КК України.

Долинським міжрайонним прокурором в ході судового розгляду справи заявлено вимоги про відшкодування витрат в сумі 707,27 гривень, які були витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій, оскільки ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні стоматології Івано-Франківській ОКЛ з 30.07.2010 року по 13.08.2010 рік, про що свідчить довідка від 10.09.2010 року, видана адміністрацією Івано-Франківської ОКЛ (а.с.126).

Суд вважає, що позовна заява прокурора про відшкодування коштів в сумі 707,27 гривень, витрачених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 93-1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочинних дій, стягуються судом з винної в цьому особи, а згідно вимог ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Потерпілим по справі в ході попереднього слідства заявлений цивільний позов про стягнення з підсудного 1720,81 гривень матеріальних збитків та 10000 гривень моральної (немайнової) шкоди; органом попереднього слідства потерпілий визнаний цивільним позивачем по даній справі, а в ході судового розгляду справи підсудний відшкодував потерпілому завдані злочином збитки в повному обсязі, в звязку з чим потерпілий відмовився від своїх позовних вимог, тому суд вважає за необхідним позовні вимоги потерпілого залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним за ст.122 ч.1 Кримінального кодексу України та покарати обмеженням волі на строк 2 (два) роки.

Застосувати ст.75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_2 обовязки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь держави в особі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні кошти в сумі 707 (сімсот сім) гривень 27 копійок, витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій (код 01993150 МФО 836014 р/р 35412001001179 у відділенні держказначейства).

Апеляція на вирок суду може бути подана протягом пятнадцяти діб з часу його проголошення через Долинський районний суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Суддя: