Ухвала суду № 124095125, 26.12.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/11041/24

Провадження №2/205/4022/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Курбанова Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання батьківства.

Відповідно до акту, затвердженого керівником апарату Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.08.2024 р. при реєстрації вхідного документу, який надійшов через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , а саме в додатках позовної заяви відсутні наступні документи: оригінал квитанції про сплату судового збору, копія паспорту та ІПН позивача, копія довідки про місце проживання, копія посвідчення, копія свідоцтва про народження та копія позову з додатками.

Ухвалою судувід27.08.2024рокузаявубулозалишенобезруху,оскількивонане відповідалавимогам ст.175, ст.177 ЦПК України,а саме:

-позивачці необхідно визначитися із вимогами: чи вона просить суд про визнання батьківства (ст.128 СК України) чи про встановлення факту батьківства (ст.130 СК України), виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог у виправленій заяві у відповідності до вищевказаних вимог;

- позивачу необхідно надати відомості щодо направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача у відповідності до вимог цивільного процесуального закону;

- позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- до суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача;

- позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на підставі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог;

- позивачем ОСОБА_1 судовий збір, при звернення до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, не сплачений;

- позивачу необхідно надати суду докази направлення позовної заяви (заяви) з додатками відповідачу та додатки, зазначені в позовній заяві (заяві) направити до суду.

Зазначена ухвала суду 06.09.2024 р. отримана позивачкою Лукіною у підсистемі «Електронний Суд».

Однак, вимоги вищевказаної ухвали позивачкою на даний час, не усунуто.

Згідно 258 ЦПК України судові рішення викладаються у таких формах: ухвали; рішення; постанови, судові накази.

Згідност.18ЦПКУкраїни судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 рокусуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи, що позивач тривалий час не цікавиться станом провадження в даній справі, у визначений судом строк ухвалу про залишення заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому суд роз`яснює, що згідно ч.7 ст.185ЦПКУкраїни повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.185, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Н.М.Курбанова

.