Рішення № 124095068, 27.12.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 235/894/22

Провадження № 2/204/746/24

РІШЕННЯ

іменем України

27 грудня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданою смертю особи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з нього на свою користь суму страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 56676 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 14 березня 2020 року близько 18-35 год в с.Даченське Покровського району Донецької області по автодорозі «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль ВАЗ-2109, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який є її батьком та який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження. Вказує, що між наїздом автомобіля і смертю її батька наявний причинно-наслідковий зв`язок. Внаслідок ДТП позивачу було завдано моральну шкоду, а також матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на поховання батька та встановлення надгробного пам`ятника. Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ-2109, державний номер НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Проте відповідач не здійснив відшкодування заподіяної позивачу шкоди, посилаючись на те, що у кримінальному провадженні за фактом дорожньо-транспортної пригоди проводиться досудове розслідування. Посилаючись на п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат встановлених у 2020 році, що складає 56676 грн.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 08.04.2022 № 17/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

Батьком позивача є ОСОБА_3 (а.с.9).

Батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли відповідно 20 травня 2012 року та 26 листопада 2006 року (а.с.10-13).

У шлюбі ОСОБА_3 не перебував, інших дітей, крім позивача, не мав (а.с.14,101).

14 березня 2020 року близько 18-00 год в районі с.Даченське Покровського району Донецької області по автодорозі «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль ВАЗ-2109, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер (а.с.16-19,92-98).

За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050000000165, правова кваліфікація ч. 2 ст.286 КК України (а.с.15).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5885640 в ТДВ СК «Альфа-Гарант», куди позивач зверталася із заявою та повідомленням про страховий випадок і виплату страхового відшкодування. Відповідно до вказаного полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю, складає 260000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн, франшиза 2000 грн (а.с.68-70).

Відповіддю ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 15 лютого 2021 року позивачу було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на п.36.2 п.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення (а.с.70).

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05 березня 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050000000165 від 15 березня 2020 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.92).

Станом на час розгляду справи страхове відшкодування позивачу відповідачем не відшкодовано.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно із пунктом 27.1 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до поняття "шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого", включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Пунктом 27.5 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі N 554/858/19 (провадження N 61-6775св20).

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі N 466/4412/15-ц (провадження N 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі N 756/16649/13-ц (провадження N 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі N 447/2438/16-ц (провадження N 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі N 601/1304/15-ц (провадження N 61-33216св18).

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі N 6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів того, що пішохід ОСОБА_3 , який помер внаслідок ДТП, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком.

Судом враховується, що закриття кримінального провадження відносно водія ОСОБА_2 не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а тому суд дійшов висновку про те, що ДТП, яка сталася 14 березня 2020 року за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинув батько позивача - ОСОБА_3 , є страховим випадком, а тому в страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов`язана зі смертю потерпілого.

Такий висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах: від 14 січня 2019 року, справа N 751/8121/17 (провадження N 61-39326св18); від 30 жовтня 2019 року, справа N 323/2127/16-ц (провадження N 61-33689св18).

Позивачем розмір страхового відшкодування визначено відповідно до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та складає 56676 грн (4723*12).

З огляду на викладене, пред`явлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданою смертю особи - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 56676 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок. .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий