Постанова № 12408853, 15.11.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 листопада 2007 року Справа № 2-30/8321-2007А

          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Сімован'ян Микола Юрійович (повноваження перевірені), наказ 1 від 19.12.03, директор;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду АР Крим від 20 вересня 2007 року у справі №2-30/8321-2007А (суддя Ловягіна Ю.Ю.)

за позовом           Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, Сімферополь, 95017)

до           ПП "Магнолія-меблі" (вул. Крилова, 125, Сімферополь, 95001)

про стягнення 4045,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інваліда у 2006 році                                                            

                                                   ВСТАНОВИВ:

11 червня 2007 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з ПП «Магнолія-Меблі»адміністративно-господарських санкцій у сумі 4045,00 грн. за непрацевлаштування одного інваліда у 2006 році (а.с. 40-42) .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Магнолія-Меблі»зобов'язано було забезпечити у 2006 році одне робоче місце для працевлаштування інваліда, однак фактично не працевлаштувало, у зв'язку з чим повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4045,00 грн. Так як санкції відповідачем не сплачені до 15 квітня 2007 року, позивач просив суд першої інстанції стягнути їх в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, що ним було створено робоче місце для працевлаштування інваліда, про що свідчать звіти Ф-3ПН на підставі цього підприємство зверталось до відповідних органів та організацій щодо працевлаштування на створене робоче місце інваліда, але пропозицій не було. Вважає, що жодним нормативним актом не передбачено, що підприємство зобов'язане шукати і працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця (а.с. 11-21).

Постановою господарського суду АР Крим від 20 вересня 2007 року у задоволенні позову позивачеві відмовлено (а.с. 40-42).

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів в апеляційній скарзі просить постанову господарського суду скасувати, задовольнити позовні вимоги, так як господарським судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме вимоги статей 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України за №2960-1V від 06 жовтня 2005 року, що діє з 01 січня 2006 року, згідно якого відповідач зобов'язаний створити робоче місце, працевлаштувати інваліда, або сплатити адміністративно-господарські санкції.

У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає постанову суду законною та обґрунтованою.

Представник Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у судове засідання не з'явився, у письмовому клопотанні просить розглянути справу буз участі його представника, у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з’явившогося представника апелянта.

Судова колегія відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом заявленого спору є правомірність стягнення з ПП «Магнолія-Меблі»адміністративно-господарських санкцій у сумі 4045,00 грн. за непрацевлаштування інваліда у 2006 році.

Відмовляючи у позові Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, господарський суд виходив з того, що ПП «Магнолія-Меблі»виконані вимоги статей 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875 від 21 березня 1991 року, що регулює спірні правовідносини у 2006 році.

Правовими підставами, які регулюють спірні правовідносини, є статті 19-20 Закону України №875 від 21 березня 1991 року, в редакції Закону України за № 2960 від 06 жовтня 2005 року, що вступає у дію з 01 січня 2006 року.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 06 жовтня 2005 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Із змісту звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік за формою №10-ПІ, яка затверджена наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року №42 і наданої ПП «Магнолія-Меблі»01 березня 2007 року до Фонду соціального захисту інвалідів в АР Крим, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала у 2006 році 22 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України за №2960-1V від 06 жовтня 2005 року склала 1 особу, фонд оплати праці штатних працівників склав 89000,00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 4045,00 грн. а сума адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда склала 4045,00 грн. ( а.с. 6).

Звіт за формою 10-ПІ підписаний уповноваженими особами відповідача і сума заборгованості є узгодженою.

Таким чином, відповідач погодив з позивачем суму адміністративно-господарських санкцій у сумі 4045,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав встановлений Законом норматив працевлаштування інвалідів на 2006 рік в кількості 1 особи.

Відповідно до пункту 5 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, яка діяла до 31 січня 2007 року і норми якої розповсюджувалися на правовідносини, що виникли у 2006 році, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У пункті 14 Положення №314 від 03 травня 1995 року зазначено, що підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (далі - Положення), передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.

Судова колегія вважає, що в іншому випадку робоче місце для інваліда вважається нествореним, так як органам, визначеним у статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” невідомо, чи створені на конкретному підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики України від 06 липня 1998 року № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 липня 1998 року № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Матеріали справи свідчать, що ПП „Магнолія-Меблі” у 2006 році, зокрема, у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, жовтні місяцях подавало до Сімферопольського міського центру зайнятості відомості за формою-3ПН про наявність вакантної посади - столяра-збірника для інваліда (а.с. 14-21).

З аналізу норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України за №2960 від 06 жовтня 2005 року, судова колегія дійшла висновку, що Законом не передбачений причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю відповідних державних фондів зі здійснення заходів з працевлаштування інвалідів та обов'язком підприємств створити робочі місця для інвалідів (виконати норматив).

Тобто в Законі не вказано, що у разі своєчасної звітності в центр зайнятості за формою 3-ПН, відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів або у разі їх не направлення на підприємство, воно звільняється від обов'язку сплатити самостійно задекларовану суму санкцій.

При цьому Законом не встановлено, що для сплати адміністративно-господарських санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини.

Таким чином, відповідачем не виконано обов`язків, покладених на нього Законом України за №2960-1V від 06 жовтня 2005 року “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положеннями „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” щодо створення 1 робочого місця і працевлаштування інваліда у 2006 році, у зв’язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України за №2960 від 06 жовтня 2005 року.

Згідно статті 20 вищезгаданого Закону та відповідно до пункту 3 „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767 (яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року, але діяла на період спірних у 2006 році правовідносин), підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 вказаного Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня року, який наступає за звітним, адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, що складає 4045,00 грн., так як адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов'язання і підприємство повинно було сплатити самостійно фінансові санкції, але не зробило цього, тому відділення Фонду звернулось до господарського суду для примусового стягнення адміністративно - господарської санкції.

Крім того, зі змісту статей 19 і 20 Закону вбачається, що санкція має компенсаційну форму за невиконання нормативу, так як згідно статті 20 Закону, суми санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.і., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок - або виконати норматив шляхом працевлаштування інвалідів або сплатити адміністративно-господарську санкцію.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не прийнято до уваги , що на підставі ЗУ №2960 від 06 жовтня 2005 року, введеного в дію з 01 січня 2006 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів", ст.ст. 19, 20 Закону України №875 від 21 березня 1991 року, викладені в новій редакції, згідно якої юридичні особи самі розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, створюють робочі місця і самі працевлаштовують інвалідів.

До того ж, посилання відповідача на те, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів повинно було скласти протокол про адміністративне правопорушення, який би став підставою для звернення до суду, судова колегія вважає неспроможними з наступних підстав.

Згідно „Порядку заповнення форми протоколу про адміністративне правопорушення у сфері працевлаштування інвалідів" затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14 березня 2007 року за № 99 протокол складається при виявленні адміністративного правопорушення у сфері працевлаштування інвалідів, однак відповідач самостійно надав до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів'" за 2006 рік, у якому вказав що він не виконав норматив робочих місць та розрахував суму адміністративно - господарських санкцій.

Згідно статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями), зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Відповідно пункту 9 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

          Керуючись статтями 24, 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Постанову господарського суду АР Крим від 20 вересня 2007 року у справі №2-30/8321-2007А скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

4. Стягнути з ПП "Магнолія-Меблі" (вул. Крилова, 125, місто Сімферополь, АР Крим, 95011, ЄДРПОУ 32789627, МФО 324913, р/р 2600901006897 у КРФ ТОВ "Кредо-Банк") у дохід Державного бюджету України 4045,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та державне мито у сумі 51,00 грн.

5. Доручити господарському суду АР Крим видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                              підпис                    

Судді                                                            підпис                    

                                                            підпис