Ухвала суду № 12408702, 24.05.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

17 травня 2007 року Справа № 2-4/502-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

14.05.2007

позивача: Савопуло Б.М.,дов.№б/н від 10.10.2006

відповідача: Сахарова Я.Є.,дов.№797/9/10-0 від 09.02.2006

Горбаченко Е.А.,дов.№3274/9/100 від 14.05.2007

Вінник М.Ю.,дов.№933/9/10-0 від 17.02.2006

Кравцова К.М.- повноваження перевірені

після перерви 17.05.2007

позивача: не з'явились

відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 12.02.2007 по справі №2-4/502-2006А

за позовом           Державного підприємства "Санаторій "Форос" (смт.Форос, місто Ялта,98690)

до           Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта,98600)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Санаторій „Форос" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005422301\0 від 9.09.2004 року на суму 445685,00 грн.; № 0005432301\0 від 9.09.2004 року на суму 128655,00 грн.; № 0005442301\0 від 9.09.2004 ро ку на 741740,00 грн.; № 0005462301/0 від 9.09.2004 року на суму 374720,00 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим безпідставно включила до складу валового прибутку попере дню оплату у сумі 150000,00 грн., яка отримана від інвестора згідно з інвестиційним догово ром. Також Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим незаконно зменшила валові витрати підприємства, виключив з них проценти за користування товарним кредитом у сумі 2001 тис. грн., сплачені на підставі договорів з ПП „Інтек" та ТОВ „Стил -Сервіс". В наслідок цього санаторію було донараховано податок на прибуток у сумі 399,5 тис. грн. (з урахуванням попереднього від'ємного значення об'єкту оподаткування).

Позивач не згоден також з висновком податкового органу про необхідність нарахування і сплати податку з дивідендів за 3 і 4 квартали 2003 року у сумі 267200,00 грн. без врахування збитків, які санаторій отримав у 1 та 2 кварталах 2003 року. Позивач оскар жує також висновки ДПІ про заниження санаторієм податкового зобов'язання з ПДВ на суму 292557,00 грн. за 2003 рік, на суму 173892,00 грн. за 2002 рік та завищення бюджетного від шкодування на суму 128655,00 грн., оскільки перевіряючи безпідставно виключили з подат кового кредиту ПДВ, сплачений з процентів по товарному кредиту (податкові накладні № 70 від 28.11.2003 року та № 23М2-6 від 23.12.2003 року). Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим безпідставно зробило висновок про заниження ПДВ за січень 2004 року на 2476,00 грн., за березень 2004 року на 2090,00 грн., оскільки в податковий кредит були включені суми ПДВ згідно податкових накладних, які не мають обов'язкових реквізитів з вини продавця, а також по незаконну коректировку податкових зобов'язань з ПДВ на суму 11220.00 грн. за квітень, червень, жовтень, листопад и грудень 2003 року. У доповненні від 26.05.2005 року до позовної заяви санаторій просить визнати недійсними з тих же підстав повідомлення-рішення ДПІ у місті Ялта № 0005442301/3 від 27.04.2005 року на суму 789800,00 грн. у тому числі 394800,00 грн. основного платежу з податку на прибуток, 395000,00 грн. фінансових санкцій; №0005462301\3 від 27.04.2005 ро ку на суму 367780,00 грн., у тому числі 262700,00 грн. основного платежу, 105080,00 грн. фінансових санкцій.

26.05.2005 року позивач уточнив вимоги та просив ви знати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0005422301\0 від 9.09.2004 року на су му 445685,00 грн., № 0005432301/0 від 9.09.2004 на суму 128655,00 грн., №0005442301/3 від 27.04.2005 року на суму 789800,00 грн., № 0005462301/3 від 27.04.2005 року на суму 367780,00 грн.

30.11.2006 року позивач зменшив свої позовні вимоги стосовно податко вого повідомлення-рішення № 0005422301\0 від 9.09.2004 та просив визнати його нечин ним у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 436913,25 грн., у тому чи слі 291087,50 грн. з основного платежу та 145825,25 грн. фінансових санкцій.

25.01.2007 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0005432301/0 від 9.09.2004 року на суму 128655,00 грн. 4 сума завищеного бюджетного відшкодування, № 0005442301\3 від 27.04.2005 року на суму 789800,00 грн., у тому числі 394800,00 грн. - основний платіж податку на прибуток, 395000,00 грн. фінансові санкції, № 0005462301/3 від 27.04.2005 року на суму 367780,00 грн. у тому числі 262700,00 грн. - основний платіж податку на дивіденди, 105080,00 грн. –фінансові санкції. Також просив визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0005422301/0 від 09.09.2004 з визначення податкового зобов"язання з ПДВ на суму (445685 грн.- 12770,25 грн.)= 432914,75 грн., у тому числі основний платіж ПДВ (297123 грн.- 8513,50 грн.)= 288609,50 грн., фінансові санкції (148562 грн.- 4256,75 грн.) = 144305,25 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 12.02.2007 року у справі №2-4/502-2006А позов Державного підприємства "Санаторій "Форос" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Судом визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспе кції у місті Ялта: № 0005432301/0 від 9 вересня 2004 про зменшення бюджетного відшкоду вання на суму 128655 грн.; № 0005442301/3 від 9 вересня 2004 про донарахування податку на прибуток на суму 789800 грн., у тому числі 394800 грн. за основним платежем, 395000 грн. за фінансовими санкціями.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим №0005462301/3 від 27 квітня 2005 про донарахування дивідендів на суму 365512 грн., у тому числі 261080 грн. за основним платежем, 104432 грн. за фінансовими санкціями.

Судом визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005422301/0 від 9 вересня 2004 у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 424206,50 грн., у тому числі 282804 грн. з основного платежу та 141402,50 грн. з фінансових санкцій.

В іншій частині позову судом відмовлено.

Судом стягнуто з державного бюджету України на користь державно го підприємства "Санаторій "Форос" 3,35 гривень судового збору, і 2958 грн витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи. Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не були надані докази, підтверджуючи, що 150000,00 грн., отримані ним у 4 кварталі 2002 року, є коштами спільного інвестування ін ститутів спільного інвестування, які згідно з п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового прибутку. Відповідач вважає правомірним виключення зі складу валових витрат 2001000 грн., визначених ПП „Інтек" та ТОВ „Стил-Сервіс" як проценти за товарний кредит і сплачених позивачем. На дум ку відповідача ці суми не є процентами за товарним кредитом, тому що у договорах не пе редбачена дата остаточного розрахунку, а нарахування процентів здійснювалось за кожний день прострочи платежу. Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим вважає ці суми витратами, пов'язаними зі сплатою неустойки, пені, які відповідно до п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибуткуй підприємств" не входять до складу валових витрат. Сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням за даними податкового обліку по операції з ТОВ „Стил -Сервіс" складає 299984,8 грн. В наслідок порушень законодавства про оподаткування подат кове зобов'язання з податку на прибуток позивач занизив на 399500,00 грн. На підставі рі шення ДПА України про результати розгляду скарги від 8.04.2005 року донарахована сума податку за 2003 рік зменшена на 84,5 тис. грн. і склала 314700,00 грн. Санаторій допустив заниження суми дивідендів, які згідно з вимогами ст. 52 Закону України „Про державний бюджет на 2003 рік" та Постанови Кабинету Міністрів України „Про нормативи та порядок відрахувань в спеціальний фонд Держбюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоративними казенними підприємствами та їх об'єднаннями" повинен був перерахувати в дер жавний бюджет. При цьому санаторій обчислив дивіденди, виходячи з фінансових результа тів не за окремий квартал поточного року, а зростаючим підсумком. Заниження склало 268,8 тис. грн., у тому числі 1600,00 грн. за 3 квартал 2004 року, сплачено до бюджету несвоєчас но. Тому до порушника застосовані штрафні санкції у сумі 107520,00 грн. Санаторію „Форос" також донараховані податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 297123,00 грн., зменшена сума ПДВ, яка була заявлена до відшкодування з бюджету за листопад 2003 року, на 128655,00 грн. Висновки Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про необгрунтоване включення до податкового кредиту сум ПДВ, вказа них в податкових накладних ПП „Інтер" № 23/12-6 від 23.12.2003 року та ТОВ „Стил-Сервіс" № 70 від 28.11.2003 року, базуються на п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподатку вання прибутку підприємств" та п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Двічі в податковий кредит включені суми ПДВ по податковим накладним № 4535 від 21.11.2002 року, № 18 від 28.05.2003 року та іншим на загальну суму 6347,00 грн. Також санаторій включив у податковий кредит суми ПДВ 7972,00 грн. на підставі податкових на кладних, оформлених з порушенням вимог закону. Суму 11269,00 грн. санаторій необгрун товано виключив з податкових зобов'язань з ПДВ, тому що не направив контрагентом розра хунки коректировок раніше виписаних податкових накладних. За порушення законодавства про оподаткування позивачу були нараховані штрафні санкції у сумі 148562,00 грн.

В судовому засіданні 14.05.2007 була оголошена перерва до 17.05.2007.

В судове засідання після перерви 17.05.2007 представники сторін не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін визнана не обов'язковою.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Ялта проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприєм ством "Санаторій "Форос" за період з 01.10.1002 по 31.03.2004, за результатами якої бу ло складено акт перевірки № 252/23-1/20670777 від 07.09.2004.

На підставі цього акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Ялта прийн яті податкові повідомлення-рішення:

№ 0005422301/0 від 9 вересня 2004 - на суму 445685 грн., у тому числі 297123 грн. - основний платіж - податок на додану вартість, 148562 грн. - фінансові санкції;

№ 0005432301/0 від 9 вересня 2004 на суму 128655 грн. - сума завищеного бюдже тного відшкодування;

№ 0005442301/0 від 9 вересня 2004 на суму 741740 грн., у тому числі 394800 грн. - основний платіж - податок на прибуток, 346940 грн. фінансові санкції;

№ 0005462301/0 від 9 вересня 2004 на суму 374720 грн. у тому числі 267200 грн. - основний платіж - дивіденди, 107520 грн. - фінансові санкції.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звертався з апеляційними скаргами до ДПІ у місті Ялта (вих. № 757 від 27.09.2004 ) та до ДПА в АР Крим (вих. №808 від 26.11.2004), рішеннями яких податкові повідомлення - рішення були залишені без змін.

Рішення ДПА в АР Крим (вих. 133/10/25-007 від 25.01.2005) про результати розгля ду скарги було оскаржене до ДПА України.

Рішенням заступника Голови ДПА України (вих. № 2940/6/25-1015 від 08.04.2005) скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта від 09 вересня 2004 року № 0005462301/0 у частині донарахованих 4,5 тис. грн. відрахувань у спеціальний фонд держав ного бюджету частини прибутку (доходу) і в зазначеній частині застосованої фінансової сан кції. Тим же рішенням скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2004 року № 0005442301/0 у частині донарахованих 80,1 тис. грн. авансового внеску з податку на прибуток на суму донарахованих відрахувань у спеціальний фонд державного бюджету частини прибутку (доходу) і в зазначеній частині застосованої штрафної санкції, а також у відповідній частині рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 15 листо пада 2004 року № 23906/10/23-1 і Державної податкової адміністрації в Автономній Респуб ліці Крим від 25 січня 2005 року № 133/10/25-007, прийняті за результатами розгляду апеля ційних скарг.

На підставі вищевказаного рішення ДПА України Державною податковою інспекці єю в м. Ялта 27.04.2005 винесені нові податкові повідомлення-рішення:

№ 0005442301/3, згідно якого визначене податкове зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" з податку на прибуток у сумі 394800 грн., застосована штрафна санкція в сумі 395000 грн., всього на суму 789800 грн.;

№ 0005462301/3, згідно якого визначене податкове зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" зі сплати дивідендів у сумі 262700 грн., застосована штрафна санкція в сумі 105080 грн., всього на суму 367780 грн., які також оскаржуються .

          Вимоги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, викладені в апеляційній скарзі, є неправомірними і не можуть підлягати, задоволенню виходячи з наступних підстав.

Позивач 26.07.2002 уклав інвестиційно-підрядний договір №5 із ДП "Укрінвестстрой" (генеральний інвестор) та ТОВ "Полібуд" (генеральний підрядник), предметом якого є спільна діяльність по реконструкції багатоповерхових будівель з надбудового мансардних та атилових поверхів, а також будівництво і реконструкція малоповерхових котеджних будівель на території санаторія "Форос".

На виконання договору Генеральний інвестор ДП "Укрінвестбуд" Державного управління справами Президента України перерахував санаторію у 2003 році 2108300 грн., які були відображені на рахунку 48 як цілове фінансування.

Але включення ДПІ у місті Ялта до складу валового доходу сум, відображених у складі цільового фінансування суперечить діючому законодавству.

Податкова звітність згідно із статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-ХIV, базується на даних бухгалтерського обліку, а у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №15 "Доход", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, встановлені правила визначення доходу.

Пунктом 16 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку №15 "Доход" передбачено, що цільове фінансування не визнається доходом, доти поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів (п.18 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку №15 "Доход). Таким чином, по цільовому фінансуванню капітальних інвестицій у момент будівництва й одержання коштів, валовий дохід не виникає, а виникає при нарахуванні амортизації на об'єкт, побудований за зазначені кошти.

Крим того, відповідно до п.п.5.3.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видбутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Отже, на підставі вищевикладеного позиція Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим щодо віднесення суми інвестицій до складу валового доходу не має належного підтвердження.

Вимоги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, викладені в апеляційній скарзі, щодо віднесення передплати по інвестиційно-підрядному договору у IV 2002 році у сумі 150 тис.грн. до складу валового доходу ДП "Санаторій "Форос" відповідного податкового періоду, не мають підстав для задоволення, оскільки позивач у доповненні до позовної заяви від 26.05.2005 не оспорює дані висновки ДПІ у місті Ялта і вважає, що в цій частині зміст акта перевірки №252/23-1/2067077 від 07.09.2004 відповідає чинному законодавству.

За даними Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим донарахування податку на прибуток було пов'язане із завищенням валових витрат позивачем.

Підпунктом 5.3.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та\або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідно до підпункту 5.5.1 статті 5 цього Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності плат ника податку.

ДП "Санаторій "Форос" 01.12.2003 у процесі здійснення господарської діяльності було укладено договір товарного кредиту №01/12-06 з ПП «Інтек», за яким останньому було сплачено 600540,49 грн. процентів по товарному кредиту (у т.ч. 100090 грн. ПДВ), а також договір то варного кредиту № ТКОЗ/11/03-01 від 3.11.2003 з ТОВ «Стил - Сервіс», якому на підставі до говору сплачено 1800600 грн. процентів по товарному кредиту (у тому числі 300100 грн. ПДВ). ДПІ виключила сплачені позивачем суми процентів по товарному кредиту зі складу валових витрат, посилаючись на те, що нараховані ТОВ «Стил - Сервіс»та ПП «Інтек»про центі фактично є неустойкою за прострочення платежу, а не процентами за товарний кредит. Такий висновок ДПІ пов'язує з тим, що у договорах не передбачений кінцевий строк розра хунку та проценти нараховані не за весь період відстрочки оплати, а за кожен день.          

Такі доводи суперечать законодавству та спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія вважає, що визначення юридичного змісту договору виходить за межі його повноважень згідно зі статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і відноситься виключно до юрисдикції суду.

Підпунктом 1.11.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97 –ВР (зі змінами та доповненнями) дає легальне (законне) визначення товарного кредиту, згідно з яким це товари, які передаються резидентами або не резидентами у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочку остаточного розрахунку на визначений строк та під процент.

В договорі товарного кредиту №ТК03/11/03-01 від 3.11.2003 між ТОВ «Стил - Сер віс»та ДП «Санаторій «Форос»пунктом 1.2 передбачено, що санаторію надається відстрочка кін цевого розрахунку за товар до 28.11.2003 включно. За надання відстрочки п.1.3. договору на санаторій покладено обов'язок сплатити проценти у розмірі 5% в день від загальної вартості товарів з ПДВ.

Договір №01/12-6 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 01.12.2003 між ПП «Інтек»та ДП «Санаторій «Форос»також зафіксував чітко сформульовану згоду сторін на оплату товару з відстрочкою платежу (п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 3.3). Умови товарного кре диту (у тому числі кількість днів) згідно з п.2.4.1 договору оформлюються протоколом - уго дою. Відповідно до протоколу - угоди №1 від 23.12.2003 до договору №01/12-6 від 1.12.2003, акта приймання передачі векселя від 23.12.03 №1 оплата товару здійснена 23.12.2003.Тобто за домовленістю сторін строк користування товарним кредитом також визначений.

Укладаючи подібні договори, сторони, є вільними у визначенні умов договору. Стосовно нара хування процентів за кожен день відстрочки або за весь період закон не містить норм, які б жорстко регламентували це питання. Тому, якщо сторони досягли згоди відносно нарахування процентів за кожен день відстрочки: ці договори не оскаржені та не визнані недійсними, то вони є такими, що діють в повному обсязі і відповідають чинному законодавству. Ця позиція підтверджується ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, зміст наведених договорів дозволяє однозначно встановити справжню волю сторін.

Аналіз договорів дозволяє зробити висновок, що санаторій не порушував умови дого ворів про строки оплати товарів , отже у продавців не мало бути підстав для стягнення не устойки за порушення строків розрахунку.

Беручі до уваги вищевикладене, висновок відповідача про необгрунтоване включення до складу ва лових витрат сплачених процентів по угодам товарного кредиту є помилковим.

Враховуючи вказане, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що податкове повідомлення-рішення №0005442301/3, яким визначене податкове зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" з податку на прибуток у сумі 789800 грн., у тому числі штрафна санкція в сумі 395000 грн., є нечиним.

Судова колегія вважає, що відповідачем неправомірно виключені з по даткового кредиту позивача у листопаді 2003 року 300100,00 грн. ПДВ та у грудні 2003 року 100090,00 грн. ПДВ, що увійшли до складу сплачених процентів по товарному кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначаєть ся виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня зви чайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на ? 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господар ської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та неза вершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (по слуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних опе раціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного подат кового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані опе рації протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (по слуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому пері оді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд першої інстанції визнав правомірним віднесення відсотків по товарному кредиту до валових витрат, у зв'язку з чим висновок про законність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку зі сплатою відсотків по товарному кредиту, являється правильним.

Ці ж обставини в свою чергу стали причиною висновку ДПІ у місті Ялта про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 128655,00 грн. та винесення відповідного подат кового повідомлення-рішення № 0005432301\0 від 09.09.2004 року, тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав податкове повідомлення-рішення нечинним.

Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість донарахування податку на додану вартість на суму 14319 грн. у зв'язку з непідтвердженням сум по даткового кредиту.

За висновком експерта, заниження податку на додану вартість підтверджується нада ними документами в сумі 6037,5 грн, у т.ч. за січень 2003 - 605 грн, за серпень 2003 - 105 грн, за жовтень 2003 - 5327,50 грн.

Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що позивачем у порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 283/97-ВР від 22.05.1997 (з наступними змінами й до повненнями) у податковий кредит повторно включені суми ПДВ:

у січні 2003 по податковій накладній № 4385 від 21.11.2002, отриманої від ТОВ "ЛУКОЙЛ - Крим" на суму 3630,00 грн., у тому числі ПДВ - 605,00 грн.;

у серпні 2003 по податковій накладній № 18 від 28.05.2003, отриманої від ТОВ "Віст + " на суму 630,00 грн., у тому числі ПДВ - 105,00 грн;

у жовтні 2003 по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Лукойл Крим":

-№ 3358 від 10.07.2003 на суму 4320,00 грн. у тому числі ПДВ 720,00 грн.;

- № 3372/2 від 11.07.2003 на суму 2880,00 грн. у тому числі ПДВ 480,00 грн.;

-№ 3385/2 від 14.07.2003 на суму 6575,80 грн. у тому числі ПДВ 523,20 грн.; - № 3420/1 від 16.07.2003 на суму 3139,20 грн. у тому числі ПДВ 1095,97 грн.; -№ 3485/1 від 18.07.2003 на суму 2880,00 грн. у тому числі ПДВ 480,00 грн.;

-№ 3547/1 від 21.07.2003 на суму 432,00 грн. у тому числі ПДВ 72,00 грн.;

-№ 3597/2 від 23.07.2003 на суму 4655,00 грн. у тому числі ПДВ 775,83 грн.;

-№ 3597/4 від 23.07.2003 на суму 1008,00 грн. у тому числі ПДВ 168,00 грн.; -№3622/4 від 25.07.2003 на суму 5355,00 грн. у тому числі ПДВ 892,50 грн.; -№ 3695 від 29.07.2003 на суму 720,00 грн. у тому числі ПДВ 120,00 грн.;

-№ 3689 від 30.07.2003 на суму 1854,00 грн. у тому числі ПДВ 309,00 грн.

Крім того, позивачем у порушення вимог пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про пода ток на додану вартість" № 283/97-ВР від 22.05.1997 (з наступними змінами й доповнення ми) до складу податкового кредиту у період, що перевірявся, були включені суми, не підтве рджені податковими накладними, оформленими відповідно до п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, до податкового кредиту були включені суми:

-у червні 2003 за податковою накладною без номера від 03.06.2003, отриманої від ТОВ "Дімір - Злектронікс", на загальну суму 5580,00 грн. у тому числі ПДВ - 930,00 грн.;

-у серпні 2003 за податковою накладною без номера від 30.07.2003, отриманої від ТОВ "ЛУКОЙЛ - Крим", на суму 1854,00 грн., у тому числі ПДВ - 309,00 грн.;

-у серпні 2003 за податковою накладною без номера від 20.08.2003, отриманої від ТОВ "Аква -Тур", на суму 13003,00 грн., у тому числі ПДВ - 2167,20 грн.;

-у січні 2004 за податковими накладними без номера та адреси, отриманими від ТОВ «Кримська паливна компанія», на загальну суму 14856,06 грн. у т.ч. 2476,01 грн. ПДВ;

-у березні 2004 за податковою накладною без номера від 17.03.2004 отриманою від ПП «Секансь - Пик», на суму 12542,26 грн., у т.ч. 2090 грн. ПДВ.

Відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 14.02.2002 №01-8/157 відсутність у податковій накладній порядкового номеру, місцезнахо дження юридичної особи позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту ви трат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону.

З урахуванням висловленого, суд першої інстанції обгрунтовано визнав частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0005422301/0 від 9.09.2004 на суму 424206,5 грн., у т.ч. 282804 грн з основного платежу 141402,5 грн з фінансових санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням №0005462301/3 від 27.04.2005 Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим визначила податкове зобов'язання ДП «Санаторій «Форос» зі сплати дивідендів у 367780 грн., у тому числі 105080 грн. штрафної санкції.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у місті Ялта, обчислюючи розмір дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності санаторія в 3 і 4 кварталах 2003 року, не врахувала збитки, понесені позивачем в 1 кварталі (-924,3 тис. грн.), в 2-м кварталі (-857,0 тис. грн.) Окремо виведений прибуток в 3-м кварталі - (+ 1792,1 тис. грн.), 4-м кварталі - (+59,0 тис грн.).

Згідно ст. 52 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" № 380-ІV 26.12.2002, встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

На виконання вимог статті 52 Закону України, Кабинет Міністрів України прийняв постанову «Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями 22.04.2003 №557. Відповідно до пункту 1 вищезазначеної постанови, відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та корпоратизованими казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі до яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово- господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибуткового (доходу), а державними сільськогосподарськими підприємствами, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха, - у розмірі 5 відсотків. Перелік таких сільськогосподарських підприємств встановлюється Міністерством аграрної політики за погодженням з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Міністерством фінансів.

П. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391\3684, передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Згідно з листом ДПА України від 19.05.2003 № 7866\7\15-1117 «Щодо відображення в податковій звітності дивідендів державних некорпоративних підприємств, казенних підприємств та їх об'єднань» при заповненні рядка 21 декларації по податку на прибуток, підприємства платники податку - державні некорпоратизовані підприємства, казенні підприємства і їхні об'єднання повинні враховувати значення рядка 220 про фінансові результати форма № 2) помноженого на 0,15.          

Форма № 2 є додатком до Положення (стандарті) бухгалтерського обліку № 3 " Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів № 87 від 31.03.1999 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 397/361.

Положенням визначений порядок заповнення форми № 2. Форма заповнюється наростаючим підсумком з початку року відповідно за 1 -й квартал, 1 і півріччя, 9 місяців, рік. Аналогічно заповнюється й декларація з податку на прибуток (з 1 січня 2003 року). Ні форма № 2, ні декларація з податку на прибуток не передбачає окремо виведений результат господарської діяльності підприємства 3-й і 4-й квартал.

З матеріалів справи, а також з висновку експерта вбачається, що чистий прибуток санаторія, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 9 місяців 2003 складав 10800 грн, за 2003 - 69800 грн. Відповідно дивіденди за 9 місяців 2003 складають 1620 грн., за 2003 - 10500 грн., всього 12120 грн. Фактично, позивачем було нараховано та сплачено 10500 грн. дивідендів.

За такими обставинами, судова колегія згідна із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0005462301/3 від 27 квітня 2005 року про визначення податково го зобов'язання ДП "Санаторій "Форос" за дивідендами у сумі 261080 грн. (262700 грн. -1620 грн.), і застосуванні штрафних санкцій у сумі 104432 грн. (105080 грн. - 648 грн.), всьо го на суму 365512 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2007 року у справі №2-4/502-2006А залишенню без змін.          

          Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                         УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2007 року у справі №2-4/502-2006А залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        Т.П. Фенько

Судді                                                                      К.В. Волков

                                                                      О.В. Дугаренко