Ухвала суду № 12408151, 02.03.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

27 лютого 2007 року Справа № 20-3/374

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Волкова К.В.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Іванова А.В., довіреність від 22.02.07 р.,

відповідача: Турчин Д.С., довіреність № 10-004/222 від 03.08.06 р.,

Гудкова Т.Т.,довіреність №10-004/246 від 6 .10.2006 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 11 січня 2007 року по справі №20-3/374

за позовом           Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" (пр. Нахімова, 13,Севастополь,99011)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів з штрафними санкціями у сумах 234.024,50 грн., 110.354,50 грн., 312,50 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач податкову декларацію за 2005 рік до податкового органу не подавав, хоч має зареєстровані транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства. Відповідачем проведена перевірка позивача та нарахований податок і штрафні санкції у загальній сумі 234.024,50 грн. У результаті адміністративного оскарження цього донарахування, скарга платника залишена без задоволення, додатково донарахований податок і застосовані штрафні санкції у сумах 110.354,50 грн. і 312,50 грн.

Постановою господарського суду у задоволенні позову відмовлено.

Постанова господарського суду мотивована тим, що позивач має на балансі транспортні засоби, які зареєстровані у військовій частині Російської Федерації, розташованої на території України, тобто позивач є платником податку.

Позивач подав апеляційну скаргу, якою просить судове рішення скасувати, позов задовольнити з тих підстав, що місцевим господарським судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача зі скаргою не погодився тому, що транспортні засоби позивача зареєстровані у військовій частині Російської Федерації, розташованої в Україні, і відповідно до законодавства України (ратифікованої законом України міжнародної угоди), а тому позивач є платником податку.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційна інстанція встановила наступне.

30 березня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Зумським Я.І. на підставі акту перевірки №29/23-01/30120798 від 20 березня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000891720\0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у сумі 155.903 грн. і штрафним санкціям –78.121,50 грн., усього 234.024,50 грн. ( а.с. 85 том 1).

Платник податків оскаржив це податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку, за результатом оскарження податковими органами прийняті рішення про відмову у задоволенні скарги, також додатково нарахований податок та штрафні санкції :

1)          податок 73.683 грн. і штрафні санкції 36.671,50 грн., усього 110.354,50 грн., рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №1339210/250 від 2 червня 2006 року (а.с. 93-97 том 1),

2)          податок 95 грн. і штрафні санкції 217,50 грн., усього 312,50 грн. рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі №1383/10/25-020 від 4 серпня 2006 року (а.с. 98-100 том 1 ).

Рішенням Державної податкової адміністрації України №11792/6/25-0215 від 18 жовтня 2006 року скарга платника податків залишена без задоволення, вказані донарахування податку і штрафні санкції –без змін (а.с. 101-104 том 1).

У ході адміністративного оскарження та з метою дотримання строків сплати податкових зобов’язань, відповідачем приймалися та скеровувалися позивачу податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з вказаного податку :

1) №0000891720/1 податку у сумі 155.903 грн. і штрафним санкціям –78.121,50 грн., усього 234.024,50 грн. (а.с. 87 том 1 ), яке датовано 30 березня 2006 року, але фактично прийнято 7 червня 2006 року, що підтверджується листом відповідача від 14 червня 2006 року і не оскаржується сторонами (а.с. 86 том 1),

2) 7 червня 2006 року №0001711720/0 податку у сумі 73.683 грн. і штрафними санкціями –36.671,50 грн., усього 110.354,50 грн. ( а.с. 88 том 1),

3) 4 серпня 2006 року №0000891720/2 податку у сумі 155.903 грн. і штрафними санкціями –78.121,50 грн., усього 234.024,50 грн. (а.с. 90 том 1)

4) 4 серпня 2006 року №0001711720/2 податку у сумі 73.683 грн. і штрафними санкціями –36.671,50 грн., усього 110.354,50 грн. (а.с. 91 том 1),

5) 4 серпня 2006 року №000949172/2 податку у сумі 95 грн. і штрафними санкціями –217,50 грн., усього 312,50 грн. (а.с. 92 том 1),

6) 18 жовтня 2006 року №0000891720/3 податку у сумі 155.903 грн. і штрафними санкціями –78.121,50 грн., усього 234.024,50 грн. ( а.с. 121 том 1),

7) 18 жовтня 2006 року №0001711720/3 податку у сумі 73.683 грн. і штрафними санкціями –36.671,50 грн., усього 110.354,50 грн. (а.с. 119 том 1) ,

8) 18 жовтня 2006 року №000949172/3 податку у сумі 95грн. і штрафними санкціями –217,50 грн., усього 312,50 грн. (а.с. 120 том 1), які також, як податкове повідомлення-рішення №0000891720/0 від 30 березня 2006 року, є предметом спору.

З вказаного вище акту планової, документальної, в’їздної перевірки ( а.с. 35-83 том 1) вбачається, що позивач за 2004 рік надав податкову декларацію, у якій не задекларував податкових зобов’язань, не вважав себе платником податку, хоча на балансі мав 248 транспортних засобів, за які був зобов’язаний сплатити за 2005 рік податок у сумі 155.943 грн. (а.с. 60 том 1 ).

Позивач не оскаржує наведених у акті перевірки обставин, а саме наявності транспортних засобів, не подачі за 2005 рік податкової декларації, але не вважає себе платником податку.

З відповіді 157 військової автомобільної інспекції Міністерства оборони Російської Федерації (розташованої у місті Севастополі) слідує, що позивач станом на 1 січня 2005 року мав зареєстровані у цій інспекції 241 транспортний засіб ( а.с. 129-131 том 1 ).

Також постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2005 року у справі №20-4/362-5/049 між тими ж сторонами встановлено, що податковим органом у 2004 року був донарахований позивачу податок з власників транспортних засобів, який судом визнано правомірним (а.с. 132-138 том 1 ).

Згідно статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”(в редакції Закону №75/97-ВР від 18 лютого 1997 року (зі змінами, далі Закон України №75/97-ВР) платниками цього податку є юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Позивач є юридичною особою, яка станом на 1 січня 2005 року мала на балансі певні транспортні засоби (а.с. 7-33 том 1).

Ці транспортні засоби зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 34 Закону України «Про дорожній рух»№3353-ХП від 30 червня 1993року (зі змінами на час перевірки, далі Закон України 3353-ХП) державній реєстрації і обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній межі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи і мотоколяски, яка здійснюється органами Державтоінспекції МВС України, а всі інші механічні транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації і обліку, порядок яких встановлюється, по відношенню до транспортних засобів військових частин і об'єднань –відповідними міністерствами і відомствами, яким підлеглі ці частини і об'єднання.

Транспортні засоби позивача зареєстровані відповідно до Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписаної 28 травня 1997 року. Угода ратифікована Законом України N547-XIV від 24 березня 1999 року, і є частиною законодавства України.

Згідно до статті 12 цей Угоди експлуатація незареєстрованих транспортних засобів забороняється, транспортні засоби Чорноморського флоту повинні мати реєстраційний номер і чіткий знак, при цьому використання номерних знаків України не допускається.

Таким чином, транспортні засоби позивача зареєстровані відповідно до законодавства України, хоча орган реєстрації це установа Російської Федерації. Однак спеціальний закон про оподаткування (Закон України №75/97-ВР) не передбачає звільнення від сплати податку в залежності від органу реєстрації транспортних засобів.

Слідує відмітити те, що відповідно до частини 3 статті 3 Закону України №75/97-ВР податок з власників транспортних засобів спрямується на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг, а також на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що суміщаються з автомобільними дорогами.

Стаття 14 Угоди передбачає, що підприємства, організації і установи Чорноморського флоту Російської Федерації проводять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

На підставі вказаного позивач є платником податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів та має об’єкт оподаткування –транспортні засоби, які перебувають на його балансі та зареєстровані відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтями 5 та 6 Закону України №3353-ХП юридичні особи зобов’язані обчислювати податок виходячи з звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року, подавати до податкового органу розрахунок податку та сплачувати податок щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Ці обов’язки позивач не виконав, а тому податковим органом правомірно донарахований податок, застосований штраф у розмірі 50% за несплату податку та 170 грн. за не подачу декларації. Підстав для визнання податкових повідомлень-рішень недійсними не має.

На підставі чого, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанову прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 11 січня 2007 року у справі №20-3/374 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.Г. Градова

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      К.В. Волков