Рішення № 124080841, 26.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р. № 400/12174/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинов І. А. за участю секретаря судового засідання М`ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявоюГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

доФізичної особи підприємеця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 23.12.2024 №2/14-29-07-07,

За участю:

від заявника: Зайцева А.М.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - заявник) звернулось до суду 24.12.2024 о 12:49 год з заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 ), в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , застосованого рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що після ознайомлення з наказом та направленнями на проведення перевірки представника ФОП ОСОБА_1 , а саме продавець ОСОБА_2 відмовилася від допуску до проведення фактичної перевірки, про що посадовими особами заявника було складено акт про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 без зазначення причин відмови. Зазначене стало підставою для прийняття рішення від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07 16.12.2024 в.о. начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого позивач просить підтвердити суд.

Ухвалою суду від 24.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 400/12174/24, призначено судове засідання на 26.12.2024 об 11:30 год, зобов`язано заявника надати суду докази того, що рішення від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07 було надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про його вручення, а ФОП ОСОБА_1 запропоновано надати до суду відзив на заяву до 10:00 год 26.12.2024.

Учасників справи повідомлено про дату, місце та час розгляду справи телефонограмою, а також передано зміст ухвали суду від 24.12.2024, про що свідчить складена секретарем судового засідання М`ялик В.С. телефонограма від 24.12.2024 о 15:55 год.

Від заявника на виконання ухвали від 24.12.2024 надано до суду докази надіслання ФОП ОСОБА_1 рішення від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07 та заяву про допит свідків у судовому засіданні.

Від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву, в якому просить відмововити у задоволенні заяви та зазначає, що посадовим особам заявника її представник, продавець ОСОБА_2 18.12.2024 не відмовляла у допуску та проведені фактичної перевірки. Також, 18.12.2024 перевіряючі попросили звіт « 501» - денний звіт, та звіт « 503» - звіт з обнуленням. Продавець виконала вимоги ревізорів та надала їм звіти по касовому апарату. Потім на вимогу ревізорів продавець надала опис готівкових коштів у касі. Переписала покупюрно грошові кошти. Перевіряючі взяли опис готівки, що складений та підписаний продавцем ОСОБА_2 , звіти, роздруковані з РРО. При цьому, жодних документів ревізорами не складалося на місці перевірки. На підпис та ознайомлення продавцю ніяких документів теж не надавалося. Вони залишили копію наказу на перевірку та запит від 18.12.2024 року про надання документів, для передання ФОП ОСОБА_1 . У запиті податкової зазначено, що необхідно надати документи 18.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 або до 24.12.2024 року за адресою контролюючого органу: АДРЕСА_3 . Також, запит визначено перелік документів. На запит податкової ФОП ОСОБА_3 почала готувати документи та їх копії з метою подання до 24.12.2024 року. Однак, вже 23.12.2024 податковою було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , яке на думку ФОП ОСОБА_1 є протипранвим, оскільки перевіряючих було допущено до перевірки і на їх запит готувались документи.

В судовому засіданні 26.12.2024 представник заявника надав пояснення, суд вирішив клопотання позивача щодо допиту свідків та постановив ухвалу про відмову у виклику свідків.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази, надані до матеріалів справи, у тому числі відзив на заяву та додані до нього документи, суд встановив наступне.

Згідно з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області з 02.03.2017, РНОКПП НОМЕР_1 . Основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

16.12.2024 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 глави 8 розділу II з урахуванням пп. 69.35', п. 69. підр. 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України прийнято наказ №1727-п «Про проведення фактичної перевірки» (далі - наказ), яким наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 з 18 грудня 2024 року тривалістю 10 діб.

Зазначеним вище наказом визначено провести перевірку за період діяльності з 01.01.2022 по дату закінчення перевірки, з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

На підставі наказу та відповідно до направлень на перевірку від 17.12.2024 №3035/14-29-07-10, №3036/14-29-07-10 посадові особи Головного управління ДПС у Миколаївській області прибули для проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 .

Згідно акту про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 , після ознайомлення з наказом та направленнями на проведення перевірки представник ФОП Мельнікової С.М., а саме продавець ОСОБА_2 відмовилася від допуску до проведення фактичної перевірки, причини відмови не повідомлено.

Також, посадовими особами заявника складено акт відмови від підписання та отримання акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1510/14-9-07-07/ НОМЕР_1 .

Акт про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 та акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1510/14-9-07-07/ НОМЕР_1 були надіслані Головним управлінням ДПС у Миколаївській області ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, що підтверджується чеком «Укрпошта».

При цьому, 18.12.2024 посадовими особами заявника складено запит про надання документів (копій документів), в якому міститься перелік необхідних документів для проведення фактичної перевірки і визначено, що необхідно надати документи 18.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 або до 24.12.2024 року за адресою контролюючого органу: вул. Ігоря Бедзая, буд. 20/9, кабінет 714, м. Миколаїв, Миколаївська область. Запит був вручений представнику ФОП ОСОБА_1

23.12.2024 о 15:55 годині в.о. начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення №2/14-29-07-07 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення було надіслане ФОП ОСОБА_1 23.12.2024 о 16:39:29 год, що підтверджується чеком № 85 оператора зв`язку АТ «Украпошта».

Заявник 24.12.2024 о 12:49 год звернувся з заявою до суду, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , застосованого рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2 .

ФОП ОСОБА_1 заперечила проти арешту майна з підстав зазначених у відзиві на заяву, а саме через непідтвердження відмови від допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки. Продавець допустила до перевірки ревізорів, надала всі документи, на їх вимогу та отримала запит на надання документів згідно перевілку до 24.12.2024 і ФОП ОСОБА_1 готувала документи на виконання запиту до 24.12.2024.

Суд розглянувши заяву, дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

Частина 7 цієї статті визначає, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені в статті 94 ПК України.

Згідно з положеннями пункту 94.1 статті 94 ПК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявності хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин, зокрема, у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За правилами пункту 94.6 статті 96 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Слід зазначити, що законність вимоги щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 23.12.2024, в якості підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 вказано: платник податків відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, що засвідчується актом про відмову від допуску до проведення/відмову проведення фактичної перевірки від 18.12.204 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 .

Сталою є правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постановах від 12.04.2023 у справі № 380/6993/22, від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, від 11.01.2024 у справі № 520/19803/23, відповідно до якої перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України.

Зі змісту акту про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 вбачається, що після ознайомлення з наказом та направленнями на проведення перевірки представник ФОП ОСОБА_1 , а саме продавець ОСОБА_2 відмовилася від допуску до проведення фактичної перевірки, при цьому без зазначення причин відмови.

При цьому, у відзиві на заяву, ФОП ОСОБА_1 зазначено, що у день проведення перевірки 18.12.2024 року на об`єкті торгівлі була працівник ФОП ОСОБА_1 , продавець ОСОБА_2 . Ревізори зробили закупку товару та ппоросили видати чек, що і було зроблено продавцем. Одразу перевіряючі повідомили їй, що це перевірка з податкової, одразу предявили свої посвідчення та надали копію наказу на перервірку. Надалі перевіряючі попросили звіт « 501» - денний звіт, та звіт « 503» - звіт з обнуленням. Продавець виконала вимоги ревізорів та надала їм звіти по касовому апарату. Потім на вимогу ревізорів продавець надала опис готівкових коштів у касі. Переписала покупюрно грошові кошти. Перевіряючі взяли опис готівки, що складений та підписаний продавцем ОСОБА_2 , звіти, роздруковані з РРО. При цьому жодних документів ревізорами не складалося на місці перевірки. На підпис та ознайомлення продавцю ніяких документів теж не надавалося. Вони залишили копію наказу на перевірку та запит від 18.12.2024 року про надання документів, для передання ФОП ОСОБА_1 . Згідно запиту податкової ФОП ОСОБА_1 необхідно надати документи згідно переліку 18.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 або до 24.12.2024 року за адресою контролюючого органу: вул. Ігоря Бедзая, буд. 20/9, кабінет 714, м. Миколаїв, Миколаївська область.

Згідно п. 75.1, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до вимог п. 80.1, пп. 80.2.2 п. 80.2, п.п. 80.5, 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Аналіз наведених положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що платник податків може відмовити в допуску до перевірки виключно з підстав непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків визначених п. 81.1 ст. 81 ПК України документів, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог закону.

При цьому, суд зазначає, що відмова в допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки є діями платника податків, які мають бути доведені суб`єктом владних повноважень.

Так, з матеріалів справи судом установлено, що уповноваженому представнику платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме продавцю ОСОБА_2 були пред`явленні копії наказу №1727-п від 16.12.2024, направлення на перевірку від 17.12.2024 №3035/14 29-07-10, №3036/14-29-07-10 та пред`явлено службові посвідчення.

Податковою було складено акт про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 представник ФОП ОСОБА_1 , а саме продавець ОСОБА_2 (особа, яка проводить розрахункові операції) відмовилася від допуску до проведення фактичної перевірки, при цьому не повідомили причини відмови.

Однак, ФОП ОСОБА_1 у відзиві заперечила відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки та зазначила, що перевіряючі попросили у її предтавника, продавця ОСОБА_2 звіт « 501» - денний звіт, та звіт « 503» - звіт з обнуленням і продавець виконала вимоги ревізорів та надала їм звіти по касовому апарату. Потім на вимогу ревізорів продавець надала опис готівкових коштів у касі. Переписала покупюрно грошові кошти. Перевіряючі взяли опис готівки, що складений та підписаний продавцем ОСОБА_2 , звіти, роздруковані з РРО. Також, представником ФОП ОСОБА_1 було отримано запит про надання документівзгідно переліку з крайнім строком 24.12.2024.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про недоведеність податковою факту недопуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як ФОП ОСОБА_1 в ході розгляду справи судом, доведено допуск перевіряючих до проведеня перевірки та надання ним у перший день перевірки 18.12.2024 її представником запитуваних документів податківцями. Так, суд приймає до уваги пояснення ФОП ОСОБА_1 щодо отримання перевіряючими 18.12.2024 від продавця ОСОБА_2 опису готівки, що складений та підписаний продавцем ОСОБА_2 , звіти, роздруковані з РРО, що свідчить про допуск перевіряючих до проведеня перевірки та про те, що перевірка була розпочата. Також, в матеріалах справи міститься запит в якому визначено, що необхідно надати документи згідно переліку 18.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 або до 24.12.2024 року за адресою контролюючого органу: АДРЕСА_3 , що також свідчить про допуск перевіряючих та початок проведення перевірки. До того ж, як встановлено судом у ФОП ОСОБА_1 був строк встановлений одатковою для надання документів до 24.12.2024, однак податкова не дочекавшись вказаного строку прийняло рішення про адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1 від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2 .

За наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що податковою не доведено факт недопуску співробітників податкоовї до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а тому враховуючи приписи пункту 94.6 статті 96 ПК України у керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків.

Враховуючи те, що контролюючим органом не доведено наявність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 283 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 44104027) до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 23.12.2024 №2/14-29-07-07, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення виготовлено та підписано 26.12.2024.

Суддя І. А. Устинов