Ухвала суду № 12408056, 20.02.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

23 лютого 2007 року Справа № 2-16/12762-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Козловський Євген Валерійович, довіреність №7/д-А від 10.01.07;

відповідача: Куц Ірина Михайлівна, довіреність № 22 від 14.02.07;

                               Котов Анатолій Петрович, довіреність № 50 від 09.08.06;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 13.11.2006 року у справі №2-16/12762-2006А

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" (вул. Володарського, 39-б,Феодосія,98100)

до           Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,98100)

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим від 02.08.2006 року №000272/13375/23-1/1/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 202097,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 101048,50 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 13.11.2006 року у справі №2-16/12762-2006А позов задоволено. Під час розгляду спору господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно було включені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

          Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору були неправильно застосовані норми матеріального право та судом не було з’ясовано усіх обставин справи.

                    У судовому засіданні 20.02.2007 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Після оголошеної перерви 23.02.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою інспекцією у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим у період з 13.06.2006 року до 14.07.2006 року було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року до 31.03.2006 року. По результатах перевірки був складений акт №438/23-1/30480014 від 21.07.2006 року.

                    Під час проведення перевірки податковою інспекцією були встановлені наступні порушення вимог підпунктів 7.3.1 та 7.3.7 пункту 7.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме:

-          включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість нарахованих (сплачених) минулих звітних періодів, що не входять у період, що перевірявся, в сумі 49074,80 грн.;

-          включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” в сумі 10394511,74 грн.;

-          включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою діяльністю „Укрзахідбуд” в сумі 72166,67 грн.;

-          заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за довгостроковим контрактом в сумі 192129,00 грн.

                    На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №000272/13375/23-1/1/0 від 02.08.2006 року про визначення податкового зобов'язання в сумі 202097,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 101048,50 грн.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    Щодо питання включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість нарахованих (сплачених) минулих звітних періодів, що не входять у період, що перевірявся, в сумі 49074,80 грн., судова колегія зазначає наступне.

          Перевіркою не були розраховані надані підприємством податкові накладні, які воно не вносило до податкового кредиту та, відповідно, на які не зменшило свої податкові зобов'язання за період, що не увійшов до періоду, що перевірявся на суму 49074,80 грн., на підставі податкових накладних, перелічених в акті перевірки (том 1, аркуші справи 41-42).

                    Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

                    Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                    В акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не було надано доказів обґрунтованості включення податкових накладних, оскільки, на думку відповідача, у разі відмови постачальників позивача від надання податкових накладних позивач повинен був звернутись до податкового органу з відповідною заявою, але доводи податкової інспекції суперечать вимогам закону.

                    Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Тобто саме на податковий орган норми процесуального права покладають обов’язок доказування необґрунтованості включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся відповідачем, тому доводи відповідача у цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

                    З питання включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” в сумі 10394511,74 грн. судова колегія зазначає наступне.

                    З матеріалів справи вбачається, що поставка позивачу модулів компресорних відбувалася за договором поставки № 26/09-2005 від 26.09.2005 року. Факт поставки підтверджується видатковими накладними товариства з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка" №10 від 29.09.2005 року на модуль компресорний ГЦ-2-206/3-3 у кількості 1 штука на суму 1430956,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 238492,75 грн., №9 від 29.09.2005 року на модуль компресорний ГЦ-2-2206/3-3 у кількості 1 штука на суму 1 430 956,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 238492,75 грн., № 7 від 29.09.2005 року на модуль компресорний ГЦ-2-2206/3-2 у кількості 1 штука на суму 1307134,43 грн., у тому числі податок на додану вартість 217855,74 грн., №8 від 29.09.2005 року на модуль компресорний ГЦ-2-2206/3-2 у кількості 1 штука на суму 1307134,43 грн., у тому числі податок на додану вартість 217855,74 грн., №6 від 29.09.2005 року на модуль компресорний ГЦ-2-2206/3-1 у кількості 1 штука на суму 1229582,46 грн., у тому числі податок на додану вартість 204930,41 грн.

                    Відповідно до 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                    Тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 11176227,30 грн. за правилом першої події, оскільки отримав від товариства з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” належним чином оформлені наступні податкові накладні № 162 від 29.09.2005 року на суму 1229582,46 грн. у тому числі податок на додану вартість - 204 930,41 грн., № 163 від 29.09.2005 року на суму 1307134,43 грн., у тому числі податок на додану вартість 217855,74 грн., № 164 від 29.09.2005 року на суму 1307134,43 грн., у тому числі податок на додану вартість - 217855,74 грн., № 164 від 29.09.2005 року на суму 1430956,52 грн., у тому числі податок на додану вартість - 238492,75 грн., № 166 від 29.09.2005 року суму 1430956,52 грн., у тому числі податок на додану вартість - 238492,75 грн.

                    Доводи відповідача щодо кредиторської заборгованості товариства з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” в сумі 3688747,38 грн., викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” в сумі 10394511,74 грн.

                    У запереченнях до акту від 26 липня 2006 року позивач просив відповідача виправити помилки в акті, а саме змінити на сторінці 14 акту у таблиці „Кредиторська заборгованість станом на 01 квітня 2006 року” загальну суму кредиторської заборгованості з суми 2986090,69 грн. на суму 12106019,97 грн., а також кредиторську заборгованість контрагента товариства з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” з 12 грн. на 10394511,74 грн.

                    Крім того, згідно балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-газсервіс" станом на 01 жовтня 2005 року з відміткою про отримання Феодосійським міським відділом статистики від 25.10.2005 року кредиторська заборгованість позивача (код рядка 530) складає 13658,6 тис. грн.

                    У розшифровці до балансу, зокрема, в обігово-сальдовій відомості по рахунку 631 станом на 01 жовтня 2005 року за кредитором - товариством з обмеженою діяльністю „Українська транспортна спілка” врахована кредиторська заборгованість в сумі 10394511,74 грн.

                    Таким чином, доводи податкової інспекції у зазначеній частині судова колегія визнає необґрунтованими.

                    Щодо питання включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою діяльністю „Укрзахідбуд” в сумі 72166,67 грн. судова колегія зазначає наступне.

                    В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що податкові накладні товариства з обмеженою діяльністю „Укрзахідбуд” не підтверджують права позивача на податковий кредит оскільки вони складені з порушенням порядку, а позивач правом на звернення до податкового органу з відповідною заявою, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не скористався.

                    Товариством з обмеженою діяльністю „Укрзахідбуд” були виписані відповідні податкові накладні № 14 від 03.03.2006 року на суму 160000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 26 666,67 грн., № 16 від 13.03.2006 року на суму 60000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 10000,00 грн., № 19 від 15.03.2006 року на суму 60000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -10000,00 грн., № 23 від 23.03.2006 року на суму 135000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 22500,00 грн., № 25 від 27.03.2006 року на суму 18000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3000,00 грн.

                    Судова колегія, дослідивши зазначені податкові накладні, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того факту, що порушення здійсненні під час складання податкових накладних не можуть бути підставою для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит на підставі цих накладних, тому суд апеляційної інстанції не приймає доводи апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими.

                    Щодо питання заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за довгостроковим контрактом в сумі 192129,00 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

                    Позивачем формування обсягу продаж для нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість здійснювалось по виконаних будівельних роботах з будівництва газопроводу за рахунок бюджетних коштів, а також для суб’єктів підприємницької діяльності і внутрібудинкової газифікації для населення.

                    За довгостроковим контрактом у періоді, що перевірявся, з боку позивача мало місце заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 192129,00 грн., а саме сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість відбита у декларації не в повному обсязі, що не оспорюється позивачем.

                    Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки судом було підтверджено право позивача на податковий кредит на суму 1238868,7 грн., а податкове зобов’язання з податку на додану вартість, визначене податковою інспекцією складає 192129,00 грн.

                    Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а підпунктом 1.7 визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

                    Таким чином, враховуючи неправомірність дій податкової інспекції щодо невизнання права позивача на податковий кредит, судова колегія вважає, що визначена відповідачем сума податкового зобов’язання повинна бути зменшеною на суму податкового кредиту.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Феодосії, та вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2006 року у справі №2-16/12762-2006А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Т.П. Фенько

                                                                                          І.В. Черткова