Рішення № 12407535, 23.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

23.11.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, тел. (462) 67-28-47

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

“ 17 ” листопада 2010 року справа № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116)) 2/155))

За позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради

14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43

2. ОСОБА_1

АДРЕСА_1

3. ОСОБА_2

АДРЕСА_2

4. Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”

14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 33

Відповідачі: 1. Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13

2. Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва: ОСОБА_3

АДРЕСА_3

про спонукання вчинити дії

За позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору:

Чернігівська міська рада,

14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7

Відповідач: Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 42

про спонукання вчинити дії

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя А.С.Сидоренко

судді: Л.М.Лавриненко, Н.Ю.Книш

Представники:

від Чернігівської міської ради: Миколаєнко Р.С. гол. спец. юрид. відділу, дов. від 04.08.2010р. № 3-15/618

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області: Теслюченко Т.Л. нач. відділу юрид. роботи, дов. від 05.11.2010р. № 10-6-03450

від ОСОБА_1: ОСОБА_1 (особисто в судовому засіданні 08.11.2010р.)

від ОСОБА_2: ОСОБА_2 (особисто)

від КП „Чернігівське МБТІ”: Копиловська В.В. нач. юрид. відділу, дов. б/н від 11.01.2010р. (в судовому засіданні 08.11.2010р.)

від Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва: Шевченко О.А. предст., дов. від 25.01.2010р.

від Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва: не зявився

від ОСОБА_3: ОСОБА_3 (особисто)

В судовому засіданні взяла участь начальник відділу прокуратури Чернігівської області Федорченко Л.А., посв. від 15.02.2010р. № 91

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Чернігівської області від 01.11.2010р. № 02-01/184 справу № 19/133 (2/126 (7/115 (15/116))-2/155) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя А.С.Сидоренко, судді: Л.М.Лавриненко, Н.Ю.Книш.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.11.2010р., на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжений до 23.11.2010р.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 08.11.2010р. по 17.11.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.11.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В березні 2007 року заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (надалі Міськрада) заявлено позов до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (надалі ЖКП) про зобовязання передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з відповідною технічною документацією на нього.

В подальшому прокурор неодноразово змінював предмет позову.

Згідно останньої заяви від 04.11.2009р. № 05-1158-07 (том V, а.с. 93), прокурор просить зобовязати Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що вищевказаний гуртожиток є державним житловим фондом, який з 1978 року (року введення в експлуатацію) до 1985 року (моменту ліквідації тресту „Чернігівсільбуд”) перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР в особі тресту „Чернігівсільбуд” та підлягав поступовій передачі до відання місцевих рад відповідно до діючого на той час законодавства.

Крім того, на думку прокурора, на даний гуртожиток поширюється сфера дії Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. Статтею 3 цього Закону передбачено, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк.

Чернігівська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки відповідно до п. п. 8, 19 ч. 1 ст. 18 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках вживають необхідних заходів, у межах наданих повноважень, щодо забезпечення, збереження та використання житлового фонду гуртожитків незалежно від форми власності відповідно до цього Закону та подають позови до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків (майнових комплексів).

Міськрада підтримала позов, поданий заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в її особі, вказавши, що рішенням Чернігівської міської ради від 31.08.2006р. „Про передачу в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова житлового фонду та обєктів соціальної інфраструктури” Міськрадою надано згоду на безоплатну передачу відомчого та державного житлового фонду, зокрема, пятиповерхового 150-кімнатного гуртожитку по вул. Бєлова, 8.

Крім того, до Міськради звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області листом від 28.09.2010р. № 05-6-02992 з проханням розпочати роботу щодо прийняття гуртожитку в комунальну власність.

ЖКП позовні вимоги прокурора не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що гуртожиток є його власністю та знаходиться на балансі підприємства з 1987 року. Як власник та балансоутримувач гуртожитку, ЖКП не зверталось до Міськради щодо безоплатної передачі гуртожитку у комунальну власність.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2007р. до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача залучена Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва (надалі Корпорація).

Корпорація визнала позов заявлений заступником прокурора Чернігівської області (лист від 11.08.2008р. № 228/04, том ІІІ, а. с. 36). В обґрунтування власної позиції Корпорація вказує, що ЖКП фактично створене як дочірнє підприємство Корпорації без права розпорядження майном на власний розсуд без згоди засновника. При утворенні ЖКП не мало іншого джерела формування статутного фонду ніж майно Корпорації.

При реорганізації житлово комунальної контори в ЖКП обєкт державного житлового фонду гуртожиток по вул. Бєлова, 8 не був переданий житлово комунальною конторою Корпорації і не повинен був передаватись, так як Корпорація не була його власником. Корпорація наділила ЖКП тільки своїм майном, а не державним. Гуртожиток був прийнятий на баланс ЖКП (після реорганізації) без зміни його статусу та форми власності. Таким чином, гуртожиток був і залишається обєктом державного житлового фонду. Даний обєкт, на підставі клопотання Корпорації від 20.12.2005р. та рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006р., підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2008р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ЖКП залучено ОСОБА_3.

ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення згідно яких позовні вимоги прокурора вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2009р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучені: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Вищевказані треті особи надали в судовому засіданні пояснення згідно яких вважають позовні вимоги прокурора правомірними.

В листопаді 2009 року ЖКП заявлено зустрічний позов до Міськради та Корпорації про визнання права власності на будівлю по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові за набувальною давністю, який ухвалою господарського суду від 04.11.2009р. прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009р. по справі № 2/126 (7/115 (15/116)) 2/155, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010р., первісний позов задоволено частково. Зобовязано ЖКП в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2010р. рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010р. у справі № 2/126 (7/115 (15/116)) 2/155 скасовано в частині задоволення первісного позову. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України зазначив, що для розгляду даної справи по суті необхідно встановити орган, уповноважений управляти спірним (державним) майном, визначити процесуальне становище цього органу, якщо він є учасником процесу, або вирішити питання про його залучення до участі у справі, дослідити додержання порядку передачі гуртожитків згідно Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності», зокрема, прийняття рішення про передачу, встановити наявність порушених прав або інтересів позивача.

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.09.2010р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” в судовому засіданні надало пояснення згідно якого на момент вирішення спору по суті право власності на гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, ні за ким не зареєстровано.

19.10.2010р. заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі РВ ФДМУ) заявлено позов до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобовязання відповідача передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього.

Підстави подання даного позову ідентичні підставам, викладеним у позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради, за винятком того, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор вказує РВ ФДМУ, оскільки до його повноважень, згідно Тимчасового положення про Фонд державного майна України, належить управління державним майном.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2010р. дану позовну заяву прийнято до розгляду.

РВ ФДМУ підтримало позов, заявлений прокурором в інтересах держави в його особі, вказавши, що регіональним відділенням прийнято рішення про передачу обєкту державного житлового фонду в комунальну власність. Оскільки чинним законодавством не визначено форму такого рішення, воно було оформлено у вигляді звернення до Чернігівського міського голови (лист від 28.09.2010р. № 05-6-02992). Відмовляючись вчиняти дії по передачі гуртожитку в комунальну власність, ЖКП порушує майнові права держави по управлінню державним майном.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2010р. залучено до участі у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобовязання вчинити дії в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Чернігівську міську раду (на стороні третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору) та Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва (на стороні відповідача).

Чернігівська міська рада вважає позовні вимоги обґрунтованими, адже її рішенням від 31.08.2006р. „Про передачу в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова житлового фонду та обєктів соціальної інфраструктури” надано згоду на безоплатну передачу відомчого та державного житлового фонду, зокрема, пятиповерхового 150-кімнатного гуртожитку по вул. Бєлова, 8.

ЖКП позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору не визнає, мотивуючи свої заперечення порушенням прокурором вимог процесуального законодавства, які виявилися у поданні позову в інтересах третьої особи у межах справи, порушеної за його же позовом в інтересах держави в особі іншого органу. На думку ЖКП, РВ ФДМУ не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, ЖКП вказує, що спірний гуртожиток відноситься не до державного, а до громадського житлового фонду, виходячи з положень ст. 4 Житлового кодексу УРСР. У звязку з відсутністю рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу гуртожитка в комунальну власність, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Корпорація надіслала на адресу суду клопотання в якому просила позов прокурора розглянути за її відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників сторін та третіх осіб, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

01 січня 1966 року Міністерством сільського будівництва УРСР створено трест «Чернігівсільбуд»з метою виконання функцій житлового та культурно побутового будівництва. До складу тресту увійшли: будівельно монтажне управління № 1, пересувна механізована колона № 2, будівельно монтажне управління № 3 та Чернігівський завод залізобетонних виробів. В подальшому структура тресту неодноразово змінювалася.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10.05.1972р. № 224 тресту „Чернігівсільбуд” виділено земельну ділянку в VІІ мікрорайоні Бобровиці по вул. 1-го Травня площею 1,2 га для будівництва гуртожитку на 360 осіб по типовому проекту.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03.07.1978р. № 258 затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію 5-ти поверхового гуртожитку на 450 місць в VІІ мікрорайоні Бобровиці, загальною площею 4112 м2, збудованого ПМК-82 на замовлення тресту „Чернігівсільбуд” Міністерства сільського будівництва УРСР. Поштова адреса вул. Генерала Бєлова, 8.

Будівництво здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва СРСР за рахунок державних капітальних вкладень, що підтверджується довідками про виконання будівельно монтажних робіт по ПМК-82 за 1977 1978 роки.

Трест „Чернігівсільбуд” та Чернігівське обласне міжколгоспне об'єднання по будівництву (облміжколгоспбуд) реорганізовані в Чернігівське обласне кооперативно державне промислово будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання „Чернігівоблагробуд”) за рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.12.1985р. № 444, рішенням господарств учасників від 22.03.1986р. (протокол № 1), наказом Чернігівського облагропрому від 15.04.1986р. № 86.

Наказом обєднання „Чернігівоблагробуд” від 16.03.1987р. № 78 „Про найменування та структурне підпорядкування житлово експлуатаційних організацій обєднання „Чернігівоблагробуд” створено житлово комунальну контору, яка об'єднує житлово експлуатаційну дільницю, житлово експлуатаційну контору об'єднання „Чернігівоблагробуд” і гуртожитки, які знаходяться на балансі МПМК. Згідно з додатком 1 до вказаного наказу, в перелік будівель, які передані житлово комунальній конторі, включено і спірний гуртожиток по вул. Бєлова, 8. Передача житлового фонду оформлена актом приймання передачі будівель і споруд.

Рішенням виконкому Деснянської районної ради народних депутатів від 26.01.1987р. № 37 зареєстровано Положення про житлово комунальну контору кооперативно державного об'єднання „Чернігівоблагробуд” Украгробуду.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.12.1997р. № 290 (з урахуванням змін внесених на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.03.1998р. № 62), житлово комунальній конторі видано державний акт на право постійного користування землею, в т.ч. земельною ділянкою по вул. Бєлова, 8 площею 0,314 га.

Чернігівське обласне кооперативно державне промислово будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання „Чернігівоблагробуд”) реорганізовано в Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва (Корпорацію „Чернігівоблагропромбуд”) за рішенням загальних зборів засновників сільськогосподарських підприємств Чернігівської області від 26.03.1997р. (протокол № 1), що підтверджується статутом Корпорації, перереєстрованим розпорядженням голови Чернігівської міської ради від 05.02.1998р. № 48-р.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999р., створено житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації житлово комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагробуд”, затверджено статут підприємства.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.4 статуту житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, перереєстрованого розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.07.1999р. № 335-р, ЖКП створено шляхом реорганізації житлово комунальної контори Чернігівського обласного обєднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагропромбуд” і є її правонаступником. ЖКП засновано на майні, що є власністю Корпорації „Чернігівоблагропромбуд” (засновника).

У відповідності з п. п. 3.1 3.4 статуту ЖКП, майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Засновник наділяє підприємство статутним фондом у вигляді майна та грошових коштів. Розмір статутного фонду становить: основних фондів 16281 тис. грн., оборотних коштів 25 тис. грн. Джерелом формування майна підприємства є, зокрема, грошові та майнові внески засновника. Підприємство має право за згодою з засновником продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в позику споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу в установленому порядку.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19.02.2001р. № 32 за клопотанням Корпорації дозволено прописку і проживання сімейних громадян в гуртожитку по вул. Бєлова, 8, змінивши його статус на сімейний гуртожиток.

20 грудня 2005 року Корпорація листом № 01/338 звернулася до Міськради з проханням розглянути питання відносно безоплатної передачі в комунальну власність житлового фонду, який знаходиться на балансі ЖКП, в т.ч. і гуртожитку по вул. Бєлова, 8.

Рішенням VІІ сесії Чернігівської міської ради V скликання від 31.08.2006р. „Про передачу в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова житлового фонду та обєктів соціальної інфраструктури” Міськрадою надано згоду на безоплатну передачу відомчого та державного житлового фонду разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання, а також будівлями призначеними для обслуговування цього фонду, зокрема, пятиповерхового 150-кімнатного гуртожитку по вул. Бєлова, 8.

28 вересня 2010 року РВ ФДМУ надіслало на імя Чернігівського міського голови звернення № 05-6-02992 в якому просило розпочати роботу щодо прийняття обєкту державного житлового фонду будинку по вул. Бєлова, 8 до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Приймаючи рішення по даній справі, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно ст. ст. 89, 90 Цивільного кодексу УРСР, державна власність спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

За змістом ст. 94 Цивільного кодексу УРСР, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.

Як було вказано вище, будівництво гуртожитку здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва СРСР за рахунок державних капітальних вкладень, а не за рахунок внесків або грошових коштів членів кооперативної організації чи їх об'єднання. Отже, гуртожиток з момента його введення в експлуатацію належить до державної, а не колгоспно кооперативної форми власності.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

З моменту введення в експлуатацію гуртожитка і до моменту реорганізації тресту „Чернігівсільбуд” в 1985 року він перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР, яке було ліквідовано відповідно до наказу Держагропрому УРСР від 7 квітня 1986 року № 130. Тобто, гуртожиток відносився до державного відомчого житлового фонду.

У відповідності з ст. 24 Житлового кодексу УРСР, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

Виходячи зі змісту Положення про житлово комунальну контору кооперативно державного об'єднання „Чернігівоблагробуд” Украгробуду та Статуту ЖКП, ці особи являються житлово експлуатаційними організаціями.

Колегія суддів повністю відхиляє посилання ЖКП на те, що спірний гуртожиток був переданий до статутного фонду (у власність) житлово комунальної контори на підставі наказу обєднання „Чернігівоблагробуд” від 16.03.1987р. № 78, а згодом при реорганізації контори перейшов у власність ЖКП, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б цю обставину.

Відповідними доказами могли би бути рішення засновника, як власника гуртожитку, про передачу майна до статутного фонду житлово комунальної контори з заначенням переліку цього майна або акт приймання передачі майна до статутного фонду. Втім, обєднання „Чернігівоблагробуд” не було власником гуртожитку і не передавало його до статуного фонду.

Довідка розшифровка статті «Основні засоби»про включення спірного об'єкту до статутного фонду ЖКП, підписана в односторонньому порядку його представниками, не може вважатись належним і допустимим доказом правомірності включення спірного об'єкта до статутного фонду за відсутності вищезазначених належних і допустимих доказів.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що гуртожиток був переданий на підставі наказу обєднання „Чернігівоблагробуд” від 16.03.1987р. № 78 на баланс житлово комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і належного його використання.

З моменту реорганізації житлово комунальної контори і на день розгляду даної справи судом спірна будівля перебуває на балансі ЖКП. Однак знаходження майна на балансі підприємства не обумовлює та не підтверджує права власності балансоутримувача на це майно.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

ЖКП не було зареєстровано право власності на гуртожиток до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»хоча і Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966р., затвердженою Заступником Міністра комунального господарства Української РСР та погодженою з Заступником Голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966р. (чинної на момент передачі гуртожитку на баланс житлово комунальної контори), і Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998р. за № 399/2839 (чинної на момент створення ЖКП), було передбачено обов'язкову реєстрацію таких прав.

За правилами ст.. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, ЖКП не надало суду належних доказів набуття ним права власності на спірний житловий об'єкт. Гуртожиток був і залишається власністю держави.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР (ч. 2 ст. 5 Житлового кодексу УРСР).

З 15 квітня 1991 року був введений в дію Закон Української РСР „Про власність” в статті 1 якого вказано, що житловий фонд становить складову частину національного багатства України і є власністю народу України.

Положеннями ст. ст. 31, 35 цього Закону було визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загально державна (республіканська) власність і власність адміністративно територіальних одиниць (комунальна власність). Об'єктом права комунальної власності є, зокрема, державний житловий фонд.

В п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 16.03.1991р. № 885-ХІІ „Про введення в дію Закону Української РСР „Про власність” зазначено, що майно, необхідне для задоволення соціально економічних потреб населення відповідної адміністративно територіальної одиниці, підлягає передачі в її комунальну власність до 1 липня 1991 року.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну врегульовані Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, який набрав чинності з 01.04.1998р.

У відповідності з ст. 2 цього Закону, об'єктом передачі згідно з цим Законом є, зокрема, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Статтею 3 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Особливості передачі об'єктів соціальної інфраструктури визначені в ст. 41 даного Закону згідно положень якої передача об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Матеріалами справи підтверджується, що ініціатива щодо передачі гуртожитку в комунальну власність виходила від Корпорації.

Оскільки Корпорація являється засновником підприємства на балансі якого перебуває гуртожиток (ЖКП), яке, в свою чергу, являється житлово експлуатаційною організацією, ініціювання нею передачі обєкту житлового фонду в комунальну власність не суперечить положенням ч. 1 ст. 41 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”.

Необхідною умовою для передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність є наявність рішення органу, уповноваженого управляти державним майном.

Відповідним органом колегія суддів вважає Фонд державного майна України.

У відповідності з п. п. 1, 3, 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р.№ 2558-ХІІ, Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. В Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення.

Одним із основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Крім того, згідно п.п. „і” п. 1 та п.п. „й” п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про управління обєктами державної власності”, Фонд державного майна України відповідно до законодавства забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а також погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Чинним законодавством України не встановлено в якій саме формі повинно бути прийнято Фондом державного майна України рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звернення РВ ФДМУ до Чернігівського міського голови від 28.09.2010р. № 05-6-02992 щодо прийняття обєкту державного житлового фонду будинку по вул. Бєлова, 8 до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, фактично являється рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу об'єкту соціальної інфраструктури у комунальну власність, адже в ньому достатньо чітко виражено волевиявлення даного державного органу.

Відповідно до п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність.

Як вбачається із матеріалів справи, Міськрадою було надано згоду на передачу гуртожитку з державної у комунальну власність шляхом прийняття рішення від 31.08.2006р. „Про передачу в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова житлового фонду та обєктів соціальної інфраструктури”, тобто у визначений законом спосіб та формі.

За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

На момент звернення в березні 2007 року до господарського суду заступника прокурора Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради не було прийнято рішення органом, уповноваженим управляти державним майном, про передачу обєкту державного житлового фонду в комунальну власність. Отже право комунальної власності або будь які інші права Міськради порушені не були.

При цьому колегією суддів відхиляються посилання прокурора на Закон України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, оскільки він набрав чинності лише з 01.01.2009р.

За таких обставин, позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

В той же час, відмова ЖКП передати гуртожиток в комунальну власність не дає змогу РВ ФДМУ здійснювати свої повноваження щодо реалізації прав держави як власника такого об'єкту, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням ним, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області являються обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині зобовязання ЖКП передати в комунальну власність гуртожиткок.

Позовні вимоги в частині передачі гуртожитка разом з усією наявною технічною документацією на нього задоволенню не підлягають, оскільки ні прокурор, ні позивач не зазначили яка саме технічна документація наявна у ЖКП та не подали доказів у підтвердження її наявності.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

У відповідності з п. 37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за № 50, заяви по спорах, пов'язаних з поповненням недостачі або з вилученням лишку власних оборотних коштів, а також інші заяви по спорах про розрахунки при передачі підприємств, будинків і споруд оплачуються митом за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Оскільки залишкова (балансова) вартість гуртожитку становить 4741059,96 грн., господарський суд стягує з ЖКП в доход бюджету державне мито в сумі 25500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 89, 90, 94 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 4, 5, 24 Житлового кодексу УРСР, ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, ст. ст. 2, 3, 41 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, ст. 7 Закону України „Про управління обєктами державної власності”, ст. ст. 26, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 33, 34, 49, 78, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради відмовити повністю.

Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області задовольнити частково.

Житлово комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658) в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 (код 04062015).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658, відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 25500 грн. 00 коп. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658, відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31210264700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22050000) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Суддя (підпис) Л.М.Лавриненко

Суддя (підпис) Н.Ю.Книш

Рішення підписано 22 листопада 2010 року.

Головуючий суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Суддя (підпис) Л.М.Лавриненко

Суддя (підпис) Н.Ю.Книш