Рішення № 12407511, 30.08.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.           Справа № 7/64. За позовом Приватного підприємства “Агроспецпроект”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго”

про повернення сплачених коштів –1502750,00 грн.

Суддя О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача –Чечка Т.А. –представник (довіреність № 165 від 23.07.2010 року)

від відповідача –Олексюк В.І. –представник (довіреність № 1515/0101 від 07.10.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Агроспецпроект” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго” про повернення сплачених коштів у сумі 1502750,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що в травні 2009 року між сторонами було укладено усний договір поставки бляшаної банки з кришкою, згідно з яким відповідач зобов’язувався поставити товар до 19 червня 2009 року за умови надходження попередньої оплати за товар до 19 травня 2009 року. Позивач зазначає, що вчинення відповідного правочину підтверджується рахунком-фактурою № РФ/0140 від 15 травня 2009 року на суму 4002750,00 грн. за 2965000 штук бляшаної банки з кришкою. Позивач стверджує, що 15 травня 2009 року відповідно до вищезазначеного рахунку-фактури перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 4002750,00 грн., як попередню оплату за бляшану банку з кришкою в кількості 2965000 штук, що підтверджується банківською випискою від 15 травня 2009 року. Далі позивач вказує, що пропозиція укласти договір щодо поставки бляшаної банки з кришкою на суму 4002750,00 грн. була зроблена відповідачем шляхом надання йому рахунку-фактури № РФ/0140 від 15 травня 2009 року, на підставі якого у межах строку для відповіді на пропозицію укласти договір (до 19 травня 2009 року, що передбачено рахунком фактурою) позивач вчинив дії щодо оплати вартості бляшаної банки з кришкою на суму 4002750,00 грн. Також позивач зазначає, що виходячи із наявних доказів щодо укладеного сторонами договору, обов’язок відповідача полягав саме в передачі йому 2965000 штук бляшаної банки з кришкою загальною вартістю 4002750,00 грн., що відповідачем виконано не було. Позивач стверджує, що пропозиція укласти договір на конкретну суму і конкретну кількість товару надходила саме від відповідача, і саме він формував цю пропозицію, зокрема, рахунком-фактурою № РФ/0140 від 15 травня 2009 року. Позивач вказує, що вчасно і повністю виконав свої зобов’язання за усним договором, однак, відповідач своїх зобов’язань щодо поставки товару до 19 червня 2009 року не виконав, а тому позивач направив відповідачу лист № 135 від 19 червня 2009 року про повернення грошових коштів. Позивач зазначає, що відповідач відповіді на лист не надіслав, але вчинив дії, які свідчать про отримання листа, і неспроможність виконання зобов’язання щодо поставки бляшаної банки з кришкою, а саме, частково повернув на поточний рахунок Приватного підприємства “Агроспецпроект” попередню оплату у сумі 2500000,00 грн. Позивач посилається на те, що 26 лютого 2010 року повторно направив відповідачу претензію, яку останній отримав 02 березня 2010 року, з вимогою повернення грошових коштів у сумі 1502750,00 грн. в семиденний строк з дня отримання претензії. Але відповідач грошові кошти не повернув, письмової відповіді на претензію не надав, а тому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго” на його користь грошову суму у розмірі 1502750,00 грн., сплачених за непоставлений товар.

12 липня 2010 року представник позивача у судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було судом задоволено.

27 серпня 2010 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що предметом позовних вимог позивача є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго” грошових коштів в сумі 1502750,00 грн. Відповідач стверджує, що в зв’язку з тим, що позивач невірно та необґрунтовано визначив підставу своїх позовних вимог, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні в процесі слухання справи, відповідач їх не визнає. Відповідач вказує, що 15 травня 2009 року дійсно направив позивачу засобами факсимільного зв’язку рахунок-фактуру № РФ/0140 від 15 травня 2009 року. В тексті рахунку-фактури № РФ/0140 від 15 травня 2010 року, що був направлений відповідачем позивачу, не було зазначено конкретних строків поставки товару. При цьому, незважаючи на те, що позивач 15 травня 2009 року перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 4002750,00 грн., позивач з 15 травня 2009 року по 19 червня 2009 року не направляв відповідачу будь-яких письмових пропозицій щодо визначення строків поставки товару. Також відповідач посилається на те, що враховуючи велику кількість товару, що повинна була бути прийнята позивачем від відповідача, Приватне підприємство “Агроспецпроект” зобов’язано було письмово узгодити з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством “Арго” строки його прийняття від останнього. Далі відповідач стверджує, що оскільки сторони не склали та не підписали графік поставки товару, між позивачем та відповідачем не було досягнуто домовленості стосовно істотної умови договору поставки - строку (строків) поставки товару від постачальника до покупця, а тому відсутність домовленості між позивачем та відповідачем стосовно істотної умови договору поставки, яка визначена такою за законом, є доказом того, що договір поставки між сторонами не укладався. Таким чином, відповідач вважає, що матеріалами справи спростовується підстава позовних вимог позивача, в зв’язку з чим останньому повинно бути відмовлено в задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні 30 серпня 2010 року судом були оглянуті оригінали документів, а саме: рахунок-фактура № РФ/0140 від 15 травня 2009 року, платіжні доручення № 1993 від 19 червня 2009 року, № 1995 від 19 червня 2009 року, № 3510 від 02 жовтня 2009 року, № 3575 від 06 жовтня 2009 року, № 3598 від 07 жовтня 2009 року, № 3605 від 08 жовтня 2009 року. Копії зазначених документів, які знаходяться в матеріалах справи, відповідають їх оригіналам.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2009 року відповідач надіслав відповідачу рахунок-фактуру № РФ/0140 про оплату кришки до ЖБ 80,3 0,18 F2C/R2W (C-прозоро/W-біла) у кількості 2965000 на суму 469458,33 грн. та ЖБ 83,3/80,3*85 зігованої 0,18/0,19 F1C/1C-R2W (C-прозоро/W-біла) у кількості 2965000 штук на суму 2866166,67 грн., ПДВ у сумі 667125,00 грн., а всього на загальну суму 4002750,00 грн.

15 травня 2009 року позивач перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 4002750,00 грн., як попередню оплату за бляшану банку та кришку згідно рахунку РФ/0140 від 15 травня 2009 року.

Враховуючи те, що відповідач товар, оплачений згідно рахунку-фактури № РФ/0140 від 15 травня 2009 року, не поставив, 19 червня 2009 року позивач звернувся до нього з листом № 135 про повернення попередньої оплати у сумі 4002750,00 грн.

Так, відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати у сумі 2500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1993 від 19 червня 2009 року, № 1995 від 19 червня 2009 року, № 3510 від 02 жовтня 2009 року, № 3575 від 06 жовтня 2009 року, № 3598 від 07 жовтня 2009 року, № 3605 від 08 жовтня 2009 року.

При цьому, 26 лютого 2010 року позивач надіслав відповідачу претензію щодо повернення попередньої оплати у сумі 1502750,00 грн. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав та кошти не повернув.

Частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що відповідач не виконав свого обов’язку щодо поставки кришки до ЖБ 80,3 0,18 F2C/R2W (C-прозоро/W-біла) у кількості 2965000 на суму 469458,33 грн. та ЖБ 83,3/80,3*85 зігованої 0,18/0,19 F1C/1C-R2W (C-прозоро/W-біла) у кількості 2965000 штук на суму 2866166,67 грн., ПДВ у сумі 667125,00 грн., а всього на загальну суму 4002750,00 грн., останній зобов’язаний повернути позивачу частину неповерненої попередньої оплати за товар у сумі 1502750,00 грн.

Судові витрати зі сплати державного мита у сумі 15027,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго” –Чернівецька обл., Хотинський р-н., с. Шилівці, вул. Миру, 33, код 22836526 на користь Приватного підприємства “Агроспецпроект” –м. Київ, пров. Жуковського, 17/25, код 31352489 –сплачені кошти у сумі 1502750,00 грн., державне мито у сумі 15027,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30 серпня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 вересня 2010 року.

Суддя                                         .