Рішення № 12406747, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/24126.10.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім Україна», м. Радивилів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів», м. Київ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: відкрите акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів», м. Київ

про          стягнення 145035,20 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Солодка М.О., предст., дов. б/н від 30.07.2010 року

від відповідача: Дутковський Б.В., предст. за дов. № 173 від 01.10.2010 року

від третьої особи: Домашенко О.Є., предст. за дов. № 321 від 30.06.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Байхім Україна»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»про стягнення 145035,2 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань щодо погашення заборгованості за договором про переведення боргу, укладеним між позивачем відповідачем та відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів». Позивач зазначає, що за зазначеним договором про переведення боргу відповідач зобов’язався погасити заборгованість відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів», що утворилась в зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 26/02/2008/UKR, а також сплатити пеню, відсотки річних та втрати від інфляції, однак своїх зобов’язань в повному обсязі не виконав. При цьому в якості судових витрат позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.09.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.09.2010 року до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено –відкрите акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів».

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі. Заперечував відповідач лише щодо стягнення з нього витрат на послуги адвоката. При цьому відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2010 року подав заяву про відмову від відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн. та не заперечував щодо розстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 26.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ :

26.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Байхім Україна»(Постачальник) (надалі по тексту ТОВ «Байхім Україна», позивач) та відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»(Покупець) (надалі по тексту ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», третя особа ) укладено Договір поставки № 26/02/2008/UKR (надалі по тексту Договір поставки), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити Порофор АDC/M-C1 (надалі Матеріал) ціна якого обумовлена у п. 4.1, а також у рахунках –фактурах, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Датою поставки, відповідно до п. 3.4 Договору, слід вважати дату підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної Постачальника.

Оплата за матеріал здійснюється Покупцем у гривнях згідно рахунку –фактури на кожну окрему поставку протягом 14 банківських днів з моменту поставки матеріалу Постачальником та приймання його Покупцем (п. 5.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив третій особі 19.03.2009 року поставку матеріалів на загальну суму 193440 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19/03-1 від 19.03.2009 року.

Повноваження особи, що отримувала товар від імені третьої особи підтверджуються довіреністю № 446 від 19.03.2009 року. Зазначена довіреність оформлена належним чином та містить підписи посадових осіб третьої особи та скріплена печаткою підприємства (копія в матеріалах справи).

Для оплати матеріалів позивачем третій особі було виставлено рахунок –фактуру № 17/03-3 від 17.03.2009 року.

Згідно наявних матеріалів справи, третя особа в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувалась. Згідно банківських виписок з рахунку позивача третьою особою було сплачено лише 48000 грн., зокрема 18.03.2009 року 18000 грн., 13.07.2009 року -10000 грн., 13.10.2009 року –20000 грн.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, 05.03.2010 року між позивачем (Кредитор), третьою особою (Первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»(Новий боржник) (надалі по тексту ТОВ «ТД «Київський завод гумових та латексних виробів», відповідач) було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, з моменту підписання Первісний боржник у зобов’язанні перед Кредитором по оплаті заборгованості згідно Договору № 26/02/2008/UKR замінюється на Нового боржника. Одночасно із переходом до Нового боржника зобов’язань по сплаті Кредитору основної суми боргу, до нього переходять і всі зобов’язання по сплаті пені, відсотків річних, штрафів, інфляційних втрат, які можуть бути нараховані за Договором № 26/02/2008/UKR, в тому числі і ті, які виникли на час укладання даного Договору про переведення боргу. Поручителем Нового боржника за виконання ним перед Кредитором зобов’язань, які перейшли до нього за цим Договором є Первісний боржник, про що з ним укладається Договір поруки (п.п. 3,4,6 Договору).

05.03.2010 року між третьою особою (Поручитель) і позивачем (Кредитор) було укладено Договір поруки згідно якого третя особа поручилась перед позивачем за виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про переведення боргу від 05.03.2010 року.

Після укладання Договору про переведення боргу третьою особою, як поручителем, було перераховано позивачу 20000 грн., зокрема 12.05.2010 року –10000 грн., 26.05.2010 року –10000 грн.

Згідно даних позивача заборгованість відповідача станом на день прийняття рішення складає 125 440 грн. Зазначений факт визнаний відповідачем під час судового розгляду справи в повному обсязі.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та третьою особою договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем третій особі матеріалів підтверджується матеріалами справи та не заперечується третьою особою і відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його третьою особою на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище третя особа за поставлений товар в повному обсязі та в установлені строки не розрахувалась.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.521 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Матеріалами справи встановлений та не заперечується сторонами факт укладання між третьою особою, позивачем та відповідачем договору про переведення боргу.

При переведенні боргу один боржник вибуває із правовідношення, а його місце займає нова особа, на яку переводиться борг.

Під час розгляду справи встановлений факт невиконання Новим боржником своїх зобов’язань перед Кредитором, що випливають з Договору про переведення боргу.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 125 440 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, Договором про переведення боргу (п. 4) встановлено, що одночасно із переходом до Нового боржника зобов’язань по сплаті Кредитору основної суми боргу, до нього переходять і всі зобов’язання по сплаті пені, відсотків річних, штрафів, інфляційних втрат, які можуть бути нараховані за Договором № 26/02/2008/UKR, в тому числі і ті, які виникли на час укладання даного Договору про переведення боргу.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 9.2 Договору поставки у випадку недотримання строків платежів більше ніж на 3 банківських дні, п. 5.1, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 2 % від загальної вартості поставки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням періоду обраного позивачем.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав, проти позову не заперечував. Відповідачем по справі подано заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при прийнятті рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Дослідивши підстави заяви відповідача та подані ним докази, враховуючи згоду позивача на розстрочку виконання рішення, господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача та вважає за можливе розстрочити виконання рішення на умовах визначених відповідачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі. Витрати на допомогу адвоката не підлягають стягненню з відповідача в зв’язку з поданням позивачем заяви про відмову від їх відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська,6, ід. код 36375935 з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(35500, Рівненська область, Радивилівський район, м. Радивилів, вул. Невського, 96, ід. код 32639354, р/р 26003001301923 у АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528) 145035,2 грн. (сто сорок п’ять тисяч тридцять п’ять гривень двадцять копійок), з яких 125440 грн. (сто двадцять п’ять тисяч чотириста сорок гривень) основного боргу, 4938,56 грн. (чотири тисячі дев’ятсот тридцять вісім гривень п’ятдесят шість копійок) відсотків річних, 3868,8 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень вісімдесят копійок) пені, 10787,84 грн. (десять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень вісімдесят чотири копійки) втрат від інфляції, а також 1450,36 грн. (одну тисячу чотириста п’ятдесят гривень тридцять шість копійок) –державне мито та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень )–витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення наступним чином:

25000 грн. до 20.11.2010 року (включно);

25 000 грн. до 20.12.2010 року (включно);

25000 грн. до 20.01.2011 року (включно);

25000 грн. до 20.02.2011 року (включно);

25000 грн. до 20.03.2011 року (включно);

21721,56 грн. до 20.04.2011 року (включно).

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Суддя                                                                      О. С. Копитова