Рішення № 12406746, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/35415.11.10 За позовом Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція» До Міністерства культури і туризму України

про                     стягнення 2255 766, 60 грн.

Суддя Дідиченко М.А. Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:           Троценко М.М. –представник за довіреністю від 01.04.2010 року;

від відповідача: Старостенко С.А. –представник за довіреністю від 14.09.2010 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Державне підприємство «Державна театрально-видовищна агенція»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та туризму України про стягнення 2255 766, 60 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з фінансування культурно-мистецьких заходів, проведених позивачем на виконання наказів відповідача.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2010 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача, окрім основної суми заборгованості збитки від і інфляції у сумі 303265, 20 грн., 3% річних у розмірі 100250, 68 грн., пеню у сумі 132386, 61 грн. та 57503, 77 грн. штрафу.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в роз’ясненні від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Так, у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, відповів, що під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 2 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, судом задоволено подану позивачем заяву частково, в частині збільшення збитків від інфляції на суму 303265, 20 грн. та 3% річних на суму 100250, 68 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.11.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якої факт наявності боргу не заперечив, зазначивши, що оплату не проведено у зв’язку, що Державне казначейство України не здійснило відповідних операцій щодо здійснення бюджетних асигнувань, а тому відповідно до ст. 212 ЦК України, відсутність коштів є відкладальною обставиною, що свідчить про ненастання обов’язку виконання зобов’язання.

У судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2010 року.

У судовому засіданні 15.11.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2010 року заперечував проти позовних вимог, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 положення про Міністерство культури і туризму України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1566, Міністерство культури і туризму України (далі - MKT) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 7 вказаного положення MKT видає у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення MKT, прийняті в межах його повноважень, є обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

У період з жовтня 2008 року по грудень 2010 року Міністерство культури та туризму України видало накази Державному підприємству «Державна театрально-ввидовищна агенція»на організацію та проведення культурно-мистецьких заходів, а саме: № 1086/0/16-08 від 14.10.2008 року, № 1241/1/16-08 від 03.11.2008 року, № 1306/0/16-08 від 10.11.2008 року, № 1402/1/16-08 від 21.11.2008 року, № 1442/0/16-08 від 25.11.2008 року, № 1450/1/16-08 від 26.11.2008 року, № 1485/0/16-08 від 02.12.2008 року, № 1527/0/16-08 від 04.12.2008 року, № 1539/0/16-08 від 08.12.2008 року, № 1546/1/16-08 від 09.12.2008 року, № 738/0/16-09 від 09.09.2009 року, № 795/1/16-09 від 24.09.2009 року, № 816/0/16-09 від 01.10.2009 року, № 888/1/16-09 від 19.10.2009 року, № 909/0/16-09 від 23.10.2009 року, № 911/0/16-09 від 23.10.2009 року, № 1010/0/16-09 від 20.11.2009 року, № 1021/0/16-09 від 23.11.2009 року, № 1051/0/16-09 від 27.11.2009 року, № 1062/0/16-09 від 27.11.2009 року, № 1071/1/16-09 від 03.12.2009 року, № 1084/0/16-09 від 07.12.2009 року, № 1108/1/16-09 від 09.12.2009 року, № 1122/1/16-09 від 11.12.2009 року, № 1174/0/16-09 від 18.12.2009 року та № 1191/1/16-09 від 21.12.2009 року.

Державне підприємство «Державна театрально-видовищна агенція»на виконання наказів Міністерства культури і туризму України здійснило підготовку та проведення 26 культурно-мистецьких заходів на загальну суму 1922770, 00 грн.

Відповідно до п. 3 наказів МКТ, наданих в матеріали справи, наказано управлінню фінансування, обліку та звітності здійснити перерахування коштів Державному підприємству «Державна театрально-видовищна агенція»на реєстраційний рахунок після проведення заходу і подання звітних документів із врахуванням перерахунку на фактичні витрати, які не перевищують суму, обумовлену цим наказом (в т.ч. видатки на утримання служби виконавця).

Зазначені заходи були повністю здійснені та виконані позивачем, про що свідчать підписані обома сторонами творчі звіти, наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач не здійснив в повному обсязі фінансування проведених заходів. Загальна сума витрат понесених позивачем на виконання 26 наказів відповідача склала 1922770, 00 грн.

19.03.2010 року позивач направив відповідачу претензію № 3/5 про сплату суми заборгованості у розмірі 1922770, 00 грн.

У відповідь на зазначену претензію, відповідач листом № 15/2-288 від 30.09.2010 року повідомив, що зазначену заборгованість Міністерство планувало профінансувати в грудні 2009 року за рахунок асигнувань, передбачених МКТ за відповідними бюджетними программами. Однак, станом на 31.12.2009 року асигнувань, які були передбачені Міністерству на грудень 21009 року, Державним казначейством України не відкривались.

Таким чином, станом на подання позовної заяви борг у розмірі 1922770, 00 грн. залишився непогашеним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи протии позовних вимог відповідач зазанчає, що відсутність бюджетного фінансування на підставі ст. 212 ЦК України є відкладальною обставиною, що свідчить про ненастання обов’язку виконання зобов’язання щодо оплати проведених заходів.

Суд не може погодитися з даними запереченнями відповідача враховуючи наступне.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобов’язань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Пунктом 11 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено поняття бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльності, яка пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України; бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів,

Дії по розробленню бюджетного запиту –документу, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності на наступний бюджетний період відносяться до порядку здійснення бюджетного процесу, і вчинення, чи не вчинення цих дій, не є обставиною з якою пов’язується виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Не є дана обставина відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність коштів не свідчить про ненастання обов’язку виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, наказами Міністерства культури та туризму України не встанволено конкретного строку оплати проведених заходів, тому для визнання строку оплати застосовуються положення ст. 530 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив претензію про сплату суми заборгованості на адресу відповідача 19.03.2010 року.

Таким чином, з урахуванням поштового перебігу відповідач повинен був розрахуватися за проведені культурно-мистецькі заходи у строк до 29.03.2010 року.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1922770, 00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 100 250, 68 грн. та збитки від інфляції у розмірі 303265, 20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як було зазначено вище, остаточний розрахунок за проведені заходи відповідач повинен був здійснити у строк до 29.03.2010 року, тому нарахування 3% річних починається з 30.03.2010 року.

1922770, 00 грн. * 3% * 216 (з 30.03.2010 року по 31.10.2010 року) / 365 = 34135, 75 грн.

Отже, за перерахунком суду, 3% річних становлять 34135, 75 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Збитки від інфляції становлять:

1922770, 00 грн. * 102,58 % (зведений індекс з квітня 2010 року по вересень 2010 року) –1922770, 00 грн. = 49607, 47 грн.

Таким чином, за перерахунком суду збитки від інфляції становлять 49607, 47 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 530, 525, 526 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міністерства культури і туризму України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19; ідентифікаційний код 20055032) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Державного підприємства «Державна театрально-видовищна агенція»(04050, м. Київ, вул. Артема, 81; ідентифікаційний код 33948323) основну заборгованість у розмірі 1922 770 (один мільйон дев’ятсот двадцять дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 34 135 (тридцять чотири тисячі сто тридцять п’ять) грн. 75 коп., збитки від інфляції у сумі 49 607 (сорок дев’ять тисяч шістсот сім) грн. 47 коп., 20 333 (двадцять тисяч триста тридцять три) грн. 70 коп. державного мита та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 23.11.2010 року