Ухвала суду № 124065852, 25.12.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7575/24

Провадження № 2/0203/2571/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменко С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку,

встановив:

18 грудня 2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку.

Одночасно до матеріалів позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку для звернення до суду з вказаним позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування клопотання зазначено, що фактично копію оскаржуваного наказу відповідач направив позивачу на її заяву від 25 жовтня 2024 року за супровідним листом від 07 листопада 2024 року, що остання отримала лише 21листопада 2024 року, а тому за захистом своїх прав позивачка звернулась 18 грудня 2024 року.

Відповідно до ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Частинами 6, 7 та 8 ст.127 ЦПК України передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

В позовній заяві позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по 02.12.2024.

З матеріалів клопотання про поновлення строку на звернення до суду із позовом позивач посилалась на те, що копію оскаржуваного наказу відповідач направив позивачу на її заяву від 25 жовтня 2024 року за супровідним листом від 07 листопада 2024 року. Позивач, як вже встановлено з позовної заяви, не отримувала заробітну плату з квітня 2022 року, однак остання не зазначила чому не зверталася із заявами до відповідача про неотримання заробітної плати раніше.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, а також обставини, на які посилається позивач, як на докази поважності причин пропуску строку на звернення з даною категорією справи, суд не визнає такі причини поважними, оскільки зазначені підстави не перешкоджали позивачу в передбачений законом, а саме ст.233 КЗпП України, строк звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вказані вище обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо поновлення позивачеві процесуального строку, встановленого законом на подання до суду вказаної позовної заяви за відсутності поважних причин його пропуску та відповідно до ч.2 ст.126 ЦПК України, залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 127, 258-260, 354 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.

Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст.261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.

Суддя С.В. Єдаменко