Рішення № 12406071, 16.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.10 р. Справа № 40/250

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, м. Донецьк

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 4 640 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Красюков Д.В. юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Істейт” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 4 640 грн. згідно договору суборенди №72/09-Д від 01.06.09р.

До початку розгляду спору по суті та відкриття судового засідання позивач збільшив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України, а саме він просить додатково стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 880 грн. 01 коп., три проценти річних в сумі 139 грн. 58 коп. та інфляційні в сумі 440 грн. 80 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Під збільшенням розміру позовних вимог (частина четверта статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

Позивач при предявленні додаткових позовних вимог не дотримався приписів статті 58 ГПК України, тому вони не можуть бути задоволенні господарським судом.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії НОМЕР_2 від 29.05.02р. підтверджує знаходження відповідача за адресою вказаною у позовній заяві.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Істейт”, надалі Орендар, та фізизчою особою підприємством ОСОБА_1, надалі Суборендар, було укладено договір суборенди №72/09-Д від 01.06.09р. за яким Орендар надав Суборендарю в користування приміщення площею 29,0 кв.м. другого поверху адміністративної будівлі, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-т Лагутенко, 13, згідно п.п. 1.1., 1.2.1., 1.2.2.,1.2.3. договору.

Факт передачі приміщення у користування підтверджено актом прийому передачі від 01.06.09р. відповідно п.1.4. договору.

Пунктом 5.3. договору встановлений строк його дії, а саме до 31.12.09р.

Згідно п.1.2. договору приміщення знаходиться у володінні та користуванні Орендаря на підставі договору оренди №08/04/08 від 18.04.08р., укладеного між Орендарем та Орендодавцем, п.2.2.10. якого передбачає право Орендаря здавати приміщення в суборенду.

Сторони встановили розмір суборендної плати в місяць в сумі 1160 грн., що знайшло своє відображення в п. 3.1. договору суборенди приміщення.

Пунктом 3.2 договору суборенди приміщення передбачено, що Суборендар щомісячно сплачує суборендну плату за наступний місяць шляхом перерахування на банківський рахунок Орендаря 100 % суборендної плати не пізніше останнього числа поточного місяця.

Однак, свої зобовязання з серпня 2009 року по листопад 2009 року за договором Суборендар у повному обсязі не виконав, у звязку з чим за ним утворився борг з суборендних платежів в сумі 4 640 грн., який позивач і намагається стягнути.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір суборенди.

Згідно пункту 1 статті 288 ГК України орендар має право передати окремі обєкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Згідно зі ст. 9, п. 6 ст. 283 ГК України до відносин суборенди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом зясовано, що відповідно ч. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не перевищує строку договору найму. Також те, що до правовідносин які випливають із договору суборенди застосовуються приписи законодавства, яке регулює орендні відносини.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки та умови внесення орендної плати визначаються в договорі.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором суборенди.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з суборендної плати в сумі 4 640 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У позовних вимогах в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 880 грн. 01 коп., трьох процентів річних в сумі 139 грн. 58 коп. та інфляційних в сумі 440 грн. 80 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання, суд вважає за необхідне відмовити.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно приписів статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.11.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 638, 759, 762, 774 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, 44, 46, 47, 49, 55, ст.ст. 82, 82-1, п.3 ст.83, ст. 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії НОМЕР_2 від 29.05.02р., ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, на користь:

-товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт”, 83045, м. Донецьк, пр-т. Ленінський, 43, ід. код 34627450, борг з суборендних платежів в сумі 4 640 грн., витрати по держмиту в сумі 102 грн. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 880 грн. 01 коп., трьох процентів річних в сумі 139 грн. 58 коп. та інфляційних в сумі 440 грн. 80 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 18.11.10р.