Ухвала суду № 124056360, 25.12.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3300/23

Провадження № 1-кп/229/248/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши в закритому судовому засіданні обвинувальні акти відносно кримінальних проваджень, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022052100001667 від 30.10.2022 , 42023052100000408 від 11.02.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Сєверодонецьк, Луганської області, громадянина України, військовослужбовець військової служби за контрактом, начальник штабу-перший заступник командира НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , майор, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває об`єднане кримінальне впровадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст.191КК України .

19.12.2024 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

В обґрунтування клопотання зазначив, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб. За вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, передбачено основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна тобто кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, та яке, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним злочином, до якого не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у разі доведення провини в суді.

За вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, за вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, передбачено основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Так, метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно вплинути, шляхом погроз або вмовлянь, на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів, що призведе до зміни ними своїх показань або відмови від надання показань, під час розгляду справи у суді, оскільки свідки, в тому числі являються підлеглими ОСОБА_5 , у зв`язку із чим, із застосуванням своїх зв`язків та вагомості посади, може мати змогу впливу на осіб, в тому числі тих, які проходять військову службу.

Обвинувачений ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Так, обвинувачений ОСОБА_5 через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, матиме можливість знищити речові докази чи документи по кримінальному провадженню, які були здобуті в ході досудового розслідування.

Також, обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки серед військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 , в силу займаної посади начальнику штабу першого заступника командира 1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_2 , має знайомства серед військовослужбовців та інших осіб, які зможуть сприяти останньому у впливі на здійснення судового розгляду та прийнятті законного рішення у розумні строки по кримінальному провадженню.

Крім того, вказані обставини свідчать і про ризик вчинення іншого злочину, з огляду на здійснення впливу на підлеглих, само по собі, вже створює склад іншого злочину.

Відповідно до ст. 178 КПК України, встановлено вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 4 ст. 191 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає продовженню обраного запобіжного заходу тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважає, що ризики не доведені, заявив клопотання про зміну запобіжного західу на альтернативний більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашный арешт.

Обвинувачений також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, повністю підтримав думку захисника, просив замінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашный арешт.

Прокурор заперечував проти задоволення заявленого клопотання захисника, просив суд відмовити в задоволенні заявленого клопотання захисника та просив задовольнити своє клопотання та продовжити термін діїї запобіжного заходу.

Вислухавши учасників судового засідання, суд дійшов до наступного:

ОСОБА_5 ухвалою судді продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Судом перевірено законність та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано характер скоєного кримінального правопорушення у сфері службової діяльності пов`язаної з наданням публічних послуг, будучи військовослужбовцем в період дії воєнного стану, дані про особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, відсутність доказів та медичних відомостей які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки домашній арешт є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні; неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що відсутні докази щодо звернення осіб, які поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також не може бути застосований у відношенні останнього.

Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі. Воєнний злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про його максимальний ступінь суспільної небезпеки, а відтак до такого військовослужбовця може бути застосовано виключно запобіжний захід - тримання під вартою.

Зазначеним Законом статтю 176 Кримінального процесуального кодексу України доповнено частиною сьомою, відповідно до якої «Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176», тобто тримання під вартою. Крім того, змінами до статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що «Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами п`ятою та сьомою статті 176 цього Кодексу».

Таким чином, з прийняттям Закону, та відповідного до положень ст. ст. 182,194,196,197,199,181,203 КПК України, в їх систематичному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що унеможливлюється застосування будь-яких інших запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, до військовослужбовців, які вчинили окремо визначені військові злочини під час дії правового режиму воєнного стану.

При цьому суд звертає увагу, на те що запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту або особистого зобов`язання, а також ті, що перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України, обмеження дають певний, визначений ухвалою слідчого судді строк, а інші запобіжні заходи в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдовувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Отже, слід звернути увагу на те що строк дії альтернативного запобіжного заходу, який було обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді внесення застави діє і на теперішній час.

Своєю чергою, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід суду, щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Суд вважає, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_5 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в цьому випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.

Суд, також вважає за можливе утримування ОСОБА_5 в умовах гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 323, 331, 372,381 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, але не більше ніж до 22 лютого 2025 року-включно, з утримуванням в умовах гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого - відмовити.

Термін дії ухвали до 22 лютого 2025 року-включно.

Копію ухвали направити начальнику Держаної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» та начальнику гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 - для відома та виконання.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1