Постанова № 124053996, 25.12.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1871/24

провадження № 3/631/826/24

П О С Т А Н О В А

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

25 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід відділенняполіції №3Харківського районногоуправління поліції№ 1Головного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті надійшовадміністративний матеріал,складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 185439, складеного 30 листопада 2024 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, убачається, що 30 листопада 2024 року о 10 годині 44 хвилин в Харківській області, Харківський район, село Новоселівка, вулиця Світанкова, поблизу будинку № 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом «Spark R5» будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами Нововодолазьким відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до виконавчого провадження № 60311594 від 14 серпня 2023 року.

Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винну у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнав у повному обсязі, пояснив, що 30 листопада 2024 року їхав на скутері та не знав, що не можна керувати таким видом транспорту як електроскутер у зв`язку із встановленими обмеженнями.

Суддя, враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283,254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновкомексперта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

У частині 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідальність за керування транспортнимзасобом особою,яка немає відповіднихдокументів направо керуваннятаким транспортнимзасобом абоне пред`явилаїх дляперевірки,або стосовноякої встановленотимчасове обмеженняу правікерування транспортнимизасобам встановленау статті126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення якої інкримінується ОСОБА_1 передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

На підтвердженняпровини ОСОБА_1 працівниками відділенняполіції №3Харківського районногоуправління поліції№ 1Головного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті наданінаступні докази,які безпосередньобули дослідженіу судовомузасіданні,а саме:

протокол проадміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 № 185439, складений 30 листопада 2024 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Токар Тетяною Сергіївною, який особисто підписаний ОСОБА_1 із наданням пояснень: «не знав, що для транспортного засобу «Смарк» потрібно посвідчення водія» (а. с. 2);

рапорт інспектора відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції Токар Тетяни Сергіївни, з якого вбачається, що 30 листопада 2024 року під час патрулювання в селі Новоселівка по вулиці Світанкова, поблизу будинку № 6 було виявлено водія мопеда, який керував транспортним засобом без одягненого шолома. Під час перевірки за базами ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування строком на 1 рік відповідно до постанови Нововодолазького районного суду Харківської області від 19 червня 2024 року. Також згідно даних ІПНП було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 обмежений у праві керування транспортним засобом Нововодолазьким відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до виконавчого провадження № 60311594 від 14 серпня 2023 року. З даного приводу відносно водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також до матеріалів справи долучено копію постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, прийнятої 14 серпня 2023 року старшим державним виконавцем Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карбань Аліною Олексіївною в рамках виконавчого провадження № 60311594 при примусовому виконанні виконавчого листа № 631/1341/18, виданого 02 жовтня 2019 року Нововодолазьким районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно даної постанови встановлено, що останній має заборгованість по аліментах у розмірі 25020 гривень 30 копійок, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 31 липня 2023 року за період з 01 квітня 2023 року по 31 липня 2023 року перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. У пункті 3 постави вказано, що вона підлягає направленню до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України для виконання після закінчення строку визначеного частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована.

З цього приводу слід зазначити, що порядок виконання судових рішень врегульовано нормамиЗакону України «Про виконавче провадження», частина 1 статті 28 якого обумовлює, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно допідпункту 2пункту 1частини 9статті 71Закону України«Про виконавчепровадження» занаявності заборгованостізі сплатиаліментів,сукупний розмірякої перевищуєсуму відповіднихплатежів зачотири місяці,державний виконавецьвиносить вмотивованупостанову провстановлення тимчасовогообмеження боржникау правікерування транспортнимизасобами до погашеннязаборгованості зісплати аліментіву повномуобсязі.Постанови,зазначені упунктах 1 4цієї частини,надсилаються сторонамдля відомане пізнішенаступного робочогодня здня їхвинесення. Постанови,зазначені упунктах 1 4цієї частини,направляються довиконання відповіднимиорганами післязакінчення строку,визначеного частиноюп`ятою статті74цього Закону,для оскарженнярішення,дії виконавця,якщо рішення,дії виконавцяне булиоскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1 4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом..

З оглядуна вищевикладене, ОСОБА_1 обізнанийпро наявність виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів, яке перебуває на виконанні у Нововодолазькому відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 15 жовтня 2019 року, оскільки останнім у судовому засіданні даний факт не оспорювався. А отже, під час зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції 30 листопада 2023 році, останній беззаперечно був обізнаний про наявність цих стягнень та повинен був цікавитись наслідками не сплати аліментів.

Крім того, згідно копії постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, прийнятої 14 серпня 2023 року старшим державним виконавцем Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карбань Аліною Олександрівною в рамках виконавчого провадження № 60311594 при примусовому виконанні виконавчого листа № 631/1341/18, а саме пункту 3 постави, вбачається, що постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, після її винесення підлягає направленню до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України для виконання.

Відповідно до статті 8 Закону Україна «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Сторони виконавчого провадження мають повний доступ до провадження, адже після відкриття виконавчого провадження кожній із сторін державним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням надсилається постанова про відкриття провадження, яка містить індикатор доступу до виконавчого провадження, що дає можливість ознайомитись із діями виконавця, а також усіма документами виконавчого провадження.

З оглядуна викладеневбачається,що ОСОБА_1 мав можливістьзнайомитися зусіма матеріаламивиконавчого провадження,що перебуваєна виконанніу Нововодолазькому відділідержавної виконавчоїслужби уХарківському районіХарківської областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,та знатипро наявністьпостанови державноговиконавця провстановлення тимчасовогообмеження у праві керування транспортними засобами, а також, як було вказане вище, повинен був цікавитись наслідками не сплати аліментів.

Також у судовому засіданні був досліджений диск з відеозаписами, що долучені до матеріалів справи, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 30 листопада 2024 року, зокрема, спілкування працівників поліції після зупинки транспортного засобу мопеду «Spark R5» під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування та при перевірці бази ІПНП було встановлено, що постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, прийнятою 14 серпня 2023 року державним виконавцем Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 було обмежено у праві керування транспортними засобами. Вищевказані файли, окрім іншого, містять записи про роз`яснення водію інспектором поліції прав та обов`язків, передбачених Конституцією України та Кодексом України про адміністративне правопорушення, а також процес складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від керування транспортним засобом водій був відсторонений

З цього приводу слід зазначити, що частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Відповідно до приписів статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи не суперечать вимогам статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації; на цих записах відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах.

Також суддя бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

У даній справі суд вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику. Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті правопорушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму дій працівників поліції та фундаментальних прав і свобод порушника.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, яка його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Крім того, доказів того, що після встановлення наявності у ОСОБА_1 обмеження у праві керування транспортними засобами, останній з цього приводу звертався до Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами на даний час скасована, матеріали справи не містять.

Що стосується посилань ОСОБА_1 на те, що він керував саме електричним скутером та не вважав його транспортним засобом, слід зазначити наступне.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначається, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відтак, з указаних термінів слідує, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому транспортний засіб, у тому числі і електроскутер, й у вузькому механічний транспортний засіб.

У статті 1 Закону України від 24 лютого 2023 року № 2956-ХІ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» міститься визначення, що електричний колісний транспортний засіб дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії; легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Таким чином електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Крім того, з правових висновків, викладених Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у своїх постановах, слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 (провадження № 61-10553св22) вказав, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

На те, що будь-якийтранспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів вказав Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к (провадження № 51-877км18).

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, шо коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Суд звертає увагу на те, що усі водії транспортних засобів, у тому числі й водії транспортних засобів з електричними двигунами є повноцінними учасниками дорожнього руху, які без виключення, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, мають дотримуватися Правил дорожнього руху України.

Як вже зазначалось, частина 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Суб`єктами правопорушень, передбачених статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особи, які здійснюють керування транспортними засобами.

Відтак, вказана норма права встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами стосовно яких встановлені обмеження у керуванні транспортними засобами. Тобто, для притягнення особи водія до адміністративної відповідальності за порушення приписів частини 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не має значення яким саме видом транспортного засобу (механічним, немеханічним, електричним тощо) вона керувала, в даному випадку ключове значення має наявність встановленого обмеження у керуванні транспортними засобами.

Враховуючи вищевикладене,оцінивши матеріалисправи танаведені доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,своєчасному таоб`єктивномудослідженні всіхобставин справив їхсукупності,суд доходитьвисновку,що діїводія ОСОБА_1 не відповідаливимогам статті15Закону України«Про дорожнійрух»,а отжев діяхостаннього міститьсясклад адміністративногоправопорушення,відповідальність заяке передбаченачастиною 3статті 126Кодексу Українипро адміністративніправопорушення,тобто керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення судді не надано.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силупункту 1частини 1статті 34Кодексу Українипро адміністративніправопорушення суддявизнає обставиною,яка пом`якшуєвідповідальність ОСОБА_1 щире розкаяння винного.

Обставин, що обтяжують відповідальність, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається. Майнової шкоди проступком не заподіяно.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції частини 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушенняу провадженні по справі про адміністративне правопорушенняу разі винесеннясудом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, 40-1, частиною 3 статті 126, 245, 256, 268, 277, 279, 280, 283 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк ТРИ місяця.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: Т. М. Трояновська