Постанова № 12405175, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2010 року 11 год. 50 хв. № 2а-13284/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»

ДоСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

ПроВизнання нечинними податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін

від позивача: Якименко Ю.В. за дов. № 143 від 16.12.2009 р.

від відповідача: Єненко М.С. за дов. № 1782/9/10-110 від 29.09.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. № 0000254120/0.

30.09.2010 р. від представника позивача через Відділ документального обігу та контролю надійшли доповнення до позовної заяви, в яких просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. № 0000254120/0, від 28.04.2010 р. № 0000254120/1; від 08.07.2010 р. № 0000254120/2; від 20.09.2010 р. № 0000254120/3.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати, адже винесені податковим органом безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, в задоволенні адміністративного позову просив суд відмовити. Вважає, що до позивача цілком правомірно застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення останнім законодавства про податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 484104,96 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішень субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Укртранснафта»з питань правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, за результатами якої складено Акт від 19.02.2010 р. № 77/41-20/31570412.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ВАТ «Укртранснафта»несвоєчасно подано платіжні доручення на сплату узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ, чим затримано сплату узгодженого податкового зобовязання з ПДВ в сумі 2420524,80 грн. на 61 день та 1449177,20 грн. на 91 день.

У звязку з виявленими порушеннями, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 23.02.2010 р. № 0000254120/0, яким ВАТ «Укртранснафта» зобовязано сплатити штраф у розмірі 20 % - 484104,96 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України. Скарги позивача рішеннями від 21.04.2010 р. № 4753/10/25-022, від 25.06.2010 р. № 3370/10/25-114, від 06.09.2010 р. № 9028/6/25-0215 залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 р. № 0000254120/0 залишено без змін.

В подальшому на адресу ВАТ «Укртранснафта» контролюючим органом були винесені повідомлення-рішення форми «Ш»від 28.04.2010 р. № 0000254120/1; від 08.07.2010 р. № 0000254120/2; від 20.09.2010 р. № 0000254120/3.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду задля відновлення прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

ВАТ «Укртранснафта»подало до СДП у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року. В податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року сума в р. 27 сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду складає 3869702 грн. та сума штрафу нарахована платником податку самостійно у звязку із виправленням помилки 5 грн.

Граничний термін сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ 30.10.2009 р.

Згідно п. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу положень 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

ВАТ «Укртранснафта»подало до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, в р. 27 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у рахуванням залишку відємного періоду) якої визначив суму ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет, у розмірі 3869702 грн. та суму та штраф (нараховано позивачем самостійно у звязку з виправленням помилки) 5 грн.

У відповідності до платіжного доручення № 2 від 30.10.2009 р. на суму 3869 707 грн. ВАТ «Укртранснафта»сплатило узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2009 року, у т.ч. штраф 5 грн.

Податкова інспекція вказує на порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме позивачем несвоєчасно подано платіжні доручення на сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ, чим затримано сплату узгодженого податкового зобовязання з ПДВ в сумі 2420524,80 грн. на 61 день та 1449177,20 грн. на 91 день, а також обґрунтовує позицію п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, яким передбачено, що сплата податкового зобовязання зараховується в рахунок погашення податкового боргу (в разі його наявності) минулих періодів, та зазначає про наявність у позивача податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 06.05.2009 р. було винесено першу податкову вимогу № 1/28, відповідно до якої ВАТ «Укртранснафта»повідомлено, що станом на 06.05.2009 р. сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 3 933394 грн. Окружний адміністративний суд міста Києва 18.06.2009 р. виніс постанову у справі № 2а-5312/09/2670, якою позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта»задовольнив та скасував першу податкову вимогу № 1/28 від 06.05.2009 р., в мотивувальній частині постанови суд зазначив про відсутність з боку ВАТ «Укртранснафта»порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгодженій у відповідній податковій звітності, а також про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків не довела правомірність прийняття першої податкової вимоги № 1/28 від 06.05.2009 р.. Ухвалою від 19.05.2010 року Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-5312/09/2670 залишив без змін.

В подальшому другою податковою вимогою СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 2/35 від 17.06.2009 р. було визначено, що станом на 17.06.2009 р. сума податкового боргу ВАТ «Укртранснафта»за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 23 002 005,90 грн., у тому числі з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 7 203 898,00 грн. та рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами у розмірі 15 798 107,90 грн. Окружний адміністративний суд міста Києва 03.09.2009 р. виніс постанову у справі № 2а-7571/09/2670, якою задовольнив позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта»та скасував другу податкову вимогу № 2/35 від 17.06.2009 р., в мотивувальній частині постанови зазначено про відсутність з боку ВАТ «Укртранснафта»порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань, про вину обслуговуючого банка щодо неперерахування платежів, а також про безпідставність другої податкової вимоги.

Також, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7571/09/2670 здійснено посилання на пп.16.5.1. п.16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому зазначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Крім того, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7571/09/2670 зазначено про прийняття судом до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 р. у справі № 41/301, яким було задоволено позов ВАТ «Укртранснафта»до АКБ «Європейський», третя особа СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про спонукання виконати банком платіжні доручення щодо перерахування податкових платежів.

В силу положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

В підпункті 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що сплата податкового зобовязання зараховується в рахунок погашення податкового боргу (в разі його наявності) минулих періодів, та зазначає про наявність у позивача податкового боргу.

Контролюючий орган зазначив, що станом на 30.10.2009 р. надійшли кошти на сплату узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ в сумі 3869707 грн. згідно платіжного доручення № 2.

Так, податкова інспекція враховуючи вимоги п.п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платіжним дорученням № 2 на сплату узгодженого податкового зобовязання з ПДВ по декларації за вересень 2009 року на загальну суму 3869707 грн. здійснила погашення частини податкового боргу з ПДВ по декларації за травень 2009 року в сумі 1452057,84 грн., частину податкового боргу з ПДВ по декларації за червень 2009 року в сумі 2349244,17 грн., 32 грн. сплата самостійно нарахованого штрафу та 68372,99 грн. погашення пені.

В платіжному дорученні ВАТ «Укртранснафта» від 30.10.2009 р. за № 2 на суму 3869 707 грн., в призначенні платежу зазначено податок на додану вартість за вересень 2009 року.

З огляду на встановлення судами факту відсутності у ВАТ «Укртранснафта»податкового боргу, у тому числі з податку на додану вартість, то у контролюючого органу не було підстав для застосування п.п. 7.7 ст. 7 та п.п. 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», самостійної зміни призначення платежу та здійснення розподілу сплачених сум на неіснуючий борг та нараховану пеню на нього.

Відповідно до 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Враховуючи вчасну сплату ВАТ «Укртранснафта»податку на додану вартість за вересень 2009 року, суд дійшов висновку про безпідставне застосування контролюючим органом до Товариства положень п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ними рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.02.2010 р. № 0000254120/0; від 28.04.2010 р. № 0000254120/1; від 08.07.2010 р. № 0000254120/2; від 20.09.2010 р. № 0000254120/3, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.02.2010 р. № 0000254120/0; від 28.04.2010 р. № 0000254120/1; від 08.07.2010 р. № 0000254120/2; від 20.09.2010 р. № 0000254120/3.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 19.11.2010 р.