Постанова № 12405169, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2010 року 10 год. 25 хв. № 2а-3360/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України, Державного підприємства спеціального звязку

До1)Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2)Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»

ПроВизнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії За участю представників сторін

від прокуратури: Рибалка Ю.В. посвідчення № 137

від позивача 1: Висоцький М.В. за дов. № 315/15/14-10 від 22.01.2010 р.

від позивача 2, Латишева І.В. за дов. № 15/8-5937 від 22.12.2009 р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України, Державного підприємства спеціального звязку до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними, зобовязання оформити Державному підприємству спеціального звязку право власності та видати останньому свідоцтво про право власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 3, загальною площею 5558 кв. м.

В судовому засіданні 23.06.2010 р. представник прокуратури звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд:

- визнати дії Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протиправними;

- зобов'язати Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформити право власності на нерухоме майно на Вокзальній пл., 3 в м Києві за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (у господарському віданні Державного підприємства спеціального зв'язку) та видати Державному підприємству спеціального зв'язку свідоцтво про право власності на нежитловий будинок (інвентарний номер 10144), розташований за адресою: Вокзальна площа, 3, м. Київ, 01032, загальною площею 5558 кв. м.;

- визнати дії Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»незаконними;

- зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»усунути перешкоди для оформлення права власності на нерухоме майно на Вокзальній пл., З в м Києві за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (у господарському віданні Державного підприємства спеціального зв'язку) та видачі Державної у підприємству спеціального зв'язку свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (інвентарний номер 10144), розташований за адресою: Вокзальна площа, 3, м. Київ, 01032, загальною площею 5558 кв. м, шляхом внесення до матеріалів технічної інвентаризації (Технічного паспорту, виготовленого станом а 24.09.2009) запису, що примітка зроблена помилково.

Представники позивачів адміністративний позов підтримали, просили задовольнити вимоги. В обґрунтування позову посилались на безпідставність відмови відповідача в реєстрації права державної власності та видачі Державному підприємству спеціального звязку відповідного свідоцтва на нежитловий будинок, чим порушено його права та охоронювані законом інтереси.

Свою позицію позивачі обґрунтовують тим, що посилання відповідача на Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 р. за № 62/364, та на Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна в м. Києві, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 р. № 1227 (не зареєстрований в управлінні юстиції) є незаконним, оскільки вказані нормативно-правові документи не мають зворотної дії у часі відповідно до статті 58 Конституції України та регулюють порядок оформлення права власності лише на новозбудоване, перебудоване або реконструйоване нерухоме майно після набрання ними чинності. Нежитловий будинок, на який позивачі просять оформити право власності та видати свідоцтво побудований в 30-их роках минулого століття, відновлений після пожежі в 50-их роках та переданий на баланс Державного підприємства спеціального звязку в 1987 році із вже влаштованою антресоллю та мансардою, а також вхідною групою у тому вигляді, що є на сьогоднішній час, і жодних дій по реконструкції вхідної групи, а також влаштуванні антресолі та мансарди позивач 2 не здійснював.

В наданих суду запереченнях відповідач (Головне управління комунальної власності м. Києва) посилається на те, що відмова в реєстрації та видачі свідоцтва про право власності зумовлена наявністю, в наданому Державним підприємством спеціального звязку пакеті необхідних документів, в матеріалах технічної інвентаризації, виготовленої БТІ, примітки про неподання дозволу на реконструкцію вхідної групи та влаштування антресолі та мансарди. За відсутності зазначених документів відповідно до пп. «а»п. 14 Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 27.10.2009 № 1227, відсутні і підстави для оформлення права власності, так як оформлення права власності суперечить законодавству України.

В судовому засіданні представник відповідача окремо зазначив, що при умові усунення примітки, зробленої БТІ, Головне управління комунальної власності міста Києва не вбачатиме підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивачі в частині оформлення права власності за державою в особі Міністерства транспорту та звязку України та видачі свідоцтва на нежитловий будинок Державному підприємству спеціального звязку, в господарському віданні якого перебуває зазначене майно.

За клопотанням позивача 2 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2010 р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», яке виготовляло технічну документацію на спірну будівлю.

У звязку з поданими Прокуратурою міста Києва уточненнями позовних вимог ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2010 р. Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»виключено з числа третіх осіб і залучено до участі в справі в якості відповідача 2.

На уточнені позовні вимоги відповідач 1 заперечив протиправність своїх дій і підтвердив суду про відсутність перешкод у оформленні права власності та видачі свідоцтва після усунення примітки БТІ.

Відповідач 2 в наданих суду поясненнях по суті спору позовні вимоги заперечив та свою позицію обґрунтовує тим, що при проведенні технічної інвентаризації ним виявлено, що на спірний обєкт нерухомого майна дозвіл на реконструкцію вхідної групи, дозвіл на влаштування антресолі та мансарди не поданий. І у звязку з цим до матеріалів технічної інвентаризації внесено такий запис. При проведенні технічної інвентаризації в 2000 році така примітка не була зроблена через відсутність на те вимог законодавства, що діяло в той період. Для зняття приміток в технічному паспорті «Самочинне будівництва», «Дозвіл на перепланування в БТІ не подано», «Акт вводу в експлуатацію в БТІ не подано»необхідно отримати Акт вводу в експлуатацію на побудовану будівлю.

Враховуючи відсутність відповідачів, повідомлених про засідання належним чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З матеріалів справи вбачається, що спірний обєкт, на який оформляється свідоцтво про право власності, знаходиться на балансі Державного підприємства спеціального звязку і був збудований в 1930-ті роки. Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945рр.) будівлю було частково зруйновано. В 1947-1948 роках проведено реконструкцію будинку і надбудовано третій поверх. В 1950 році будівля прийнята в експлуатацію і функціонує до цього часу. До 1987 року будівля знаходилась на балансі Республіканського центру поштових перевезень (РЦПП) Мінзвязку УРСР (на сьогоднішній день Дирекція оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта»). Відповідно до наказу Міністерства звязку УРСР від 29.12.1986 № 387 «Про передачу будівлі на Привокзальній площі, 3 на баланс Республіканського вузла спеціального звязку Мінзвязку УРСР» спірний обєкт було передано на баланс Республіканського вузла спеціального звязку Мінзвязку УРСР по Акту передачі основних засобів від 12.01.1987. Наказом Українського обєднання поштового звязку від 01.07.1996 № 151 «Про створення Державного підприємства спеціального звязку»Вузол спеціального звязку обєднання «Укрпошта»було реорганізовано і на його базі створено Державне підприємство спеціального звязку в складі Українського обєднання поштового звязку). В процесі проведення структурних змін в підгалузі поштового звязку відповідно до наказу Державного комітету звязку України від 30.12.1998 № 187 повна назва підприємства Державне підприємство спеціального звязку (код ЄДРПОУ 24366929).

Відповідно до ст.ст. 4-6 Конституції УРСР від 30.01.1937, ст. 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 соціалістична власність в УРСР була державної або кооперативно-колгоспної форми власності (діяла на час введення обєкта в експлуатацію). Згідно з ст.11 Конституції УРСР від 20.04.1978 у виключній власності держави знаходились: земля, її надра, води, ліси. Державі належали основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. На підставі зазначеного та ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 18.07.1963) спірне нерухоме майно відносилося до обєктів права державної власності. На даний час правовий статус спірного обєкту не змінився, тобто зазначена нежитлова будівля, розташована на за адресою: м Київ, Вокзальна площа, 3, є державною власністю. Згідно з ч. 3 ст. 73 Господарського кодексу України майно державного підприємства знаходиться в державній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Виходячи з положень ст. 139 Господарського кодексу України, майно державного підприємства складають, зокрема, будівлі та споруди виробничого та невиробничого призначення, які відносяться до основних фондів підприємств, мають вартісне визначення та відображені в балансі підприємства. Як вбачається з доданих до позову документів спірне нерухоме майно входить до складу основних засобів Державного підприємства спеціального звязку, знаходиться на його балансі, утримується за рахунок коштів державного підприємства та використовується для розміщення адміністративних та виробничих підрозділів підприємства.

Крім того, для обслуговування зазначеної виробничої будівлі розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.11.1997 №1898 надано в постійне користування земельну ділянку. На підставі зазначеного розпорядження позивачем 2 оформлено державний акт на право постійного користування землею І-КВ № 005463 площею 2044 кв. м. Пізніше, рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 №91/3555 позивачу було додатково відведено земельну ділянку площею 0,004га знов ж таки для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі на Вокзальній площі, 3, на підставі якого позивачем 2 отримано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №392935.

З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр обєктів державної власності», на виконання Окремого доручення заступника Міністра транспорту та звязку України від 17.05.2006 № 410/16/11-06 Державним підприємством спеціального звязку вживаються заходи щодо оформлення права власності на будівлю на Вокзальній площі, 3 в м. Києві.

Для цього Державне підприємство спеціального звязку (надалі - ДПСЗ) звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради із заявою про оформлення права власності на будівлю (інвентарний № 10144), розташовану на Вокзальній площі, 3 у м. Києві. Разом із іншими документами до заяви додавались матеріали поточної технічної інвентаризації, виготовленої БТІ станом на 10.08.2007, що містили примітку про неподання дозволу на будівництво, розпорядження про присвоєння поштової адреси та проектної документації. Листом від 26.09.2007 № 042/13/1-6670 Головне управління проінформувало ДПСЗ, що для оформлення права власності на обєкт нерухомого майна необхідно надати додаткові документи, а саме: лист-дозвіл державного органу, уповноваженого управляти майном Державного підприємства спеціального звязку, на оформлення права власності на вказаний будинок; акт приймальної комісії про прийняття будинку в експлуатацію в установленому порядку; документи, що підтверджують фінансування будівництва обєкта; розпорядження відповідної районної у місті Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси; документи, що підтверджують належність будинку на праві господарського відання Державному підприємству спеціального звязку.

З метою усунення зауважень позивач 2 підготував додаткові документи, у тому числі і матеріали Державного архіву вищих органів влади та управління України та разом із листами від 22.01.2008 № 5/6-273 «Щодо оформлення права власності»та від 29.01.2008 № 5/6-414 «Щодо зміни назви будівлі за адресою м. Київ, пл. Вокзальна, 3»направило їх до Головного управління для оформлення права державної власності на обєкт нерухомого майна на Вокзальній площі, 3 у м. Києві. При цьому матеріали чергової поточної технічної інвентаризації, виготовленої БТІ станом на 05.05.2008, містили нові зауваження в примітці, а саме: не подання дозволу на реконструкцію вхідної групи, дозволу на добудову приміщення (в підвалі та цокольному поверсі) та влаштування антресолі та мансарди.

Для усунення зауважень, викладених у примітці до матеріалів технічної інвентаризації, виготовлених БТІ станом на 05.05.2008 та на 24.09.2009, Державне підприємство спеціального звязку надало до Головного управління разом із листом від 20.10.2009 № 4747 відновлену проекту документацію на будівлю та в черговий раз висловило прохання оформити свідоцтво на право власності на нежитловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 3.

Однак, листом від 01.12.2009 № 042/13/1-9715 відповідач 1 поінформував позивача 2, що надані додатково документи є недостатніми для оформлення права власності на спірний обєкт та не усувають висловлених зауважень. Зокрема, документи, які підтверджують правомірність проведення таких дій як реконструкція вхідної групи, влаштування антресолі та мансарди, та прийняття обєкта в експлуатацію в установленому порядку до Головного управління не надані. На підставі пп. «а»п. 14 Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 27.10.2009 № 1227 (надалі - Положення), відповідач 1 відмовив позивачу 2 через відсутність підстави для оформлення права власності, так як оформлення права власності суперечить законодавству України.

З такою відмовою позивач 2 не погодився, тому для захисту своїх прав та законних інтересів позивач 2 звернувся до Прокуратури міста Києва з відповідною скаргою. В свою чергу прокуратура після проведення відповідної перевірки в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України, Державного підприємства спеціального звязку звернулась суду з позовом за захистом прав, вказуючи на те, що відповідач 1 неправомірно відмовив в реєстрації права державної власності та видачі позивачу 2 свідоцтва про право власності на нежитловий будинок.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Пунктом 6.1. статті 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Порядок оформлення права власності та видача свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна на момент звернення позивача 2 за оформленням права державної власності буввизначений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. N1820. Зараз відповідач 1 здійснює оформлення права власності відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 № 1227.

В силу п. 6 Положення для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна до відповідного органу подається заява, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформленої БТІ. До заяви та матеріалів технічної інвентаризації також додаються документи, що були витребувані відповідачем 1 (акт введення в експлуатацію, дозвіл на реконструкцію (вхідної групи , влаштування антресолі та мансарди).

Позивач 2 вжив всіх можливих і відомих на сьогодні заходів для одержання (відновлення) документів, які були витребувані відповідачем. Зокрема, звертався до: Державного архіву вищих органів влади та управління, де в документах за 1950р. були виявлені: приказ Уполномоченного министерства связи СССР при Совете министров Украинской ССР от 16 декабря 1950 г. «О приемке законченного восстановлением здания Киевского ЖДО»та акт приемки в эксплуатацию законченного восстановлением здания Киевского ЖДО; Державного архіву м. Києва, в фондах якого таких документів не знайшлося; Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта»як колишнього балансоутримувача будівлі, в архівах якої таких документів не збереглося; ВАТ «Діпрозвязок»як спеціалізованої організації по проектування обєктів звязку, в якої таких документів не виявилось.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач 1 при відмові в реєстрації права власності та видачі свідоцтва посилався на вимоги Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 р. за № 62/364, та Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна в м. Києві, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 р. № 1227.

Щодо визнання дій відповідача 2 незаконними та зобовязання усунути примітку суд зазначає наступне. Відповідач 2 здійснював технічну інвентаризацію будівлі відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127.

За своєю правовою природою повноваження щодо оформлення прав власності у спірних правовідносинах є дискреційним повноваженням Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян»визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»чітко встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за належне зобов'язати Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути питання щодо оформлення права власності на нерухоме майно на Вокзальній пл.., 3 в м. Києві за державою в особі Міністерства транспорту та звязку України (у господарському віданні Державного підприємства спеціального звязку) та розглянути питання щодо видачі Державному підприємству спеціального звязку свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (інвентарний номер 10144), розташований за адресою: Вокзальна площе, 3, м. Київ, 01032, загальною площею 5558 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути питання щодо оформлення права власності на нерухоме майно на Вокзальній пл., 3 в м. Києві за Державою в особі Міністерства транспорту та звязку України (у господарському віданні Державного підприємства спеціального звязку) та розглянути питання щодо видачі Державному підприємству спеціального звязку свідоцтва про право власності на нежитловий будинок (інвентарний номер 10144), розташований за адресою: Вокзальна площе, 3, м. Київ, 01032, загальною площею 5558 кв. м.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 16.11.2010 р.