Постанова № 12405165, 03.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 8/256

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2010 року15 год. 25 хв. № 2а-12719/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Арсірій Р.О., Кочан В.М., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомПідприємства обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»

До1)Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

2)Державної податкової адміністрації України

Проскасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2010 р. № 0000192340/3, № 0000202340/3 та рішення від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115 За участю представників сторін

від позивача: Файнгольд І.Д. за дов. від 20.09.2010 р.

від відповідача 1: Ковальчук В.С. за дов.№ 30 від 11.01.2010 р.

від відповідача 2: Діанов О.І. за дов. № 10-6018/2628 від 14.07.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об»єднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області та Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень рішень № 0000192340/3 від 31.08.2010 р. та № 0000202340/3 від 31.08.2010 р. та скасування рішення від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки, на підставі якого такі рішення були прийнятті, спростовуються поданими суду доказами.

Представник відповідача 1 проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що ВПМ Сарненської МДПІ в ході проведення оперативних заходів встановлено, що позивачем протягом 2009 року шляхом внесення недостовірних даних щодо численності працівників підприємства, неправомірно використано нульову ставку податку на додану вартість в оподаткуванні операцій з поставки товару та послуг, яка передбачена п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. А саме, проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що на підприємстві працювали наймані особі, яки не були проведенні наказами по підприємству для оформлення на роботу, нарахування і виплата заробітної плати по яких не відображена по бухгалтерському обліку, та не включені дані по податкових розрахунків по формі № 1 ДФ за 2009 рік, поданих підприємством до Сарненської МДПІ, що підтверджують відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів осіб.

Відповідач 2 наданих суду запереченнях на адміністративний позов, просить закрити провадження у справі в частини вимог до останньої з посиланням на те, що рішення яке було прийнято за розглядом скарги платника податків не може оскаржуватись в адміністративному суді, оскільки цей акт не має обовязкового характеру та не тягне за собою юридичних наслідків. Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України на цей спір не поширюється, у звязку з чим позивачем обрано невірний спосіб захисту нібито порушеного права.

В ході розгляду справи представником відповідача 2 було заявлено аналогічне клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до ДПА України, з тих же підстав, що зазначені у запереченнях.

Одночасно, на підставі того, що провадження у справі в частині вимог до ДПА України повинно бути закрито, відповідачі звернулись до суду із спільним клопотанням про передачу справи за територіальною підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду, з посиланням на те, що місцезнаходженням позивача та відповідача 1 є Рівненська область.

Розглянувши дані клопотання, колегія суддів вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Так, згідно із вимогами ст.ст.12, 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби у разі їх невідповідності актам законодавства. Рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Закон України «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2001 р. (із змінами та доповненнями) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 5.2. ст. 5 зазначеного Закону визначений порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання. Згідно із п.п.5.2.1., 5.2.2., 5.2.5 ст.5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно із вимогами п.5.2.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 р.(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 р. за N 723/1748), затверджене Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями. Відповідно до Положення кожна особа має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку.

Підпунктом 5.1. п. 5., п.9 Положення встановлено, що у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;

2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;

3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;

4) про податковий компроміс;

5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу. Рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги (заяви) платника податків, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Поряд із цим, Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року N 6-зп передбачено, що: " частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність)».

Таким чином, згідно із вимогами Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями та Рішення Конституційного Суду України, прийняте відповідачем 2 під час застосування платником податків процедури адміністративного оскарження рішення, яким скарга платника податків залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення (які також оскаржуються в адміністративному позові) без змін, може бути предметом судового оскарження, що є правом позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що позивачем вірно обрано територіальну підсудність справи, оскільки статтею 17 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Крім того, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийнятті (вчиненні, допущенні) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об»єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків передбачених цим кодексом.

Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Керівним органом позивача згідно із Статутом є Директор підприємства, який виступає від його імені.

Як свідчать матеріали справи, директор Підприємства об'єднання громадян «Журавушка», який призначений згідно Наказу № 1 вид 24.07.2008 р., мешкає в місті Києві за адресою АДРЕСА_1, а керівний орган позивача розміщений в місті Києві на вул. Новобазарській, 2/6, що підтверджується договором оренди, який також знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, місцезнаходження як позивача, так і відповідача 2 є місто Київ.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2010 р. № 0000192340/3, № 0000202340/3 та рішення від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0000192340/0 від 02.03.2010 р. та № 0000202340/0 від 02.03.2010 р., прийнятими Сарненською МДПІ Рівненської області позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за одинадцятий місяць 2009 року в розмірі 507687,00 грн. та донараховано суму ПДВ у розмірі 66665,00 грн. (за штрафними санкціями 33332,00 грн.) внаслідок порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.п.6.2.8 п.6.2 ст. 6, п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

13 березня 2010 р. позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Сарненської МДПІ Рівненської області.

Рішенням Сарненської МДПІ Рівненської області про результати розгляду первинної скарги від 02.04.2010 р. № 4167/23-49 (отримане 07.04.2010 р.) вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

13 квітня 2010 р. позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0000192340/0 від 02.03.2010 року, № 0000202340/0 від 02.03.2010 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 02.04.2010 р. № 4167/23-49, прийняте Сарненською МДПІ Рівненської області до Державної податкової адміністрації в Рівненський області.

Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду повторної скарги № 11298/25-16/114 від 10.06.2010 р. скарга позивача залишена без задоволення.

Позивач повторно оскаржив вищезазначені рішення до Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду зазначеної скарги ДПА України прийняте Рішення про результати розгляду скарги № 8417/6/25-0115 від 21.08.2010 р. (отримана позивачем 26.08.2010 р. вх. № 21), яким в задоволенні повторної скарги позивачу відмовлено, оскаржувані рішення залишені без змін.

31.08.2010 р. (вх. № 25) позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення № 0000192340/3 та № 0000202340/3 від 21.08.2010 р., прийняті Сарненською МДПІ Рівненської області на підставі Акту № 66/23/35906201 від 19.02.2010 р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000202340/3 від 21.08.2010 р., позивачу, згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п.п.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та за порушення п.п.3.1.1. п.3.1. ст..3, п.п.6.2.8. п.6.2. ст.6, п.6.1. ст. .6, п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування за одинадцятий місяць 2009 року в розмірі 507687,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000192340/3 від 21.08.2010 р. позивачу, згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п.п.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та за порушення п.п.3.1.1. п.3.1. ст..3, п.п.6.2.8. п.6.2. ст.6, п.6.1. ст. .6, п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано суму ПДВ: основного платежу у розмірі 66665,00 грн., за штрафними санкціями 33332,00 грн.).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акта позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Підприємства обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»(код ЄДРПОУ 35906201), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 507687,00 грн. за листопад 2009 р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01.04.2009 р. по 30.11.2009 р., проведеної відповідачем 1 в період з 08 лютого 2010 р. по 18 лютого 2010 р., на підставі направлення № 26/23 від 08.02.2010 р. За результатами даної перевірки був складений Акт №66/23/35906201 від 19.02.2010 р.

Штрафні санкції застосовані згідно із п.17.1.Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункт цієї статті, на підставі якого нараховані штрафні санкції не визначений.

В Акті перевірки встановлені наступні обставини:

Позивачем неправомірно використано нульову ставку ПДВ в оподаткуванні операцій з поставки товарів, яка передбачена пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Позивачем подані до податкового органу наступні податкові декларації з податку на додану вартість: за квітень 2009 року задеклароване від`ємне значення в сумі 143370 грн. За наслідками перевірки зменшено суму від`ємне значення на суму 94015 грн., залишок від`ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту становить 53355 грн.; за травень 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 105847 грн., за наслідками перевірки суму від`ємного значення зменшено до 28763 грн., різниця складає 77084 грн.; за червень 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 73313 грн. за наслідками перевірки суму від»ємного значення зменшено повністю та донараховано за цей період 2833 грн.; за липень 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 42095 грн., за наслідками перевірки суму від»ємного значення зменшено повністю, та донараховано за цей податковий період 31913 грн.; за серпень 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 121733 грн., за наслідками перевірки суму від»ємного значення зменшено повністю, донараховано суму податкових зобовязання за цей період в розмірі 41645 грн.; за вересень 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 85520 грн., за наслідками перевірки суму від»ємного значення зменшено повністю та визначено суму позитивного значення у розмірі 39490 грн.; за жовтень 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 85668 грн., за наслідками перевірки суму від»ємного значення зменшено повністю, визначене позитивне значення в сумі 34404 грн.; за листопад 2009 року позивачем задеклароване від»ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту і становить 251500 грн., за наслідками перевірки суму від»ємного значення зменшено до 115021 грн.

В акті перевірки перевіряючими за вищезазначені періоди зменшено суму від»ємного значення та донараховані суми податкових зобовязання з тих підстав, що позивач неправомірно користувався податковою пільгою на підставі п.п.6.2.8., п.6.2. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме застосовував нульову ставку ПДВ, на протязі 2009 року. «…фактично протягом 2009 року на Підприємстві обєднання громадян «Журавушка»ВГОО «Спілка онкоінвалідів»(код ЄДРПОУ 35906201) кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становила протягом 2009 року менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. …. на Підприємстві обєднання громадян «Журавушка»ВГОО «Спілка онкоінвалідів»(код ЄДРПОУ 35906201) працювали наймані особи, які не рахувалися в штатному розписі підприємства, нарахування та виплата заробітної плати для яких не відображена по оборотно-сальдових відомостях по рахунку 661 «Розрахунки по оплаті праці»за 1-4 квартали 2009р.». Зазначені висновки обґрунтовані посиланням на відомості отримані від ВПМ Сарненської МДПІ Рівненської області в ході проведення останніми оперативних заходів.

Згідно із висновками Акту перевірки позивачем, в порушення п.п.3.1.1. п.3.1, п.6.1. ст.6, п.6.2.8. п.6.2. ст..6, п.п.7.7.2, п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 507687 грн., занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 66665 грн., в тому числі в вересні 2009 року на суму 32261 грн., в жовтні 2009 року на суму 34404 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в редакції, що діяла станом на час застосування позивачем пільги, підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати пільгу, передбачену п.6.2.8 Закону, лише за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Абз.2 пп.6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що безпосереднім вважається виготовлення товарів (надання послуг), унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів (надання послуг), становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів (надання послуг).

Таким чином, підприємства та організації громадських організацій інвалідів можуть застосовувати пільговий режим оподаткування: за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; за умови, що кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, у загальній чисельності працюючих становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % і фонд оплати праці таких інвалідів - не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва; за умови дотримання 8-відсоткового критерію по безпосередньому виготовленню товарів та надання послуг.

Відповідачами ні в Акті перевірки ні в судових засіданнях не заперечувався факт дотримання позивачем 8-відсоткового критерію по безпосередньому виготовленню товарів та наданню послуг, а також ті обставини, що підприємство позивача засноване громадською організацією інвалідів і є їх власністю.

Згідно із ст.ст. 1, 7, 12, 14 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991 р. інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом. Законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів (далі - громадські організації інвалідів) створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством. Громадські організації інвалідів створюють підприємства, які здійснюють комерційну і некомерційну господарську та іншу діяльність, не заборонену законодавством.

Відповідно до вимог ст.ст. 14-1, 14-2 цього Закону підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік регіональними (територіальними) органами міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі - Комісія). Комісія є спеціально уповноваженим державним органом, створеним з метою визначення доцільності надання державної допомоги підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів у вигляді пільг з оподаткування тощо. Рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування, приймаються Комісією та регіональними комісіями згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти. Регіональні комісії приймають рішення з питань, зазначених у частині третій цієї статті, стосовно підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, що отримали за попередній податковий рік валовий дохід в обсязі, меншому за 8400 мінімальних заробітних плат.

Статтею 14-3 зазначеного Закону визначено, що рішення про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємством, організацією громадської організації інвалідів приймається виключно Комісією.

Підприємство обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»зареєстроване Сарненською районною Державною адміністрацією Рівненської області 08.08.2008 року (код за ЄДРПОУ 35906201). Позивач здійснює сільськогосподарську діяльність, а саме виробництво яєць курячих.

Судом встановлено, що 25.02.2009 р. Регіональною комісією питань діяльності підприємств і організацій інвалідів в Рівненській області було прийнято Рішення про надання дозволу Підприємству обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»на право користування пільгами з оподаткування (Дозвіл № 2 «На право користування пільгами з оподаткування», виданий Комісією з питань діяльності підприємств і організацій громадських організацій інвалідів України дійсний на період з 01.04.2009 р. по 01.04.2010 р., Протокол №1 Засідання Регіональної комісії з питань діяльності підприємств і організацій інвалідів у Рівненській області). Станом на дату проведення перевірки зазначений дозвіл є чинним і не скасованим уповноваженим органом.

В акті перевірки та в рішеннях позивача ті обставини, що позивачу рішенням уповноваженого органу наданий дозвіл на користування пільгою з оподаткування і зазначене рішення є чинним сторонами не заперечується. Позивач скористався своїм правом на застосування пільги і зареєструвався в податковому органі позивача як особа, що має право на податкову пільгу, на підставі заяви вих. № 11 від 02.04.2009 р., поданої до відповідача-1. Факт реєстрації позивача в податковому органі, як особи, що має право на податкову пільгу, передбачену п.п.6.2.8. п.6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачами не заперечується.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене свідчить, що податкові органи мають права здійснювати перерахування податкового зобовязання з податку на додану вартість виключно після правомірного скасування реєстрації особи, яка має право на податкову пільгу. Правомірним рішення (про скасування реєстрації тощо) є тільки у випадках, якщо воно прийняте в межах компетенції певного державного органу, в порядку та в спосіб передбачений законом, а також в разі наявності обставин, встановлених Законом як підстава для прийняття такого рішення. Необхідною умовою прийняття такого рішення є порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість». У той же час недотримання податковим органом норм чинного законодавства є безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до підпункту 6.2.8 Закону про ПДВ за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Середньо облікова чисельність працівників це показник чисельності працівників облікового складу підприємства на певну дату звітного періоду. До неї не включаються працівники, які одноразово залучені до виконання разових спеціальних та господарських робіт, праця яких сплачується із фонду заробітної плати несписочного складу; студенти вузів та технікумів, які проходять виробничу практику, але не зараховані на робочі місця та посади; працівники, які направлені підприємством на навчання до вузів та технікумів, які отримують стипендію за рахунок цих підприємств; працівники, які знаходяться у відпустці у міжсезонний період, без збереження заробітної плати; сумісники.

Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно з наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. N 286, яким з 01.01.2006 р. для здійснення такого розрахунку застосуванню підлягає Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена зазначеним наказом, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за N 1442/11722.

Згідно до вимог інструкції Форми державних статистичних спостережень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації, а саме: наказу (розпорядження) про прийом на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особової картки; наказу (розпорядження) про надання відпустки; табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати; розрахунково-платіжних відомостей, розрахункових відомостей, платіжних відомостей; особових рахунків, трудових договорів (контрактів), цивільно-правових договорів й інших документів первинного та бухгалтерського обліку, затверджених у встановленому порядку, що характеризують кількісний та якісний склад працівників, їхній дохід у грошовій, натуральній формах, а також розміри пільг і компенсацій.

Згідно із п.п.2.1, п.п.3.1, п.п.3.2, 3.2.5 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами. Середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2,3,4,12. надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Так, 2009 року на підприємстві позивача працювало: в січні 2009 року, лютому 2009 року, березні 2009 року загальна кількість працюючих на підприємстві складала: 16 осіб, з них 8 інваліди; в квітні 2009 року, травні 2009 року загальна кількість працюючих на підприємстві складала: 15 осіб з них 8 інваліди;в червні 2009 року загальна кількість працюючих на підприємстві складала 18 осіб з них 10 інвалідів; в липні 2009 року та серпні 2009 року загальна кількість працюючих на підприємстві складала 20 осіб з них 10 інваліди; в серпні листопаді 2009 року загальна кількість працюючих на підприємстві складала 21 осіб з них 11 інваліди.

Ті обставини, що на підприємстві позивача працювала саме вищезазначена кількість осіб та інвалідів, таким чином на підприємстві працювало саме 50% інвалідів з основним місцем роботи від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, фонд оплати праці яких становив протягом зазначених звітних періодів не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці повністю підтверджується первинними документами по підприємству позивача: копіями наказів про прийом на роботу працівників позивача; особових карток; табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати; розрахунково-платіжних відомостей, розрахункових відомостей, платіжних відомостей; оборотно-сальдових відомостей за І ІУ квартали 2009 року, які додаються до позовної заяви. Всі ці документи були надані перевіряючим під час перевірки.

Таким чином, ПОГ «Журавушка»ВГОО «Спілка онкоінвалідів»дотримані всі норми чинного законодавства щодо дотримання середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

Посилання відповідачів на ті обставини, що ВПМ Сарненської МДПІ Рівненської області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що кількість інвалідів, які мають основне місце роботи у позивача, становила протягом 2009 року менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, оскільки на підприємстві позивача працювали наймані особи, які не рахувалися в штатному розписі підприємства, нарахування та виплата заробітної плати для яких не відображена по оборотно-сальдових відомостях по рахунку 661 «Розрахунки по оплаті праці»за 1-4 квартали 2009р.»є безпідставними.

Згідно до ст.ст. 1, 2, 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»від 18.02.1992 р. № 2135 завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються: 1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій; 2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі; 3) для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісті зникли; 4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей; 5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів; 6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Таким чином, згідно із вимогами зазначеного Закону, матеріали оперативно-розшукової діяльності не можуть бути використані під час складання актів перевірок податковими органами, оскільки перелік, визначений ст. 10 зазначеного Закону є вичерпним.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, прийнятої СВ ПМ ДПІ у м. Рівне від 26.02.2010 р. в порушенні кримінальної справи відносно директора та бухгалтера ПОГ «Журавушка»відмовлено у звязку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України. В Постанові встановлено, що згідно акту позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Підприємства обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»(код ЄДРПОУ 35906201), з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 507687,00 грн. за листопад 2009 р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01.04.2009 р. по 30.11.2009 р. № 66/23/35906201 від 19.02.2010 р. встановлено, що посадові особи підприємства протягом 2009 року шляхом внесення недостовірних даних щодо чисельності працівників підприємства неправомірно використовували нульову ставку податку на додану вартість, передбачену п.6.2.8. п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємство протягом 2009 року звітувалось з даними про те, що на підприємстві працюють працівники серед яких більше 50% становлять інваліди. Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що на підприємстві працювали наймані особи, які не рахувалися в штатному розписі підприємства. Перелік осіб визначений в Акті перевірки. Слідчим органом встановлено, що ці особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 є працівниками ТОВ «РАВ», у якого, згідно договору оренди № 27/05 від 27.05.2009 р. ПОГ «Журавушка»ВГОО «Спілка онкоінвалідів»орендує майновий комплекс з птахівництва, що знаходиться по вул. 17-го Вересня, 50, с.Немовичі, Сарненського району, Рівненської області. Листом від 26.02.2010 р. ТОВ «РАВ»підтвердило ці обставини, працевлаштування перелічених в Акті перевірки осіб тощо. В Постанові встановлено, що ПОГ «Журавушка»мало дозвіл на застосування пільги № 2 «На право користування пільгами з оподаткування»(дійсний з 01.04.2009 р. по 01.04.2010 р.), який є дійсним і не скасований.

Таким чином складання відповідачем-1 Акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі матеріалів оперативно-розшукових заходів працівників податкової міліції, є такими, що суперечать вимогам Законів України «Про державну податкову службу в Україні» (ст..ст.10-11), «Про оперативно-розшукову діяльність». Крім того Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи прийнята СВ ПМ ДПІ у м. Рівне від 26.02.2010 р. спростовує обставини та висновки, викладені в Акті перевірки, щодо недотримання 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу працюючих інвалідів на підприємстві позивача тощо.

При проведенні перевірки МДПІ порушено наказ ДПАУ «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10 серпня 2005 року N 327, а саме, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (пп.2.3.4), до акту перевірки обовязково додаються інформативні додатки, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.3.1).

Відповідачем-1 порушено вимоги наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами»від 16 вересня 2002 року № 429, згідно із п.2 частини ІІ якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

Зокрема, в Акті перевірки відсутні будь-які посилання на будь-які документи та розрахунки, які підтверджують перевищення ПОГ «Журавушка»ВГОО «Спілка онкоінвалідів»середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Подані позивачем суду документи повністю спростовують висновки Акту перевірки.

Враховуючи викладене, висновки Акту перевірки № 66/23/35906201 від 19.02.2010 р. Підприємства обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів», складеного відповідачем-1 не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та повністю спростовуються поданими суду доказами. У відповідача-1 були відсутні правові підстави приймати оспорювані податкові повідомлення-рішення. Оскільки, позивачем дотримані всі вимоги діючого законодавства з питань оподаткування, Закону України «Про податок на додану вартість»тощо, відповідачі не мали права зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування за одинадцятий місяць 2009 року на суму 507687 грн., донараховувати позивачу суму податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 66665 грн., та застосовувати до позивача фінансові санкції на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також, є безпідставними посилання відповідача-1 на ті обставини, що ним скасована реєстрація позивача, як особи , що має право на податкову пільгу відповідно до вимог ст.6, п.6, п.п. 6.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість. Дійсно, відповідно до зазначеного підпункту, при порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Однак, судом встановлено, що позивач не допустив порушень п.п.6.2.8. п.6.2. ст.. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»під час здійснення господарської діяльності, таким чином відсутні правові підстави для скасування реєстрації позивача в податковому органі як особи, що має право на податкову пільгу. Під час складання Акту перевірки реєстрація позивача, як особи, що має право на податкову пільгу не була скасована. Допустимі докази, що підтверджують скасування реєстрації позивача як особи, що має право на податкову пільгу відповідачами суду не подано. Будь-які рішення про скасування податкової пільги позивача відповідачем-1 не приймались.

Слід також наголосити, що згідно із вимогами п.13 Постанови Кабінету Міністрів України № 1010 від 08.08.2007 р. затверджений Порядок надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, рішення про скасування дозволу приймається Комісією у разі: надходження від засновника заяви з обґрунтуванням щодо скасування зазначеного дозволу; надходження подання відповідних органів державної податкової служби та інших державних органів про порушення законодавства України підприємством (філією, відокремленим підрозділом), організацією; виявлення Комісією випадків невиконання підприємством, організацією вимог підпунктів 1-3 пункту 2 цього Порядку; неефективності виробничої діяльності та відсутності соціальної значущості за результатами проведеного Комісією аналізу соціально-економічних показників діяльності підприємства, організації.

Уповноваженим державою органом, який має право скасовувати дозвіл на право користування пільгами є Комісія з питань діяльності підприємств і організацій громадських організацій інвалідів. Сторони не заперечують ті обставини, що дозвіл № 2 на право користування пільгами на період з 01.04.2009 р. по 01.04.2010 р., наданий позивачу є дійсним і не скасований уповноваженим органом. Належить також зауважити, що згідно із рішенням Комісії з питань діяльності підприємств і організацій громадських організацій інвалідів в Рівненській області, оформленого протоколом № 2 від 26.06.2010 р., позивачу наданий дозвіл № 18 на право користування податковими пільгами на новий період з 01.04.2010 р. по 01.04.2011 р.

Отже, донарахування МДПІ Підприємству обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»податкового зобовязання з ПДВ за наявності у останнього дійсного дозволу на застосування пільги та не скасованої реєстрації особи, що має право на податкову пільгу свідчить не лише про незаконність оскаржуваних рішень, але і про протизаконність дій перевіряючих.

Позивач, відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення до ДПА України (докази, що підтверджують дотримання позивачем вимог п.п.5.2.2. п.5.2. ст.. 5 Закону додані до позовної заяви).

Рішенням ДПА України від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115 позивачу відмовлено в задоволенні його повторної скарги. Як встановлено судом правових підстав у відповідача-1 для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було, оскільки платником податків позивачем не було допущено порушень податкового законодавства, перелічених в Акті перевірки № 66/23/35906201 від 19.02.2010 р.

Судом встановлено дотримання позивачем вимог п.п.6.2.8. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»за перевірений період.

Таким чином, відповідач-2 під час розгляду скарги позивача порушив права та законні інтереси останнього, оскільки, маючи достатні підстави для задоволення скарги позивача, прийняв Рішення ДПА України від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115, яким залишив оскаржувані рішення відповідача-1 без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідачі як субєкти владних повноважень не довели правомірності прийнятих ними рішень.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 31.08.2010 р. № 0000192340/3, № 0000202340/3 та рішення Державної податкової адміністрації України від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 31.08.2010 р. № 0000192340/3 та № 0000202340/3.

3. Скасувати рішення Державної податкової адміністрації України від 21.08.2010 р. № 8417/6/25-0115.

4. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Підприємства обєднання громадян «Журавушка»Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Є. Пилипенко

Суддя Р.О. Арсірій

Суддя В.М. Кочан