Постанова № 12405158, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 8/942

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2010 року15 год. 37 хв. № 2а-9847/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Добрянська Я.І., Головань О.В., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юкон Ком»

ДоДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652305/0 від 31.07.2009 р. За участю представників сторін

від позивача: Стасюк П.Ю. за дов. від 03.12.2009 р.

від відповідача: Піскун І.О. за дов. № 1081/9/10-011 від 26.02.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкон Ком»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652305/0 від 31.07.2010 р.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає, що податковим органом безпідставно та неправомірно було нараховано суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств цілком правомірним та зобовязання щодо сплати штрафних (фінансових) санкцій, оскільки позивач не порушував п.п 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вважає спірне податкове повідомлення-рішення винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а нарахування податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств цілком правомірним та зобовязання щодо сплати штрафних (фінансових) санкцій, адже позивачем було порушено п.п 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3210720 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Предявлені позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652305/0 від 12.03.2009 р.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковою інспекцією було проведено перевірку, за результатами якої 20.07.2009 р. було складено акт № 424/1-23-05-33053714 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Юкон Ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

Так, перевіркою встановлено наступні порушення:

-п.п 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3210720 грн., у т.ч. по періодах:

за 1 квартал 2008 року на 196151 грн.;

за 2 квартал 2008 року на 95928 грн.;

за 3 квартал 2008 року на 285423 грн.;

за 4 квартал 2008 року на 2633219 грн.

-п. 5.1 р. 5 «Положення про комунальний податок в м. Києві», затвердженого рішенням Київради від 18.03.2004 р. № 81/1291 «Про затвердження Положення про комунальний податок в м. Києві», в результаті чого занижено комунальний податок у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3,40 грн., у тому числі за ІІ кв. 2008 р. на суму 3,40 грн.;

-п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, ст. 7, абз. «а»п. 19.2 ст. 19, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1045,83 грн. (2008 рік).

У звязку з виявленими порушеннями, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652305/0 від 31.07.2009 р., яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5885860 грн., з яких за основним платежем 3210720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2675140 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду, задля відновлення його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити виходячи з наступних підстав.

Між ТОВ «Юкон Ком»(постачальник) та ТОВ «Альфаторгкомпані»(покупець) укладено договір продажу від 22.02.2008 р. за № 13-К/03/1, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплати його.

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Юкон Ком»за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. постановило ТОВ «Альфаторгкомпані»картки поповнення мобільного звязку на загальну суму 13594611,00 грн., форма проведення розрахунків оплата з розрахункового рахунку.

В ході розгляду справи, податковою було повідомлено, що згідно з базою «АІС ОК»ТОВ «Альфаторгкомпані»(код ЄДРПОУ 35704106) перебуває на обліку в ДПІ в Святошинському районі м. Києва з 01.02.2008 р., остання декларація з податку на додану вартість надана до податкової інспекції за лютий 2008 року, декларація з податку на прибуток приватних підприємств за 2008 рік, засновником цього підприємства є ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_1), сума внеску до статутного фонду 52 000,00 грн., у відповідності до заяви за формою 1-ОПП він є керівником та головним бухгалтером підприємства. Зміни до реєстраційних документів не вносились.

З пояснень наданих гр. ОСОБА_5 24.10.2008 р. та від 12.05.2009 р. правоохоронним органам вбачається, що намірів вести фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Альфаторгкомпані»не мав, метою реєстрації підприємства було отримання ним матеріальної винагороди, печаток та штампів ніколи не мав, звітність підприємства ніколи не складав і до органів податкової служби не здавав, до статутного фонду ніяких грошей не вносив, місцезнаходження цього підприємства йому не відоме. Крім того, співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Червонограді Львівської області (місце проживання гр. ОСОБА_5) про дані факти інформовано ДПІ за місцем реєстрації ТОВ «Альфаторгкомпані», за даним фактом слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Лисенко О.О. порушено кримінальну справу № 60-2690 за ст. 205 ч 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відносяться: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину

Зважаючи на викладене, договір поставки від 22.02.2008 р. за № 13-К/03/1, укладений між ТОВ «Юкон Ком»та ТОВ «Альфаторгкомпані», є недійсними, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі, а також у однієї з сторін правочину відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, якщо засновники Товариства установчі документи не підписували та рішення про створення Товариства не приймали, то у юридичної особи відсутня можливість набувати цивільних прав та обовязків, що є підставою недійсності право чинів, що вчинялись за участі Товариства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, що свідчить про відсутність підстав для відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів вчинення такого правочину. Статтею 208 Господарського кодексу України визначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також: усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

На адресу Оболонського районного управління МВС України в м. Києві судом направлявся запит від 09.06.2010 р. щодо стану кримінальної справи № 05-13200 порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідь отримано листа від 13.09.2010 р. за № 12/2-14457/1, в якому повідомлено наступне. В провадженні слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа № 05-13200, порушена 14.09.2007 р. слідчим відділом Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, за фактом підробки звітних документів ТОВ «Укррембудконсалтинг», за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. В подальшому в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом вчинення фіктивного підприємництва службовими особами ТОВ «Альфаторгкомпані», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, яку обєднано в одне провадження з кримінальною справою № 05-13200. Крім того, встановлено, що ОСОБА_5, який відповідно до реєстраційних документів являється директором та засновником ТОВ «Альфаторгкомпані»жодного відношення до діяльності Товариства немає, статутних документів та печатки ТОВ «Альфаторгкомпані»ніколи не мав, будь-яких документів, повязаних фінансово-господарською діяльністю товариства не складав та не підписував.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, при здійсненні позивачем податкового обліку приросту (убутку) запасів, було порушено вищевказану норму закону, що призвело до заниження показників приросту балансової вартості запасів на суму 12842881 грн., тобто, у позивача відсутні належні первинні документи, які підтверджували б правильність здійснення податкового обліку приросту (убутку) запасів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до вимог Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та «Про податок на додану вартість»первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти приймання - передавання виконаних робіт тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Так, ТОВ «Юкон Ком» при перевірці не було надано податковій інспекції відповідних первинних документів. В свою чергу, позивач звертаючись до суду наголошував на тому, що при перевірці податковому органу було надано для ознайомлення Протокол виїмки від 05.02.2009 р. оригіналів документів про взаєморозрахунки позивача з ТОВ «Альфаторгкомпані»за весь період діяльності. Проте, до матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаного.

Крім того, порушення позивачем вимог п.п 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є однотипним при обчисленні Товариством приросту балансової вартості запасів у декларації з податку на прибуток за 2008 рік (4 квартал 2008 року) при реалізації товару підприємству ТОВ «ТК «Постачальники»(код ЄДРПОУ 36115029) на загальну суму 1637641,91 грн. (в т.ч. ПФ - 96331,88 гри., ПДВ 256885 грн.). В матеріалах справи міститься копія письмових пояснень директора, бухгалтера та засновника підприємства ТОВ «ТК «Постачальники»(код 36115029) ОСОБА_7 (НОМЕР_2) про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652305/0 від 31.07.2009 р., задоволенню не підлягають, оскільки відповідач при прийнятті даного рішення діяв в межах своїх повноважень, з урахуванням норм чинного законодавства та фактичних обставин справи.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Є. Пилипенко

Суддя Я.І. Добрянська

Суддя О.В. Головань