Рішення № 124049636, 24.12.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 рокусправа № 380/15791/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 Nє1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05 травня 2018 року.

Ухвалою від 05.04.2024 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є потерпілою особою репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, у зв`язку із чим звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області із заявою здійснити належний перерахунок пенсії з нарахуванням підвищення до пенсії у розмірі 50%, як потерпілому політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, згідно пункту «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У задоволенні заяви було відмовлено і тих підстав, що право на підвищення до пенсії відповідно до статті 3 Закону 962 мають громадяни, які були примусово заслані і вислані з місця постійного проживання. Проте ця норма не поширюється на осіб, які народжені в місцях примусового виселення.

Позивач вважає відповідь незаконною та просить суд задовольнити позов.

Відповідачі надіслали суду відзиви, у яких заперечили проти позову, мотивуючи тим, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи про реабілітацію. Згідно поданих позивачем документів не підтверджується факт примусового переселення та застосування до заявника репресій. Стверджують, що право на підвищення до пенсії відповідно до статті 3 Закону 962 мають громадяни, які були примусово заслані і виселені з постійного місця проживання. Проте, ця норма не поширюється на осіб, які народжені в місцях примусового виселення.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , (дівоче прізвище ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримую пенсію за віком.

06 травня 1976 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, видане Розвадівською сільською радою Миколаївського району Львівської області 06 травня 1976 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис №11 і змінила прізвище на ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року № 962-ХІІ, що підтверджується посвідченням за № НОМЕР_2 , виданим Львівською обласною радою 27 липня 2018 року.

31 травня 2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як реабілітованій особі. До заяви додала: паспорт та ідентифікаційний код, довідки з Управління внутрішніх справ №4/4-16730 від 03.09.1991, №4/4-680 від 01.12.1992, №4/4, №4/4-680 від 01.12.1992, №615 від 22.08.1955, посвідчення №146/23-П від 27.07.2018, свідоцтво про народження та свідоцтво про одруження.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок, поновлення тощо) або про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні тощо) пенсії.

Із врахуванням принципу екстериторіальності Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №913170140627 від 07 червня 2024 року позивачу в перерахунку пенсії відмовлено, оскільки заявницю, не було, як члена сім`ї примусово виселено, а вона народилася на спецпоселенні, тому відповідно і право на призначення надбавки як члену сім`ї реабілітованих відсутнє.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №1300-5220-8/106534 від 13 червня 2024 року позивачці надіслана відмова №913170140627 від 07 червня 2024 року у перерахунку пенсії.

Не погодившись із цим рішенням, позивачка звернулася до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року N 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 (після укладення шлюбу ОСОБА_1 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Сталінськ Кемеровської області СРСР. ЇЇ батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Довідкою, виданою Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС України за №4/4-680 від 01.12.1992, підтверджено те, що ОСОБА_8 1890 року народження. ОСОБА_9 , 1889 року народження, ОСОБА_10 , 1925 року народження, ОСОБА_6 , 1932 року народження, 21 жовтня 1947 року виселені із села Розвадів Миколаївського району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 07 лютого 1948 року на спецпоселення в Кемеровську область, з якого звільнені у 1955 році. На підставі ст.3 Закону УРСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищезгадані особи - реабілітовані.

Згідно довідки, виданої Управлінням МВС Кемеровської області за №615 від 22.08.1955 року ОСОБА_11 , 1890 року народження, уроженцю села Розвадів Миколаївського району Дрогобицької (тепер Львівської) області про те, що він разом із сім`єю в складі ОСОБА_9 , 1889 року народження, ОСОБА_10 , 1925 року народження, ОСОБА_6 , 1932 року народження із спецпоселення звільнені згідно висновку (рішенню) Верховного Суду СРСР.

Згідно довідки, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області за №4/4- 16730 від 03 вересня 1991 року, матір позивачки ОСОБА_12 , 1932 року народження, 27 серпня 1948 року була виселена з конфіскацією майна з м.Миколаїв Львівської області і постановою колишньої особливої наради при МДБ СРСР від 28 травня 1949 року (протокол №30) призначена на спецпоселення в Кемеровську область, звідки звільнена 15 березня 1956 року, у відповідності із ст.3 Закону УРСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітована з поновленням в усіх правах.

ОСОБА_12 , 1932 року народження, 27 жовтня 1955 року уклала шлюб з ОСОБА_6 , 1932 року народження, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане в м.Сталінськ Ст.Кузнецького райбюро ЗАГСу 27 жовтня 1955 року, серії НОМЕР_4 , актовий запис №1123 і змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Отже згідно даних документів, судом встановлено, що ОСОБА_13 , народилася та перебувала на спецпоселенні, куди було виселено її батька - ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою №4/4-680 від 01 грудня 1992 року, виданою Управлінням внутрішніх справ Львівської області, де також перебувала на спецпоселенні її мати - ОСОБА_14 , що підтверджується довідкою №4/4-16730 від 03 вересня 1991 року, виданою Управлінням внутрішніх справ Львівської області та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим в м.Сталінськ Ст.Кузнецьким ЗАГСом, запис в книзі записів актів громадянського стану про народження №781, 21 березня 1956 року.

Батьки позивачки згідно із вищезгаданими довідками - реабілітовані, а вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період, коли її мати із спецпоселення ще не була звільнена.

Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивачка належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає що позивачка, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII .

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.

Позивачка помилково вважає, що розмір підвищення її пенсії має складати 50%, проте оскільки вона є членом сім`ї осіб, які зазнали політичних репресій, то розмір підвищення має бути 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Суд зауважує, що позивачка із заявою про перерахунок пенсії звернулася 31.05.2024, жодних доказів звернення із такою заявою до пенсійного органу 05.05.2018 позивачка суду не надала. Відтак позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним рішення щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії позивачці, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов`язання провести такий перерахунок із дати звернення - 31.05.2024.

Щодо органу, який має вчинити дії на відновлення порушеного права позивачки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в зарахуванні спірного стажу роботи.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Із урахуванням наведених висновків суду позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.06.2024 № 913170140627.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 31.05.2024.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна