Постанова № 12404924, 05.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 10102/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Бєлоусова С. М., відповідача - Король І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Харківгаз», звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, у якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків, м. Харків № 0000340822/0 від 26.04.2006 року, № 0000340822/1 від 15.06.2006 року, № 0000340822/2 від 31.07.2006 року, № 0000340822/3 від 17.10.2006 року про визначення податкових зобов'язань за платежами частини прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, що вилучається до бюджету в сумі 173700,00 грн., та застосування фінансових санкцій в розмірі 86850,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що оскаржувані рішення про донарахування частини прибутку винесені відповідачем без врахування положень діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено наявність державної частки майна, яка передана ВАТ «Харківгаз»до статутного фонду НАК «Нафтогаз України»у розмірі 17,7%. Позивачем у порушення ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та Постанови КМ України №405 не проведено відрахування частини прибутку (доходу) за перевіряємий період у сумі 1737000грн. Твердження позивача стосовно того, що оскільки 17,7% статутного фонду ВАТ «Харківгаз»належить державному підприємству НАК «Нафтогаз України»і держава не обліковується як акціонер є необґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено планову документальну перевірку дотримання ВАТ «Харківгаз»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт від 17.04.2006 № 651/47-0/03359500.

На підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000340822/0 від 26.04.2006 про визначення податкових зобов'язань за платежами частини прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, вилучається до бюджету, в сумі 173700,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 86850,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

ВАТ «Харківгаз»створене згідно з Указом Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств»від 15.06.1993 №210/93 і є правонаступником ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківгаз», перереєстрованого розпорядженням виконкому Харківської міської Ради народних депутатів від 26.12.1994 року № 1378.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 ВАТ «Харківгаз»включено до переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

Факт передачі акцій підтверджено актом прийому-передачі акцій відкритих акціонерних товариств, які передаються до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», складений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 03.08.1998року, розпорядженням Фонду Державного майна України від 04.09.1998року №1465-РРА ВАТ «Харківгаз», відповідно до яких 17,7% акцій (у кількості 863924 шт. номінальною вартістю однієї 0,50 грн., на загальну суму 431962 грн.) передано до статутного фонду НАК «Нафтогаз України», наданими представником позивача зведеним обліковим реєстром рахунків власників цінних паперів.

Статутний фонд НАК «Нафтогаз України», відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», формується шляхом передачі до нього 100% акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, майно яких не підлягає приватизації; пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств.

Пунктом 1.2 Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 747, визначено, що Компанія є державним акціонерним товариством закритого типу.

Згідно з пунктами 6.2, 6.3 цього Статуту Компанія є власником: а) майна, в тому числі коштів, переданих їх акціонерами у власність; б) доходів, отриманих від власної господарської діяльності; в) дивідендів за акціями, які належать Компанії; г) іншого майна, набутого на законних підставах.

Здійснюючи право власності компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності компанії, зокрема, з продажу, обміну, передачі в оренду чи застави засобів виробництва та інших матеріальних цінностей, використання та відчуження їх в інший спосіб.

Водночас відповідно до пункту 6.4 названого Статуту компанія використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства України. Майно, що є державною власністю і надане компанії у користування, включається до її активів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що майно НАК «Нафтогаз України»є його власністю, а не власністю держави, тоді як поряд з володінням, користуванням та управлінням належним їй майном Компанія також здійснює користування майном, яке є власністю держави.

Статтею 72 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» встановлено, що господарські організації, зокрема акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

На виконання приписів наведеної норми розроблені та затверджені Постановою КМ України №405 від 30.03.2004р. «Порядок і нормативи відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році», відповідно до якого господарськими товариствами та іншими субєктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) сплачують 15% чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»віднесено господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій.

При цьому не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій.

Власником цього пакета акцій стає зазначений субєкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб'єкта не є тотожними, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу.

Отже, суд приходить до висновку, що належність державі, хоча б і 100 відсотків акцій акціонерної компанії автоматично не означає, що у державній власності перебувають також корпоративні права на частку у статутному фонді господарських товариств, заснованих державною акціонерною компанією. Такі корпоративні права належать на праві власності самій компанії як окремій юридичній особі, а не державі.

Відповідно на господарські товариства, у статутному фонді яких є частка, що належить державним акціонерним компаніям, не можуть поширювалися вимоги щодо обов'язкової сплати частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності, передбачені законами України про державний бюджет на відповідній рік.

Тобто, ВАТ «Харківгаз»не є платником частини прибутку відповідно до ст.72 Закону від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ, оскільки у складі її засновників держава в особі уповноваженого органу відсутня, незалежно від того, що держава є одноособовим власником всіх акцій НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.116 ЦК України, НАК «Нафтогаз України»має право брати участь у розподілі прибутку ТОВ «Харківгаз»і одержувати його частину (дивіденди), яка враховується у визначені його прибутку, з якого сплачуються всі встановлені законом платежі, в тому числі, і з частини прибутку (доходу), що вилучається до державного бюджету.

Також суд зазначає, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік податків і зборів, обовязкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обовязки та відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ч.1 ст.2 зазначеного Закону під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

За змістом статті 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»на господарські організації, зокрема акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) покладено обовязок сплачувати за результатами фінансово-господарської діяльності 2003-2004 р.р. до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обовязкових платежів) визначено статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачеві було визначено суму податкового зобовязання за платежем «частина прибутку (доходу)».

Між тим, зазначений платіж статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування»не визначено. Тобто сплата частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств) не є податком або збором (обовязковим платежем).

Вичерпний перелік відносин, які регулюються Законом України «Про Державний бюджет України»визначено ч.2 ст.95 Конституції України та ч.2 ст. 38 Бюджетного кодексу України. За приписами цих норм зазначений Закон не регулює відносини щодо встановлення переліку податків і зборів, обовязкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Таким чином, незважаючи на однакову юридичну силу Законів України «Про систему оподаткування»та «Про Державний бюджет України», цими законами врегульовано різну сферу суспільних відносин.

Крім того, виходячи зі змісту Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», встановлений статтею 72 платіж не є податковим. Як вбачається з додатку №1 до цього Закону платежу "частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету " присвоєно код бюджетної класифікації 21010000.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року за №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», під зазначеним кодом обліковуються «неподаткові надходження»до державного бюджету. Отже, суд приходить до висновку, що зазначений платіж за своєю правовою природою не є податковим.

Суд також зазначає про недотримання відповідачем положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо форми акта ненормативного характеру.

Відповідно до преамбули Закону №2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

За змістом п.п.1.2 ст.1 Закону України №2181 податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.1.9 ст.1 цього Закону податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту наведених норм Закону №2181, податкове повідомлення є формою акту ненормативного характеру, який може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», у випадках, передбачених п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181, вичерпний перелік яких не може бути розширено за ініціативи податкового органу.

Відповідно до статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно: розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Виходячи із встановлених обставин справи, системного аналізу податкового та бюджетного законодавства, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано та поза межами наданих йому повноважень, оскільки визначена у цьому рішенні сума за своєю правовою природою є неподатковим платежем, а не податковим зобов'язанням, а тому на цей платіж не поширюються приписи податкового законодавства.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000340822/0 від 26.04.2006р., № 0000340822/1 від 15.06.2006р., № 0000340822/2 від 31.07.2006р., № 0000340822/3 від 17.10.2006р. винесені СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2010 року.

Суддя Шевченко О.В.