Постанова № 12404389, 11.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 року Справа № 2а-7977/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - директор Земляний О.І., головний бухгалтер

Пастухова Н.Ф. (довіреність від 15.10.2010 б/н)

від відповідача -державний податковий інспектор юридичного відділу

Юрченко М.Ю. (довіреність від 09.04.2010 № 31/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.

05 жовтня 2010 року підприємством інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» отримане податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0, з яким позивач незгодний з таких підстав. В акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з податку на додану вартість від 14.09.2010 не було враховано те, що позивач має дозвіл Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування, який дійсний з 01.02.2010 до 01.01.2011, в тому числі і пільгою, передбаченою підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Належним чином оформлений дозвіл був наданий відповідачу в лютому 2010 року. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідно до довідки органу соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів та загальну кількість працюючих на підприємстві громадської організації інвалідів від 18.01.2010 кількість працюючих інвалідів на підприємстві позивача становить 6 штатних працівників з 11 осіб загальної кількості, тобто перевищує 50 %, встановлених діючих законодавством. Відповідно до довідки про чисельність працюючих та нарахування заробітної плати на підприємстві за період липень, серпень 2010 року фонд заробітної плати становить 9022,00 грн., в тому числі інвалідів 6352,00 грн. По відношенню фонду оплати праці до фонду інвалідів в відсотковому співвідношенні фонд становить 70,4 %. Таким чином, позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, про що надав суду заперечення проти адміністративного позову від 11.11.2010 № 59296/10, в яких посилається на таке (арк. справи 21-22).

Позивачем помилково вважається, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську скасовано пільгу по сплаті податку на додану вартість підприємству, оскільки позивачем в декларації, наданої до інспекції 17.08.2010 за липень, відображені данні не в рядку № 4 «Операції, які звільнені від оподаткування», а в рядку № 1 «Операції та митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів». Таким чином, позивач невірно декларував дані своїх операцій, чим позбавив себе права звільнення від сплати суми податку на додану вартість, так як позитивне значення суми податку на додану вартість, яке підлягає сплаті Бюджету платником податків, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Оскільки позивач самостійно визначив суму податкового зобовязання 2418,00 грн. та суму податкового кредиту 640,00 грн., різниця якої складає 1778,00 грн., тому 1778,00 грн. підлягає сплаті до бюджету.

Платник податків декларує суму відємного значення суми податку на додану вартість попереднього наступного періоду, яка складає 941,00 грн. Враховуючи пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 20.05.2010 № 2275 діє особливий порядок визначення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який застосовується з 16 червня 2010 року по 01 січня 2011 року. Враховуючи це, у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до рядка 23.2 включається значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах. Оскільки позивачем не було здійснено розрахунків з постачальниками, вони не мають право переносити значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в рядок 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, до моменту проведення розрахунків і, як наслідок, не мають право погашення суми, яку вони мають сплатити до Бюджету, а саме 1778,00 грн. за рахунок відємного значення. Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України», поданої за липень 2010 року, результати якої оформлено актом від 14 вересня 2010 року № 1892/16/30339142 (арк. справи 10).

Проведеною перевіркою встановлено, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року підприємством не було враховано результатів акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року від 13 серпня 2010 року № 1714/16 та невірно перенесено залишок відємного значення попереднього звітного періоду (декларація за червень 2010 року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (декларація за липень 2010 року).

В поточному звітному (податковому) періоді - липень 2010 року, підприємство інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» задекларувало позитивне значення (рядок 18.1 до декларації з ПДВ за липень 2010 року в сумі 1778,00 грн.).

Згідно вищевикладеного виявлені наступні помилки, а саме: рядок 23 декларації з ПДВ за липень 2010 року дорівнює 2719,00 грн., а повинно бути 0,00 грн.; рядок 23.2 декларації з ПДВ за липень 2010 року дорівнює 2719,00 грн., а повинно бути 0,00 грн.; рядок 24 декларації з ПДВ за липень 2010 року дорівнює 941,00 грн., а повинно бути 0,00 грн.; рядок 26 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 941,00 грн., а повинно бути 3765,00 грн.; рядок 27 декларації з ПДВ за червень 2010 року дорівнює 0,00 грн., а повинно бути 1778,00 грн.

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки зроблено висновок, що на підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшується сума, що за результатами звітного періоду (рядок 27 декларації з ПДВ за липень 2010 року) підлягає сплаті платником податку до бюджету, на 1778,00 грн. (арк. справи 10 зворотній бік).

На підставі акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 14 вересня 2010 року № 1892/16/30339142 у відповідності із підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську податковим повідомленням рішенням від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0 підприємству інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» визначила податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1867,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят сім гривень нуль копійок), у тому числі 1778,00 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень нуль копійок) за основним платежем, 89,00 грн. (вісімдесят девять гривень нуль копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 9).

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій. Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054.

У відповідності із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, у рядках 1-5 розділу I «Податкові зобов'язання» декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

До рядка 1 декларації згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, включаються оподатковувані за ставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України, включаючи також і обсяги поставки транспортних послуг, визначених частиною першою підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону, у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника та інші, визначені Законом, оподатковувані за вказаною ставкою обсяги поставки.

У рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування» вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів (підпункт 5.3.5 пункту 5.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1138 «Про реалізацію підпункту 5.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» установлено, що всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, підприємства яких звільняються від сплати податку на додану вартість з операцій від продажу товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», є Українське товариство сліпих та Союз організацій інвалідів України.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що підприємство інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» має дозвіл регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у Луганській області № 7 (дійсний з 01 лютого 2010 року до 01 січня 2011 року) на право користування пільгами з оподаткування, зокрема, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (арк. справи 8).

В ході судового розгляду справи судом також встановлено і сторонами не заперечувалось, що підприємство інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» невірно задекларувало в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2010 року (арк. справи 23-26) та липень 2010 року (арк. справи 30-33) дані своїх операцій, які у відповідності із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» звільнені від оподаткування, а саме, - в порушення підпункту 5.3.5 пункту 5.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, позивач відобразив обсяг операцій, звільнених від оподаткування, не у рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування», а у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту».

Згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Враховуючи, що відповідачу було відомо про те, що підприємство інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» має дозвіл регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у Луганській області № 7 (дійсний з 01 лютого 2010 року до 01 січня 2011 року) на право користування пільгами з оподаткування, зокрема, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також про те, що фактично у декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року позивач задекларував обсяг операцій, звільнених від оподаткування, але помилково відобразив їх у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту», а не у рядку 4 «Операції, які звільнені від оподаткування», і ця помилка з огляду на особливий статус позивача як платника податків не може призвести до заниження суми податкового зобов'язання, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0, яким підприємству інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1867,00 грн., у тому числі 1778,00 грн. за основним платежем, 89,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правовий акт індивідуальної дії субєкта владних повноважень, який не може бути визнаний нечинним, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0, яким підприємству інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1867,00 грн., у тому числі 1778,00 грн. за основним платежем, 89,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 листопада 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69, 70, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 30 вересня 2010 року № 0033331600/0, яким підприємству інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» (ідентифікаційний код 30339142) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1867,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят сім гривень нуль копійок), у тому числі 1778,00 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень нуль копійок) за основним платежем, 89,00 грн. (вісімдесят девять гривень нуль копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства інвалідів Чорнобиля «Схід-Сервіс» Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» (ідентифікаційний код 30339142, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 49) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16 листопада 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська