Рішення № 124024587, 19.12.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1609/24

Провадження № 2/545/1278/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Литвинову В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20.01.2021 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №501290261, згідно з яким відповідачу надано кредит. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Позивач вказував, що відповідач зобов`язання за договором не виконує, станом на 20.10.2023 року заборгованість складає 97426,08грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №501290261 від 20.01.2021 року у розмірі 97426,08 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2024 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.

30.09.2024 року у судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові.

30.09.2024 року у судовому засіданні відповідач вказав, що із розміром заборгованості не погоджується, на його думку розмір заборгованості повинен бути меншим, контр розрахунку не надав.

У судове засідання 19.12.2024 року представник позивача не з`явився, прохав розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

19.12.2024 року відповідач у судове засідання представник не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав частково.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.01.2021 року між АТ «Альфа Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №501290261 шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501290261, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що містить підпис відповідача про отримання акцепту пропозиції на укладення зазначеної угоди; анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк») на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк»);додатку №1 до угоди про надання кредиту №501290261 від 20.01.2021 року - графіка платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 24-25, 28).

За умовами договору про надання кредиту №501290261 від 20.01.2021 року ОСОБА_1 надано споживчий кредит: сума кредиту 60793,38 грн., строком на 48 місяців, 33,00% - тип ставки фіксована; 28,00% - за період з 12-го по 23-й місяць користування кредитом, 23,00% - за період з 24-го по 48-й місяць користування кредитом. (а.с. 24-25, 28).

Відповідно до п. 1 вказаної Оферти під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: (а) за надання кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди без ПДВ; (б) за обслуговування кредиту 1,50 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Згідно графіку платежів та розрахунку вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, який є додатком №1до угоди про надання кредиту, підписаного власноручно відповідачем ОСОБА_1 , визначено період та графік платежів по кредитному договору, зокрема передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 911,90 грн. (а.с. 25).

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером №10676045 від 20.01.2021 року та випискою по рахунку (а.с. 32 , 33).

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (а.с. 9).

Згідно з розрахунком, станом на 20.10.2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором №501290261становить 97426,08 грн, та складається з: 51039,03грн заборгованість по тілу кредиту; 28149,05 заборгованість по відсотках, 18238,00 грн заборгованість по комісії (а.с. 23).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-Банк» (після зміни назви АТ «Сенс Банк»)).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст ст. ст.633,634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Оскільки фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 51039,03 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 28149,05 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 18238,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України« Прозахист правспоживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 11Закону України«Про споживчекредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8Закону України«Про споживчекредитування» Правління Національногобанку Українипостановою від08червня 2017року№49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки i суми належних платежів.

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

За змістом цих приписів комісія за обслуговування може включати плату за розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, якщо споживач вимагає таку інформацію частіше одного разу на місяць.

Умови договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності 10 червня 2017року Законом України «Про споживче кредитування», про оплатність таких послуг, які один раз на місяць споживач вимагає або потребує для того, щоб виконати його обов`язок на користь банку, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

(Вказані висновки викладені у постанові від 13 липня 2022 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 (пункти 31.26-31.29).

Як зазначалося вище умовами підпункту б п.1 Оферти на укладення угоди про надання кредиту №501290261 встановлено комісійну винагороду за обслуговування кредиту у розмірі 1,50% від суми кредиту. Графіком платежів та розрахунку вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, який є додатком №1до угоди про надання кредиту, передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 911,90 грн.

Проте, умовами договору не конкретизовано в чому саме полягає комісійна винагорода за обслуговування кредиту.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачу встановлено обов`язок щомісячної плати (комісії) за послуги банку, які за законом позивач має один раз на місяць надавати безоплатно, положення підпункту б п. 1 Оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501290261 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а тому вимоги банку в частині стягнення заборгованості з комісії у розмірі 18238,00 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконував зобов`язання за договором. Так згідно розрахунку заборгованості по щомісячній комісії, яка надана позивачем, зазначено, що відповідач сплатив 11854,70 грн. комісії за кредитним договором (а.с. 23).

З огляду на вищевказане, суд доходить висновку, що сплачена позичальником комісія має бути зарахована до суми основного зобов`язання - тіла кредиту, в порядку ст. 216 ЦК України.

Таким чином, залишок за тілом кредиту становить 39184,33 грн. (51039,03-11854,70), заборгованість за відсотками 28149,05 грн.

Відповідачем, в свою чергу , власний контррозрахунок в спростування розміру кредитної заборгованості не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з позивача на користь позивача становить 67333,38 грн.: 39184,33 грн. заборгованість за тілом кредитом, 28149,05 грн. заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується меморіальним ордером №297805040 від 13.03.2024 року (а.с.8 - зворот). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 1).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 97426,08 грн.

Суд дійшоввисновку,що задоволеннюпідлягають позовнівимоги урозмірі 67333,38 грн.

Таким чином,пропорційність задоволенихвимог становить69%(67333,38 х100: 97426,08 = 69%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 69 %, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 2089,32 грн. (3028 х 69 % = 2089,32).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,280-282,352 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №501290261 у розмірі 67333,38 грн. (шістдесят сім тисяч триста тридцять три гривні 38 коп.) з яких: 39184,33 грн. заборгованість за тілом кредитом, 28149,05 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2089,32 грн. (дві тисячі вісімдесят дев`ять гривень 32 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: О. Г. Путря