Ухвала суду № 1239563, 13.12.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10 грудня 2007 року

Справа № 2-22/7219-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Волкова К.В.,

Горошко Н.П.,

секретар судового засідання Запорожець Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, відкритого акціонерного товариства "Криммеблі";

відповідача: Чурочкіна Андрія Борисовича, довіреність №2454/9/10-014 від 03.12.2007, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 02 жовтня 2007 року у справі № 2-22/7219-2007А,

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криммеблі" (вул. Лінейна, 2,Сімферополь,95006)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2007 року у справі №2-22/7219-2007А (суддя С.В. Яковлєв) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Криммеблі" до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.

Суд визнав нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим від 22.02.2007 №0001191503/0.

Суд повернув відкритому акціонерному товариству "Криммеблі" з Державного бюджету України 03,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги посилався на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення ним статті 17 Закону України "Про плату за землю", підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в наслідок чого до нього застосовані штрафні санкції.

У судовому засіданні представник відповідача підтримував свої вимоги, просив постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином –рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач - відкрите акціонерне товариство "Криммеблі" - звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.02.2007 №0001191503/0, прийняте Державною податковою інспекцією у місті Алушті (відповідачем). Позивач позовні вимоги мотивував тим. що відповідач застосував штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання, обов'язку щодо сплати якого він не мав.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив із того, відповідач провів невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої склав акт № 336/15-3/000275398 від 14.03.2007.

У зазначеному акті відповідач зробив висновки про порушення позивачем статті 17 Закону України "Про плату за землю", підпункт 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з земельного податку за період часу з 17.03.2005 по 22.12.2005, а саме за терміном сплати 17.03.2005 нараховано основного платежу по земельному податку по акту інвентаризації № 9-19 ПЕРЕ від 17.03.2005 у сумі 447,70грн.. податковий борг погашено повністю за рахунок продажу активів платника 22.12.2005 п/дор. № 151/1144 на суму 2400,00грн. затримка платежу склала 280 календарних днів.

22.02.2007 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001191503/0, згідно з яким, відповідно до акту перевірки №336/15-3/00275398 від 14.03.2007 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 280 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 447,70грн. позивач мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 223,85грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Стаття 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня . яка нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації ( пункт 5.1. статті 5 Закону). Відповідно до пункту 5.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У пункті 5.4. Закону визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання , не сплачена платником податків у строки визначені статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнається сумою податкового боргу платника податків.

Розмір штрафних санкцій, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства та порядок їх застосування визначені у статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до підпункту 17.1.7 статті 17 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 3Ідо 90 календарних днів - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 2535-XII ( із змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Відповідно до статті 13 вказаного Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальної власності - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 15 Закону України "Про плату за землю" передбачено зобов'язання власників землі та землекористувачів сплачувати земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Позивачем надана копія довідки Алуштинського відділу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" № 246 від 19.09.2007, згідно з якою, у нього відсутні у власності, постійному користуванні, оренді будь-які земельні ділянки не території Великої Алушти.

Відповідачем у справі надана копія розрахунку земельного податку, який надісланий позивачем на його адресу 17.10.2001, відповідно до вказаного розрахунку позивачем у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", були узгоджені податкові зобов'язання по сплаті земельного податку з терміном його сплати до 15.01.2002.

У порядку передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані докази того, що позивач після лютого 2002 узгодив у порядку, визначеному у статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" будь-яке податкове зобов'язання по податку на землю ( орендної плати) за користування земельною ділянкою на території Великої Алушти.

Суд першої інстанції, вивчивши посилання відповідача, обґрунтовано на думку судової колегії, встановив, що ним в якості узгодженого податкового зобов'язання позивача по сплаті земельного податку визначений Акт інвентаризації № 9-19 від 17.03.2005.

Отже, на думку суду першої інстанції, складання податковим органом зазначеного Акту не можна вважати визначенням податкового зобов'язання контролюючим органом згідно з пунктом 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надані докази того, що у позивача було узгоджене відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання по податку на землю в сумі 447,70грн., граничний термін сплати якого був 17.03.2005.

Крім того, вивчивши довідку Алуштинського відділу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" № 246 від 19.09.2007, суд першої інстанції встановив, що у 2005 позивач не був платником земельного податку як обов'язкового платежу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій за несплату земельного податку за вказаний період часу.

При таких обставинах, у зв'язку з тим, що у 2005 позивач не мав у власності (постійному користуванні) земельних ділянок на території Великої Алушти, судова колегія вважає, що згідно з Законом України "Про плату за землю", він не був платником земельного податку як обов'язкового платежу, в наслідок чого відсутні підстави застосування до нього штрафних санкцій за несплату ( несвоєчасну сплату ) вказаного обов'язкового платежу.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про плату за землю", у відповідача відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у зв'язку з чим, підлягають задоволенню позовні вимоги.

Також, судова колегія погодилась с висновком суду першої інстанції проте, що під час оформлення 22.02.2007 податкового повідомлення-рішення №0001191503/0 відповідачем було порушено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений Наказом ДПА України №253 від21.06.2001. У зазначеному податковому повідомленні-рішенні не тільки не вказана у повному обсязі дата його прийняття, але і невірно зазначена назва платника податків. Більше того, зазначене податкове рішення прийняте 22 лютого на підстави порушень, нібито встановлених у акті перевірки №336/15-3/000275398 від 14.03.2007.

При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2007 року у справі № 2-22/7219-2007А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2007 року у справі № 2-22/7219-2007А підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2007 року у справі № 2-22/7219-2007А залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя О.А. Щепанська

Судді К.В. Волков

Н.П. Горошко