Рішення № 123952602, 05.12.2024, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/249/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

присекретарі Паньків М.М. розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду м.Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ''Ідея Банк'' про захист прав споживача та визнання недійсним умов договору,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Сивак Тарас Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд Тернопільської області з позовом до Акціонерного товариства ''Ідея Банк'' про захист прав споживача та визнання недійсними умов договору, що був укладений 29 червня 2022 року.

У поданому позові представник позивача, посилаючись на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, просив визнати недійсною угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022 року в частині застосування процентної ставки в розмірі 72 % річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та просив зобов`язати Акціонерне товариство ''Ідея Банк'' здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за угодою про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022 року з огляду на нікчемність пункту 3.3 цього договору в частині встановлення додатково плати в розмірі 48% річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

За вказаними позовними вимогами було відкрито провадження у справі та 29 березня 2024року Бережанським районним судом постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсною угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022року в частині застосування процентної ставки в розмірі 72% річних при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та зобов`язано Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за угодою про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022року з огляду на нікчемність пункту 3.3 цього договору в частині встановлення додатково плати в розмірі 48% річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості та стягнуто із Акціонерного товариства «Ідея Банк» в користь держави судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.

За письмовою заявою відповідача АТ «Ідея Банк» вищевказане заочне рішення ухвалою Бережанського районного суду, постановленою 8 липня 2024 року, було скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача адвокат Сивак Тарас Миколайович подав суду письмову заяву про проведення судового засідання у їх відсутності, заявлені позовні вимоги в інтересах ОСОБА_1 підтримує, просить їх задоволити.

Представник відповідача АТ ''ІдеяБанк'' в судове засідання повторно не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надіслав, а тому суд вирішив розглянути справу у відсутності сторін по наявних у ній матеріалах.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи заявлені стороною позивача вимоги суд виходив із наступного.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою та третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В частиніпершій статті229ЦК Українивизначено,що якщоособа,яка вчинилаправочин,помилилася щодообставин,які маютьістотне значення,такий правочинможе бутивизнаний судомнедійсним.Істотне значеннямає помилкащодо природиправочину,прав таобов`язківсторін,таких властивостейі якостейречей,які значнознижують їхцінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

В частині першій статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено наступне: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

В частині першій та другій статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачені умови договору про споживчий кредит. Так, у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно із статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 даного Закону є Договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Постановою № 49 Правління Національного банку України від 08 червня 2017року затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про споживче кредитування» і якими визначено Методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та Методику розрахунку реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Пунктом 5 Правил передбачено, що банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил. Банк може не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Судом встановлено, що 29 червня 2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980.

За умовами цієї угоди Акціонерне товариство «Ідея Банк» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в розмірі 30 000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24 % річних строком користування 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації.

Також крім сплати процентів в розмірі 24 % від суми кредиту відповідач Акціонерне товариство «Ідея Банк» згідно з пунктом 3.3 Угоди встановив на постійній основі обов`язок позичальника сплачувати додатково 48 % річних комісії за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду.

Судом також встановлено, що сторона позивача, подавши позов до суду, обрала спосіб захисту своїх прав шляхом визнання пунктів кредитного договору недійсними з підстав, передбачених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому вона зобов`язана довести правову та фактичну підстави поданих позовних вимог.

Уподаному позовісторона позивача посилаєтьсяна вимоги ЗаконуУкраїни «Проспоживче кредитування»,який розмежовуєоплатність табезоплатність надання інформації прокредит залежновід періодичностізвернення споживачаіз запитом щодо надання такої інформації.

Сторона позивача вважає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно має повідомити позивачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Та, що згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Вважає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» і вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

А так як в умовах оспорюваної позивачем Угоди та додатках до неї не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредитної заборгованості, в тому числі не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредитної заборгованості плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України «Про споживче кредитування», а тому сторона позивача з урахуванням наведеного вище вважає, що умови угоди про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022 року, укладеної між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», в частині встановлення додатково сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 48% річних суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому на думку позивача ці умови є нікчемними. А так як наявні підстави, передбачені законодавством щодо нікчемності правочину, тому сторона позивача у поданому позові просить задоволити їх позов та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України, а саме: зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості за угодою про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022 року, і цими діями забезпечити захист інтересів Позивача.

Також стороною позивача у поданому позові зазначено, що крім вищевказаного умовами укладеної Угоди та Паспорту споживчого кредиту «Card Blanche Blue ID INS Cross +» передбачено, що при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту до позивача застосовується процентна ставка 72 %, що є так званою компенсацією.

Згідно з пунктом 5 частини 3 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливою умовою договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При укладенні кредитного договору несправедливою умовою є вимоги відносно сплати позичальником непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості послуги) у разі невиконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором (вартістю послуги при наданні кредиту рахуватиметься сума процентів за весь строк користування кредитом).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та взявши до уваги позицію сторони відповідача, викладену у заяві про скасування заочного рішення, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені захисником позивача в інтересах ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Враховуючи, що зобов`язання Банку щодо встановлення ліміту Кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснюється Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень.

Так, згідно встановлених тарифів, які були відомі позивачу, умовою встановлення кредитного ліміту є сплата щомісячно 4 % від залишку заборгованості станом на розрахункову дату (обслуговування кредитної заборгованості), разом з обов`язковим мінімальним платежем. У відповідності до п.3.6 днем оплати обов`язкового мінімального платежу за попередній розрахуноквий період є останній операційний день платіжного періоду. За даною угодою до вересня 2019р. такі нарахування відбувались в останній робочий день місяця, а з вересня 2019р. нарахування даної комісії почали нараховуватись в дату ІРЦ (09 числа). Тобто, сплата 4 % (обслуговування кредитної заборгованості) згідно Тарифів, була та є обов`язковою у випадку наявності залишку заборгованості станом на розрахункову дату.

Відтак, враховуючи зазначене, позивач, зобов`язаний сплачувати згідно встановлених тарифів 4% (обслуговування кредитної заборгованості) у випадку наявності залишку заборгованості станом на розрахункову дату. Відповідно сплата вказаних 4%, та їх наявності, залежить виключно від дій позивача та стану заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 3.3. угоди, яка була укладена між сторонами 29 червня 2022 року, передбачена річна комісія, тобто 4% місячних * на 12 місяців = 48 відсотків.

Тому враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсним умов положень Кредитного договору в частині сплати 48 % річних від залишку заборгованості станом на розрахункову дату.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсним п.3.3. Угоди в частині нарахування відсотків в розмірі 72 %, то суд зазначає наступне.

17березня 2022року набувчинності ЗаконУкраїни №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року. І хоч положення цього закону регулювали питання оподаткування, але низка його норм стосувалися питань кредитування, і ним встановлено нові правила, що підлягають застосуванню під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Вказаним Законом № 2120 було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Тобто, Законом України № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734- V111 ''Про споживче кредитування'', які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Тобто, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов`язання за кредитом:

- у випадку прострочення зобов`язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема: штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі;

- кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов`язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки;

- всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню.

А так як із долученого до матеріалів справи стороною відповідача та оглянутого в судовому засіданні розрахунку по договору кредиту С-211-014414-22-980 від 29 червня 2022 року видно, що позивачу ОСОБА_1 не нараховуються відсотки в розмірі 72 % , як це зазначено у позові, тому суд прийшов до висновку, що права позивача стороною відповідача не порушуються та предмет спору в цій частині в даний час відсутній.

Враховуючи вищевказане та беручи до уваги той факт, що стороною позивача всупереч вимог ст.ст.12,81 ЦПК України не доведено, що діями відповідача були порушені права позивача, а тому за вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги, подані адвокатом Сиваком Тарасом Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 , є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 3, 16, 203, 204, 215, 509, 526, 627, 638 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України№ 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги, подані адвокатом Сиваком Тарасом Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист справ споживача та визнання недійсним умов договору залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільськоїобласті ДанилівО.М.