Рішення № 123924752, 20.12.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/3015/24

Провадження № 2/369/6974/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

при секретарі судового засідання Осіпова В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань за Договором кредитної лінії №00-8256613 від 04.06.2023 року в розмірі на суму 13837,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та Відповідачем укладено договір кредитної лінії №00-8256613 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні дані. Договір підписано шляхом введення і відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору. Після вчинених дій Відповідача,04.06.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору №00-8256613 від 04.06.2023 через компанію ТОВ « ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на платіжну карту №5457-08XX-XXXX-1253. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Відповідно до п.п 1.1, 1.2 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 4 500,00 грн., на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За надання кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 5,00 % від суми кредиту , що складає : 225,00 (двісті двадцять п`ять гривень нуль копійок) грн. Відповідно до п.п 1. 3 Договору строк дії кредитної лінії 120 (сто двадцять) днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит до «02» жовтня 2023 р.

Відповідно до п.п 1. 4 тип процентної ставки фіксована. У відповідності до п.1.4.1 Кредитного договору Знижена процентна ставка становить 2,50(два цілих 50 сотих)% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.

Відповідач не виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13837,50 грн, яка складається з: 4725.00 грн - заборгованість по кредиту; 9112,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

18.12.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та позивачем укладено Договір факторингу №1-18122023, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором. Відповідно до Договору факторингу № 1-8122023 від 18.12.2023 датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі згідно з Додатком №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №1-8122023 від 18.12.2023 від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 13837,50 грн.

На підставі вище наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №00-8256613 від 04.06.2023 у розмірі 13837,50 грн., яка складається з 4725,00 грн. заборгованості за тілом та 9112,50 грн. заборгованості за відсотками.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09 жовтня 2024 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатомДяченко М.І.подано досуду відзивна позовнузаяву,в якомузазначено, що зпозовними вимогамине згоднів частинінарахування відсотків, тому позов підлягаєлише частковомузадоволенню.

ОСОБА_1 , підтверджує, що ним було підписано договір позики саме на зазначених вище умовах. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача. Позичальник зобов`язаний одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки , передбачені Договором. У зв`язку з значним погіршенням фінансового стану, Відповідач не в змозі був належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитним договором.

Просить Судзвернути увагуна те,що у зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану. Новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування. Зокрема, законом передбачено, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом: споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання споживачем зобов`язань за таким договором; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, які нараховані після 24 лютого 2022 року сплата яких передбачена договором про споживчий кредит підлягають списанню. Слід також зазначити, що за загальним правилом, передбаченим ст. 617 Податкового Кодексу України, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили форс-мажору.

Необхідно також звернути особливу увагу на положення кредитного договору щодо порядку дій сторони у разі виникнення форс-мажорних обставин. Разом з тим, штрафні санкції та інші платежі, сплата яких передбачена у договорі, нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) договору включно з 24.02.2022 р., підлягають списанню кредитодавцем.

Просив врахувати, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц, яка акцентує увагу на розмірі відсотків, які повинні стягуватися не в розмірі, визначеному кредитним договором, а на рівні облікової ставки Національного банку України (з 22.01.2021 облікову ставку визначено у розмірі 6% річних).

Відповідач розуміє, що вказана обставина не позбавляє його обов`язку повернути фактично отримані ним кредитні кошти. Вимоги банку про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Такий правовий висновок узгоджується з позицією палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

Також зазначає, що з позовних вимог Відповідачу стало відомо, що 18.12.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та позивачем укладено Договір факторингу №1-18122023, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором.

Просить звернути увагу Суду на те що, обов`язок виконувати кредитне зобов`язання позивачу у Відповідача не виник в силу того, що він не був повідомлений взагалі ніяким чином про заміну кредитора, що підтверджується матеріалами справи. Відсутність обов`язку виконувати зобов`язання новому кредитору за відсутності повідомлення про заміну кредитора регламентується ст. 517 ЦКУ.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу заперечує, вказуючи що дана сума не обґрунтована належним чином. Відповідно до ч. ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Не відомо, чи дійсно вказану суму було понесено, оскільки позивач не ознайомив нас з актом виконаних робіт та не надав належного підтвердження про сплату такої суми. Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано підтверджуючих документів понесення таких витрат Відповідач вважає, що позовна вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. - також є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню!

Враховуючи поданий відзив, відповідач просив позов задоволити частково, в межахтіла кредиту, так якзакон прямовказує, що розмір відсотків неможе перевищуватиподвійної обліковоїставки Національногобанку Українита неможе бутибільшою за15відсотків сумипростроченого платежу, та стягнути тіло кредиту в сумі 4500,00 грн.

16 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому подані заперечення на відзив, що за змістом є аналогічними з обґрунтуваннями вказаними у позовній заяві. Навели свою позицію щодо розрахунку заборгованості за Кредитним договором, стягнення процентів за Кредитним договором та їх розміру, стягнення комісії за надання кредиту. Просили прийняти відповідь на відзив та врахувати при вирішенні справи по суті та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ "ЕЙС"заборгованість закредитним договором№00-8256613від 04.06.2023у розмірі13837,50грн.,яка складаєтьсяз 4725,00грн.заборгованості затілом та9112,50грн.заборгованості завідсоткамиСудові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 5000,00 грн. покласти на Відповідача.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» не зявився. Просили суд розглядати справи за відсутності їх представника.

ПредставникомВідповідача адвокатомДяченко М.І.подано черезканцелярію судузаяву пророзгляд справиу їївідсутності тавідсутності Відповідача. Проситьврахувати всіаргументи,подані увідзиві напозовну заяву.Позов задовольнити частково в розмірі стягнення тіла кредиту в сумі 4 500,00 грн.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, 04.06.2023 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (первісний Кредитор, Кредитодавець) та Відповідачем укладено договір кредитної лінії №00-8256613 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.п 1.1, 1.2 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 4 500,00 грн., на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За надання кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 5,00 % від суми кредиту , що складає : 225,00 (двісті двадцять п`ять гривень нуль копійок) грн.

Відповідно до п.п 1. 3 Договору строк дії кредитної лінії 120 (сто двадцять) днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит до «02» жовтня 2023 р.

Відповідно до п.п 1. 4 тип процентної ставки фіксована.

У відповідності до п.1.4.1 Кредитного договору Знижена процентна ставка становить 2,50 (два цілих 50 сотих)% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором кредитної лінії №00-8256613 не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

У зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13837,50 грн, яка складається з: 4725.00 грн - заборгованість по кредиту; 9112,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо дійсності укладеного договору в електронній формі та підписання його позичальником.

Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - -https://kachay.com.ua/ та обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у загальному розмірі 4500,00 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Після цього добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні дані.

Договір підписано шляхом введення і відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 9819F відправлено 04.06.2023 о 19:06:58 на номер телефону 0505250615 Відповідача та введено ним 04.06.2023 о 19:07:25

Після вчинених дій Відповідача,04.06.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору №00-8256613 від 04.06.2023 через компанію ТОВ « ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на платіжну карту №5457-08XX-XXXX-1253.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно дост. 514 Цивільного кодексу Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Приписами ст. ст.610,611 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно дост. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 28.05.2024 за кредитним договором №00-8256613 від 04.06.2024 заборгованість перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС» складає - 13837,50 грн., з них: 4725.00 грн - заборгованість по кредиту; 9112,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом

Разом з тим, згідно зі ст. ст.11,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимогЗакону України «Про захист прав споживачів».

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА 3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсотки за кредитом не можуть перевищувати тіло кредиту. Обмежувальними є Закон України про «Захист прав споживачів», а також низка нормативних актів щодо регулювання мікрокредитування. Згідно з їх положеннями, сума відсотків, а також штрафів та інших нарахувань за кредитом не можуть перевищувати тіло кредиту.

Частиною восьмою статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»несправедливими є,зокрема,умови договорупро встановленнявимоги щодосплати споживачемнепропорційно великоїсуми компенсації (понад сто відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених нормЦК УкраїнитаЗакону України «Про захист прав споживачів»у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 року у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 року у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другоюстатті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно достатті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання»

Згідно з умовами Кредитного договору, факт укладення якого не заперечується відповідачем, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 від суми кредиту за кожен день користування Кредитом, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг.

Суд зазначає що нарахування відсотків не повинно було здійснюватись позивачем, з врахуванням умов воєнного часу, що відповідає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд, не бере до уваги поданий розрахунок заборгованості щодо нарахування відсотків за невиконання умов договору, оскільки, позивачем не було враховано положення ст. 1048 ЦК України, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1048 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

У пунктах 91-93 Постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після визначеного договором строку кредитування.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг) виходять за межі взаємних прав та обовязків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 05.04.2023 року у справі 30/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом"(тобто за можливість позичальника правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що вдвічі перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4ст. 42 Конституціїучасть у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Разом з тим, умови договору, передбачені Договором про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 04.06.2023 щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 225,00 грн, суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (іншої фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020, № 468/1095/15-ц від 28.10.2020, № 404/6807/15-ц від 21.10.2020, № 344/7809/15-ц від 15.10.2020.

Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

З огляду на наведене, позивач неправомірно визначив в умовах договору сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 225, 00 грн.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути: суму прострочених платежів по тілу кредиту - 4500,00 грн..

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 787,28 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення

Керуючись ст. ст.2,141,259,264,265,273,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №00-8256613 від 04.06.2023 в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 787,28 грн. (сімсот вісімдесят сім грн. 28 коп.).

В решті вимог відмовити.

Інформація про позивача: ТОВАРИСТВо З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (адреса: м.Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956).

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду виготовлено 20 грудня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ