Ухвала суду № 123916104, 19.12.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про забезпечення позову

19 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3233/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

Без виклику представників сторін

розглянувши заяву про забезпечення позову Київської окружної прокуратури міста Харкова (вх. №31645) у справі

за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код 0291010822) до 1) Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243), 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 14095412), 3) фізичної особи підприємця Ігнатова Олександра Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) фізичної особи підприємця Ігнатова Олександра Івановича, в якій прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 2 додатку до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 24.12.2014 № 1755/14;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.09.2016 № 5385-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Ігнатовим Олександром Івановичем (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №1958;

- зобов`язати Фізичну особу - підприємця Ігнатова Олександра Івановича (код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 595690363101 - нежитлові приміщення підвалу № 4-:-9, 5а в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 89,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова 305. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.

Ухвалою Господасрького суду Харкывської області від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3233/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 жовтня 2024 року о(б) 10:30.

17.12.2024 від Київської окружної прокуратури міста Харкова до Господарського суду Харківської області через систему Електронний суд надійшла заява про забезпечення позову (вх. №31645), в якій прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об`єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за Ігнатовим Олександром Івановичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме: нежитлові приміщення підвалу № 4-:-9, 5а в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 89,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 305 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 595690363101). Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

В обґрунтування заяви прокурор зазначає про те, що підставою для звернення з позовною заявою стали матеріали кримінального провадження, якими підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу. Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, зобов`язання повернути нерухоме майно. Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, прокурор має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак вказує, що існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду.

Відповідно до ч.1 та 6 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Також, як вказав Верховний суд у постанові від 08.11.2023 у справі №916/2646/23, зокрема:

"4.32. Водночас вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

4.33. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.".

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.

До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є, серед іншого, зобов`язання Фізичної особи - підприємця Ігнатова Олександра Івановича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 595690363101 - нежитлові приміщення підвалу № 4-:-9, 5а в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 89,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Отже спір у справі виник щодо об`єкта нерухомого майна, на який заявник просить накласти арешт. Вказане свідчить про наявність спору між сторонами та зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору.

Право власності на майно: нежитлові приміщення підвалу № 4-:-9, 5а в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 89,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за Ігнатовим Олександром Івановичем, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна від 16.12.2024 за №408340418. Вказане, з урахуванням правових позицій Верховного Суду дає підстави для висновку суду про наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача оскільки у відповідача-3 як у власника наявна можливість в будь-який момент як розпорядитися майном так і відчужити його на користь третіх осіб, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в Постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Також суд висновує, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. При цьому вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Харківської міської територіальної громади на час вирішення спору в суді та, у разі задоволення позову, забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У випадку незастосування саме такого засобу забезпечення позову існує очевидна небезпека порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів Харківської міської територіальної громади, оскільки до постановлення господарським судом рішення по суті заявлених вимог власник може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо).

Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з урахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Викладене свідчить, що звернення прокурора із даною заявою про забезпечення позову до суду не спрямоване на зловживання прокурором у справі своїми правами та вжитими заходами не будуть порушені права осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява Київської окружної прокуратури міста Харкова про вжиття заходів забезпечення позову у справі є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, у даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. №31645) задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об`єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме:

- нежитлові приміщення підвалу № 4-:-9, 5а в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 89,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 305 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 595690363101).

Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Стягувачем за даною ухвалою є: Київська окружна прокуратура міста Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код 0291010822).

Боржником за даною ухвалою є: фізична особа підприємець Ігнатов Олександр Іванович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили "19" грудня 2024 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "20" грудня 2027 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу підписано 19.12.2024.

СуддяЮ.Ю. Мужичук

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.