Ухвала суду № 12391602, 16.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2010 р. м. КиївК-20105/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого),

Костенка м.І.,Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від25.06.2007 року та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від19.09.2007 року посправі№2-11/6445-2007А

за позовомПриватного монтажно-будівельного підприємства «Промбудмонтаж»

доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки

Крим

провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне монтажно-будівельне підприємство «Промбудмонтаж»(далі позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі відповідач, орган податкової служби) про визнання незаконним та скасування рішення від 12.04.2007 року № 49/24-1 «Про стягнення коштів та продажу інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу».

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від25.06.2007 року, залишеною без змін Севастопольського апеляційного господарського суду від19.09.2007 року посправі№2-11/6445-2007А позов задоволено. Визнано нечинним рішення від 12.04.2007 року № 49/24-1 «Про стягнення коштів та продажу інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі акту перевірки від 02.11.2004 року «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2003 по 01.04.2004»органом податкової служби прийнято повідомлення-рішення від 03.11.2004 № 0016832301/0, яким підприємству донарахований податок на прибуток в сумі 2879080 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 2702927 грн.

09.11.2004 року позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення начальнику ДПІ у місті Сімферополі, в результаті чого в задоволенні скарги було відмовлено.

12.04.2007 року відповідачем було прийнято рішення № 49/24-1 «Про стягнення коштів та продажу інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу», з даного рішення вбачається, що заступник начальника ДПІ у м. Сімферополі вирішив здійснити стягнення коштів і продаж активів, які знаходяться у власності платника податків Приватного монтажно-будівельного підприємства «Промбудмонтаж», а також тих активів, право власності на які виникне в майбутньому, в рахунок погашення погодженої суми податкового боргу цього платника податків. З чим позивач не погодився і звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок прийняття рішення щодо стягнення коштів та продажу інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу передбачений ст.10 п.10.1.1 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181). Відповідно до цього пункту, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Як встановлено судами, перша податкова вимога від 15.02.2005 року №1/405 та друга податкова вимога від 06.04.2005 року № 2/4030, а також акт перевірки місцезнаходження платника податків від 22.02.2004 року, відповідно до якого позивач (ЗКПО 31544623) за адресою вул. Желябова, №50 к.107 м. Сімферополь не знаходиться.

Відповідачем було зазначено, що перша та друга податкові вимоги були розміщені на інформаційній дошці, у звязку з відсутністю платника податків за юридичною адресою.

Однак, як зазначено в рішеннях судів, податкове повідомлення-рішення від 30.12.2004 року №0016832301/1 було скеровано на адресу: Парізька, 18 м. Сімферополь. У першій та другій податковій вимозі від 15.02.2005 року та від 06.04.2005 р. вказана адреса позивача : м.Сімферополь, вул.Яблочкова, 4. кв.46, а також м. Сімферополь. вул. Желябова, 50, кв.107. У рішенні від 12.04.2007 року №49/24-1 міститься адреса позивача м. Сімферополь, вул. Парізька, 18.

Відповідно до п.6.2.4 ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, встановлених підпунктом 6.2.4 Закону, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Беручи до уваги вище зазначене, суди вірно зазначили, що першу та другу податкову вимогу слід вважати такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Відповідно до п.5.2.4 ст. 5 Закон № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Проаналізувавши, вимоги вказаної норми Закону №2181 суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при зверненні платника податку до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобовязання вважається непогодженним до розгляду справи й прийняття відповідного рішення.

Оскільки, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-25/4274-2005, лише порушено провадження по справі за позовом Приватного монтажно-будівельного підприємства «Промбудмонтаж»до ДПІ в м. Сімферополь про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, то в цьому випадку податковий борг у платника податків відсутній, оскільки рішення суду по суті справи стосовно чинності самих податкових повідомлень-рішень ще не прийнято.

Крім того, судами зазначено, що відповідачем не надано доказів реєстрації податкової застави, яка необхідна для прийняття рішення щодо стягнення коштів та продажу інших активів платника податків.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не мав підстав для прийняття спірного рішення.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

ПостановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від25.06.2007 року та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від19.09.2007 року посправі№2-11/6445-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіМ.І.Костенко

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

М.О. Федоров