Рішення № 123900873, 07.11.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7548/24-Е

Провадження № 2/522/4825/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуПриморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23 липня 2018 року у розмірі 25000 грн., а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

15 травня 2024 року ухвалою суду дану позовну заяву було залишено без руху, в якій вказано на необхідність позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду всіх наявних в нього доказів.

17 травня 2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2024 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 20.05.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 та 18 жовтня 2024 року на електронну адресу суду та 21 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив заперечення проти позову та позовних вимог позивача у повному обсязі, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, з підстав того, що підписана ним анкета-заява не містить умов кредитування та інших істотних умов договору, а отже не підтверджений факт кредитування. При цьому, неможливо встановити чи дійсно відповідачу було встановлено кредитний ліміт та його розмір. Крім того, надані позивачем документи не підтверджують наявність заборгованості відповідача перед банком. Також, після сплати, шляхом внесення грошових коштів на рахунок позивача, сума заборгованості нарахована необгрунтовано, оскільки віднесено на погашення відсотків, які не були узгоджені з відповідачем. Водночас, відсутні підстави для стягнення судового збору, так як відповідач є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору.

22 жовтня 2024 року на електронну адресу суду та 25 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості, з підстав викладених у відповіді на відзив.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Судом встановлено, що 23.07.2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови.

До кредитного договору банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.

Встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання за Кредитним договором від 23.07.2018 року.

Однак, позичальник свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем станом на 11.02.2024 р. заборгованість відповідача складає 31823 грн. 66 коп., що становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом.

В звязку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст.614ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

У відповідності до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1050ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем подано до суду виписку про рух коштів по картці відповідача за період 23.07.2018-11.02.2024 рр. (фактично 01.11.2022), чим спростовується посилання відповідача на відсутність первинних документів, які підтверджують отримання та користування кредитом.

Згідно з Розділом ІV п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України 04.07.2018 р. №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

В постанові Верховного Суду від 17.12.2020 р. (справа №278/2177/15-ц) зазначено, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 р. (справа №554/4300/16-ц) банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Посилання відповідача на відсутність укладеного між банком та нею кредитного договору не можуть бути прийняті до уваги, так як спростовуються наданими позивачем копією анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 23.07.2018 року та умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що складає договір про надання банківських послуг.

При цьому, відповідач спростовуючи аргументи позивача не заперечував факт звернення до банку для отримання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та відповідачем, у т. ч. анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самого відповідача.

У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Так, із прийняттямЗакону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Устатті 3 вказаного Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3статті 11 зазначеного Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі,статтею 12 вказаного Законувизначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаним сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

У випадку, коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «Monobank» шляхом накладення електронного підпису, тоді застосунок «Monobank» не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку «Monobank». Проведення будь-яких операцій без такого підтвердження не с можливим. Тобто лише шляхом попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг можливий вхід у головне меню застосунку «Monobank» та подальше проведення банківських операцій і у тому числі отримання кредиту. Без погодження у мобільному застосунку «Monobank» з Умовами і правилами надання банківських послуг не є можливий вхід у головне меню застосунку «Monobank» жодна особа не може перейти далі у головне меню застосунку.

Без переходу у головне меню застосунку жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 23 липня 2018 року, а також засвідчив що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови повідомлення, про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Водночас, вказівка відповідача у відзиві на погашення позивачем процентів за кредитом у сумі 79558,03 гривень, без його згоди, оскільки він не укладав кредитний договір та не брав обов`язків сплати відсотків по кредиту, не може бути взята до уваги, з вище викладених підстав. Крім того, позивачем у відповіді на відзив приведено перелік усіх операцій зі списання відсотків та сума дійсно нарахованих та списаних за рахунок кредитного ліміту відсотків складає 17199,67 гривень, чим також спростовується зазначене вище твердження відповідача.

Разом з тим, посилання відповідача на невідповідність редакції Умов і правил надання банківських послуг, суд не може взяти до уваги, оскільки вказане не спростовує факт отримання банківських послуг, а відтак договірних відносин між банком та відповідачем.

Наведений висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного суду, зокрема у постанові від 07 квітня 2021 року, справа №623/2936/19, які згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українисуд має враховувати при виборі застосування норми права до спірних правовідносин.

В той же час, з наданої виписки про рух коштів по картці відповідача вбачається, що протягом часу з 31.07.2018 року по дату видачі довідки відповідач активно користувався наданими банком грошовими коштами з метою забезпечення своїх споживчих потреб, а також сплачував відсотки та поповнював рахунок.

Згодом, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, порушивши вимогист. 629 ЦК України.

Щодо вказівки відповідача на невідповідність розрахунку заборгованості, то суд вважає їх неспромжними та виходить з того, що відповідач не надав суду докази, які б спростували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника (зазначено в позиції Верховного Суду від 14.07.2020 р., справа №367/4970/13-ц).

При цьому, відповідачем в обгрунтування своє позиції не наведено свого контррозрахунку кредитної заборгованості.

За розрахунком заборгованості ОСОБА_1 має заборгованістьза кредитним договором станом на 11.02.2024 року, становить 31823,66 грн., з яких: 31823,66 грн.заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн.заборгованість за пенею; 0 грн.заборгованість за порушення грошового зобовязання.

Наведений розрахунок заборгованості суд вважає належним та допустимим доказом по даній справі, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі №464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц, які підлягають застосуванню судом на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.

Отже, жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.

В той же час, щодо посилань відповідача на судову практику в подібних правовідносинах, то суд погоджується в даному випадку, з позицією позивача, що правові висновки викладені у вказаних відповідачем рішеннях не можуть бути застосовані в межах цієї справи, з огляду на невідповідність тотожності між ними.

Щодо тверджень відповідача про нарахування відсотків під час дії воєнного стану, то суд виходить з положень Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX «Провнесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та кредитного договору, за якими % нарахований Банком за користування кредитними коштами у період дії воєнного стану з 24.02.2022 року не є неустойкою за прострочення сплати споживчого кредиту, а отже є правомірним.

Відтак, все вищевказане свідчить про наявність спірних правовідносин між сторонами АТ "Універсал Банк" і відповідачем, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконував належним чином умови договору, тому права позивача підлягають захисту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "Універсал Банк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 31823 грн. 66 коп.

Згіднозі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У відповідності дост. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідноз ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеним, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову.

Отже, згідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору за подання позову.

Проте, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.09.2012 року, а тому є звільненим від сплати судового збору, відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, то підстав для стягненнясудового збору з відповідача на користь позивача, суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.76-81,89,141,229,258,259,263-266,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариство «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 54/19) заборгованість за наданим кредитом у сумі 31823 грн. 66 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2024 року.

Суддя