Ухвала суду № 12389641, 18.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8202/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавинський В.Р.

Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сауляка Ю.В.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Федорової Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савтек»до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Савтек»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області, в якому просили суд визнати недійними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000442300/0 від 05.06.2009 р., №0000452300/0 від 05.06.2009 р., №0000472300/0 від 05.06.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року зазначений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення №0000442300/0 від 05.06.2009 р., №0000452300/0 від 05.06.2009 р., №0000472300/0 від 05.06.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги позивач аргументує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.7.3 п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»через зміну напрямку відшкодування за одній й ті ж самі податкові періоди є неправомірним, а тому податкові повідомлення рішення №0000442300/0 та №0000452300/0 від 05.06.2009 року ДПІ у Макарівському районі Київської області є протиправними і підлягають скасуванню.

З вказаними висновками Київського окружного адміністративного суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень вересень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, за наслідками якої складено Акт № 88/48/23-025196665 від 22.05.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача п.п.7.7.3 та п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»та п.п.5.12.3 п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0000442300/0 та №0000452300/0 від 05.06.2009 року.

Приймаючи зазначені податкові повідомлення рішення, відповідач виходив з того, що позивачем безпідставно та в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»змінено напрямок відшкодування сум податку на додану вартість, а саме ТОВ «Савтек»змінило відшкодування в рахунок зменшення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на відшкодування суми на рахунок у банку.

Однак, з такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2008 р. позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 р. (а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування) та заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі 223644,00 грн.

Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Савтек»за травень 2008 р. (Акт перевірки №0048/1500/25196665 від 03.07.2008 р.) позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування в повному обсязі у розмірі 223644,00 грн., в звязку з наявним позитивним значенням різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду за квітень 2008 р.

На підставі результатів цієї перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2008 р. за №0005611500/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 223644,00 грн.

На підставі податкового повідомлення-рішення №0005611500/0 від 03.07.2008 р. позивачем 31.07.2008 р. подано уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень, квітень, травень і червень 2008 р.

В уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2008 р. поданому 31.07.2008 р., позивач заявив про відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 145055,00 грн.

В уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2008 р., поданому 31.07.2008 р., бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачем не заявлялося. При цьому було враховано, що повідомленням-рішенням від 03.07.2008 р. за №0005611500/0 відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 223644,00 грн., заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2008 р.

В цілому, поданими 31.07.2008 р. уточнюючими розрахунками податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень і червень 2008 р., позивачем заявлено про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість 224664,00 грн.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів або відповідно до п.п. 7.7.4. п. 7.4. ст. 7 даного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування може прийняти рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача, відповідачем встановлено, що у рядку 18.1. декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року міститься позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду, у звязку з чим позивачу було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на підставі п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за наслідками подання податкової декларації за травень 2008 року.

Врахувавши виявлені порушення, позивач 30.07.2008 року подав уточнення до податкових декларацій з податку на додану вартість, згідно яких, у відповідності до вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону, поставив до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 224664,00 грн. на рахунок платника податку.

Посилання апелянта на те, що поданням уточнюючих розрахунків, позивач порушив вимоги п.п 4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно положень вказаного пункту закріплено право платника податку в разі самостійно виявленої помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, платник податку подав уточнюючі розрахунки, якими були виправлені помилки відповідно в одній раніше подані податковій декларації.

Щодо права позивача на зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу (994_535) має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. У зв'язку з цим Суд зауважує, що в даній справі спір стосується не конкретної суми відшкодування ПДВ або компенсації за затримку у його виплаті, а загального права заявника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зауважує, що ознайомившись із критеріями та вимогами, встановленими національним законодавством, заявник мав достатньо підстав сподіватись на відшкодування ПДВ, який він сплатив під час здійснення своєї господарської діяльності, так само як і на компенсацію за затримку його виплати. Навіть якщо окрема вимога щодо відшкодування ПДВ може бути предметом перевірки та оскарження компетентними державними органами, відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагають попереднього судового розгляду цієї вимоги з метою підтвердження права компанії на відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на відшкодування податку на додану вартість є правом платника податку на майно, а відповідно, як власник, він самостійно вирішує питання щодо способу реалізації свого права.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини, викладені в його Рішенні по справі «Iнтерсплав проти України», суд апеляційної інстанції вважає посилання відповідача на відсутність у позивача права змінити спосіб реалізації свого права на майно шляхом зміни способу відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із апеляційної скарги відповідача вбачається, що останній оскаржує Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року в частині задоволення адміністративного позову щодо скасування податкових повідомлень рішень №0000442300/0 та №0000452300/0 від 05.06.2009 року.

В частині визнання судом першої інстанції протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000472300/0 від 05.06.2009 року, Постанова суду апелянтом не оскаржуються, а тому в силу ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів не знаходить необхідності аналізувати інші позовні вимоги, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, рішення постановлено судом з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяЮ.В. Сауляк

СуддіТ.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова