Ухвала суду № 12389109, 16.11.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року справа №2а-21067/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів : Горбенко К.П., Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю представника відповідача Чугуненко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-21067/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку на погашення податкового боргу та пені, зобов'язання внести зміни до картки с особового рахунку платника податків шляхом скасування з картки особового рахунку пені з плати з земельного податку у розмірі 49,21 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП "Селидіввугілля" звернулося до суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку на погашення податкового боргу та пені, зобов'язання внести зміни до картки с особового рахунку платника податків шляхом скасування з картки особового рахунку пені з плати з земельного податку у розмірі 49,21 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-21067/10/0570 позовна заява задоволена :

визнано неправомірними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області по розподілу сплачених Державним підприємством «Селидіввугілля» 29.01.2010р. 182,36 грн., 223,07 грн., 677,42 грн.; 24.02.2010р. 193,13 грн., 236,18 грн., 717,34 грн. поточних податкових зобов'язань з земельного податку на погашення податкового боргу та пені;

зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію (85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 22022924) внести зміни до особового рахунку Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) з земельного податку шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 49,21 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-21067/10/0570 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач не згоден з висновком суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування та ним встановлений механізм сплати податків і зборів.

Зазначає, що він діяв в межах повноважень, наданих п. 7.7 ст. 7 цього Закону та Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за якими здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276.

Вказує, що податкова інспекція не змінювала призначення платежів, а лише виконувала встановлений законом механізм сплати податків.

Позивач в судове засідання не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Представник відповідача наполягав на скасуванні судового рішення першої інстанції.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 якого визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України наказом від 18.07.2005 року № 276 затвердила Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123.

Однак вказана Інструкція не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків, відповідач неправомірно вважає, що змінюючи призначення платежу, визначеного платником у платіжному документі, він діяв на підставі зазначених норм Закону та у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Позивачем сплачені податкові зобов'язання з земельного податку платіжними дорученнями № 642 від 29.01.2010 р. у сумі 182,36 грн., № 641 від 29.01.2010 р. на суму 223,07 грн., № 644 від 29.01.2010 р. на суму 677,42 грн., № 1550 від 24.02.2010р. на суму 236,18 грн., № 1551 від 24.02.2010 р. на суму193,13 грн., № 1553 від 24.02.2010 р. на суму 717,34 грн., в яких у графі «Призначення платежу» було зазначено : «податок на землю грудень 2009 р. по строку 29.01.2010 р.», «податок на землю за грудень 2009 р. по строку 29.01.2010 р.»., «податок на землю за грудень 2009 р. по строку 29.01.2010 р.», «податок на землю січень 2010 р. по строку 24.02.2010 р.», « податок на землю за січень 2010 р. по строку 24.02.2010 р.», «податок на землю за січень 2010 р. по строку 24.02.2010 р.» відповідно.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу. Зменшення податкового боргу шляхом подання уточнюючого розрахунку, яким платником податків зменшується сума податкового зобовязання, Законом України №2181-ІІІ не передбачено.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень № 105160012458577, № 105160012458582, № 105160012458585 від 30.01.2010р.; № 105160012490263, № 105160012490265, № 105160012490266 від 25.02.2010р.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про плату за землю”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-21067/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку на погашення податкового боргу та пені, зобов'язання внести зміни до картки с особового рахунку платника податків шляхом скасування з картки особового рахунку пені з плати з земельного податку у розмірі 49,21 грн. залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-21067/10/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку на погашення податкового боргу та пені, зобов'язання внести зміни до картки с особового рахунку платника податків шляхом скасування з картки особового рахунку пені з плати з земельного податку у розмірі 49,21 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддівО.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов