Постанова № 12388947, 16.11.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2010 року Справа № 5002-17/3837-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 14 вересня 2010 року у справі №5002-17/3837-2010

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" (вул. М. Музики, 88-А, кв. 504, місто Севастополь, 99029)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (вул. К. Лібкнехта, 30, каб.2, місто Сімферополь, 95001)

про стягнення 45149,61 грн., із яких: 29598,00 грн. - заборгованість по Договору, 6871,29 грн. - пеня за прострочку виконання зобов'язання, 6955,53 грн. - сумма інфляційних втрат, 1724,79 грн. - 3% річних від простроченої суми.

                                                            ВСТАНОВИВ:

22 липня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой", з посиланням на статті 525, 525, 625 Цивільного кодексу України, статті 54-57 Господарського процесуального кодексу України, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" суми боргу у розмірі 45149, 61 грн., з яких 29598, 00 грн. заборгованість за договором, 6871, 29 грн. пеня за прострочку виконання зобов’язання, 6955, 53 грн. сума інфляційних витрат, 1724, 79 грн. –3% річних та про стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 30 травня 2008 року був укладений договір підряду за №30/5.1 на виконання умов якого позивачем були виконані зобов’язання за договором у повному обсязі, але відповідач не розрахувався за виконані роботи, тим самим, порушив умови договору, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість перед позивачем у розмірі 29598, 00 грн.          

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2010 року у справі №5002-17/3837-2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" 29598,00грн. заборгованості по договору, 1803,11грн. пені за прострочку виконання зобов’язання, 6 955,53грн. суми інфляційних втрат, 1 724,79грн.-3% річних від простроченої суми, 400,81грн. судових витрат державного мита, 209,51грн. судових витрат на інформаційно-забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в сумі 5068,18грн.-у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем були порушені умови договору підряду за №30/5.1 від 22 липня 2010 року щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт.          

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, які мають істотне значення для справи, не доведені обставини, які місцевий суд визнав встановленими, порушені норми матеріального та процесуального права.

Також, на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 11 листопада 2010 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивач вважає, що судом винесено законне рішення, яке просить залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна суддів Волкова К.В та Гоголя Ю.М. на суддів Голика В.С. та Остапову К.А.

16 листопада 2010 року від відповідача на адресу суду надійшла телеграма (вх. №16098), з клопотанням відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що представник товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" знаходиться у іншому судовому засіданні. Судова колегія відхилила це клопотання, оскільки відповідачем не додано письмових доказів, які підтверджують поважність причин відсутності свого представника.

У судовому засіданні 09 листопада 2010 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та наполягав на вимогах заявленого ним позову.

У судові засідання представник відповідача не з’явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (за договором замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" (за договором підрядник) був укладений договір підряду за №30/5.1 (а.с. 11).

Згідно з пунктом 2.1 договору замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни, виконує власними та залученими силами усі передбачені замовленням роботи на об'єкті «Комплексна реконструкція - реставрація Приморського бульвару» - «Пам'ятний знак», здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації недоробки та дефекти, що виникли з вини підрядника (а.с. 11).

Згідно з пунктом 3.1 договірна ціна робіт, передбачених договором складає 30 798,00 грн. Договірна ціна тверда (а.с. 11).

Згідно з пунктом 4.1 строк виконання робіт, передбачених договором –до червня 2008 року включно.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що замовник проводить розрахунки за виконані роботи протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання актів прийомки виконаних робіт по формі № КБ-2в та довідки вартості виконаних робіт по формі КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін (а.с. 12).

Даний договір згідно пунктом 18.5 вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов’язків (а.с. 16).

В укладеному договорі сторони передбачили також порядок прийняття виконаних робіт (а.с. 12 пункт 5.1 договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року на суму 29598,00 грн., яка підписана представниками сторін 24 липня 2008 року, скріплена печатками (а.с. 21) та акт приймання виконаних робіт за липень 2008 року на суму 29598,00 грн., підписаний представником підрядника 12 червня 2008 року, представником замовника 24 липня 2008 року та скріплений печатками (а.с. 17-20).

Неоплата відповідачем боргу за зазначеним договором стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення 45149,61 грн., із яких: 29 598,00 грн. - заборгованість по договору, 6871,29 грн. - пені за прострочку виконання зобов'язання, 6955,53 грн. - сумми інфляційних втрат, 1724,79 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

Судовою колегією встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (за договором замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" (за договором підрядник) 30 травня 2008 року був укладений договір підряду за №30/5.1. (а.с. 11).

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зобов'язання за договором позивачем виконані, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2008 року, підписаний сторонами (а.с. 17), претензій щодо якості виконаних підрядних робіт від замовника не надійшло, однак відповідач, у свою чергу, зобов’язання за договором не виконав, розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 29598,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2008 року, підписаною сторонами та скріпленою печатками (а.с. 21).

Враховуючи положення частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору підряду за №30/5.1 від 30 травня 2008 року у сумі 29 598,00 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 17.6 договору передбачає, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні за кожен день прострочки пеню, розмір якої вираховується від суми невиконаних зобов'язань, визначеної з врахуванням офіційного рівня інфляції, із розрахунку облікової ставки НБУ, діючої за період, за який сплачується неустойка (а.с. 15)

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6871,29 грн. Періодом нарахування позивач, згідно з розрахунком (а.с. 6), визначив період з 01 серпня 2008 року по липень 2010 року.

Проте, позивачем при здійснені розрахунку не була врахована частина 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.3 договору замовник прозводить розрахунки за виконані роботи протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання актів прийомки виконаних робіт по формі № КБ-2в та довідки вартості виконаних робіт по формі КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Акт приймання виконаних робіт підписаний сторонами 24 липня 2008 року (а.с. 17), довідка про вартість виконаних підрядних робіт підписана представниками сторін та скріплена печатками 24 липня 2010 року (а.с. 21).

Таким чином, згідно з вимогами пункту 6.3 договору останнім днем для виконання зобов’язання по оплаті за виконані підрядні роботи є 03 серпня 2008 року, а прострочення виконання зобов’язання по оплаті за виконані підрядні роботи починається з 04 серпня 2008 року.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача пені за період з 04 серпня 2008 року по 31 січня 2009 року у розмірі 1774,50 грн.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 17.6 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні за кожен день прострочки пеню, розмір якої вираховується від суми невиконаних зобов'язань, визначеної з врахуванням офіційного рівня інфляції, із розрахунку облікової ставки НБУ, діючої за період, за який сплачується неустойка (а.с. 15).

Ця умова договору суперечить частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, яка поширюється на спірні правовідносини. Частиною 3 статті 549 передбачено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначеним пунктом договору сторони передбачили обчислення пені від суми невиконаного зобов’язання з урахуванням індексу інфляції. Ця умова договору суперечить частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, але не є нікчемною. Вона могла бути у відповідній частині визнана за рішенням суду недійсною, але відповідач вимогу про визнання недійсним договору в цій частині не заявляв, отже, зазначена умова договору є оспорюваною, а тому підлягає застосуванню до визнання її недійсною судом.

За таких обставин слід зробити висновок про те, що позивач при обчисленні суми пені правильно взяв за основу суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивач просив стягнути 1724,79 грн. - 3% річних за період з 03 серпня 2010 року по 19 липня 2010 року, тобто за 709 днів.

Згідно з вимогами пункту 6.3 договору останнім днем для виконання зобов’язання по оплаті за виконані підрядні роботи є 03 серпня 2008 року, а прострочення виконання зобов’язання по оплаті за виконані підрядні роботи починається з 04 серпня 2008 року. З зазначеного вбачається, що стягнення 3% річних повинно розраховуватися за період з 04 серпня 2010 року по 19 липня 2010 року, тобто за 708 днів, що складає 1722,36 грн.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача 3% річних за період з 04 серпня 2008 року по 19 липня 2010 року у розмірі 1722,36 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат судова колегія вважає його обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про стягнення 6955,53 грн. правомірними.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" виконало свої обов’язки за договором неналежним чином та прострочило виконання зобов'язання за договором.

Судова колегія спростовує доводи заявника апеляційної скарги та зазначає, що позивачем виконані зобов’язання по виконанню підрядних робіт, відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується матеріалами справи – актом приймання виконаних робіт за липень 2008 року (а.с. 17), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року (а.с. 21), а тому у відповідача виникли зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт. Щодо якості виконаних підрядних робіт жодних зауважень та претензій відповідач не надав.

Довод апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги порушення позивачем норм статті 56 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачу не було надано копії доданих до позовної заяви документів, не приймається судом з наступних підстав.

Згідно зі статтею 56 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, але при умові, якщо цих документів у сторін немає.

Судова колегія зазначає, що додані до позовної заяви позивачем документи, а саме копія договору підряду №30/5.1 від 30.05.2008, копія акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року, копія довідки про вартість виконаних робіт підписані обома сторонами у двох екземплярах, отже доводи відповідача, спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Судові витрати розподілено у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 49, частиною 2 статті 99, статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки від 14 вересня 2010 року у справі №5002-17/3837-2010 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„ 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (95006, АР Крим, місто Сімферополь, вул. К. Лібкнехта буд. 30, каб 2, р/р 26003011054900 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 32703508) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Монопорстройсервіс»(99000, м. Севастополь, вул. Н. Музики 88-А, к. 504, р/р 26009054800632 в СФ КБ «ПриватБанк», ідентифікаційний код: 34394034, МФО 324935) 29 598,00 грн. - заборгованості по Договору, 1774,50 грн. - пені за прострочку виконання зобов'язання, 6 955,53 грн. - суми інфляційних втрат, 1 722,36 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 348,20 грн. судових витрат з державного мита, 182,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити".

3. Зобов'язати суд першої інстанції видати наказ.                     

Головуючий суддя                                                  

Судді